Eptesicus isabellinus
| Eptesicus isabellinus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Рукокрилі (Chiroptera) |
| Родина: | Лиликові (Vespertilionidae) |
| Рід: | Пергач (Eptesicus) |
| Вид: | E. isabellinus
|
| Біноміальна назва | |
| Eptesicus isabellinus (Temminck, 1840)
| |
| |
| Ареал | |
| Синоніми | |
| |
Eptesicus isabellinus (пергач ізабельний[1]) — вид рукокрилих ссавців із родини лиликових (Vespertilionidae).
Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Довжина передпліччя 51 мм, задня лапа 11.6–11.8 мм. У нього довге шовковисте волосся на спині, окремі волоски довжиною 8 мм. Внутрішній край вуха опуклий; вуха закруглені на кінчиках. Козелок на кінчику тупий. Лапи великі з коричневими кігтями і волохатими пальцями[2]. Волоски на череві коротші, 6 мм у довжину. Його можна відрізнити від близькоспорідненого кажана Eptesicus serotinus за жовтувато-коричневим хутром, яке набагато світліше, ніж у E. serotinus[3].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Проживає на теплішій, південній частині Іберійського півострова (Португалія, Іспанія, Гібралтар) та на африканському узбережжі Середземного моря (Марокко, Алжир, Туніс, Лівія). Іберійське та марокканське населення здається досить близьким генетично, що свідчить про недавні контакти через Гібралтарську протоку[4].
Цей вид використовує в основному тріщини в скелях як природні місця для відпочинку. Це дозволило цьому кажану часто використовувати містки та інші подібні споруди, створені людиною. Це екологічно пластичний вид, який трапляється в різноманітних місцях проживання від напівпустель до помірних і субтропічних сухих лісів, чагарникових угідь середземноморського типу, сільськогосподарських угідь та приміських районів[4].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Улюблені райони годівлі включають пасовища, відкриті узлісся, сади та лісові райони. Це загальний трофічний вид, який харчується різними ресурсами від жуків до метеликів і мух. Більшість пологових колоній (від 20 до 100 самиць) трапляються в людських спорудах і будівлях і, природно, у тріщинах скель. Це осілий вид з річними переміщеннями менше 40 км[4].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Серйозні загрози не відомі. Здається, не потрібно особливих дій, щоб гарантувати майбутнє виду[4].
Назва[ред. | ред. код]
Видовий епітет isabellinus є латинським терміном для ізабеліну[en], що означає блідо-жовтий колір. У своєму початковому описі виду Темік описав колір волосяного покриву як «гарний відтінок ізабели»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ Harrison, D. L. (1963). Observations on the North African serotine bat, Eptesicus serotinus isabellinus (Temminck, 1840)(Mammalia: Chiroptera). Rijksmuseum van Natuurlijke Historie. 38 (12). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 08.01.2022. (англ.)
- ↑ Ibáñez, C.; García-Mudarra, J. L.; Ruedi, M.; Stadelmann, B.; Juste, J. The Iberian contribution to cryptic diversity in European bats // Acta Chiropterologica. — 2006. — Вип. 8. — № 2. — С. 277–297. — DOI:. (англ.)
- ↑ а б в г Juste, J. (2016). Eptesicus isabellinus. The IUCN. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 08.01.2022. (англ.)
- ↑ Temminck, C. J. Monographies de mammalogie, ou Description de quelques genres de mammifères, dont les espèces ont été observées dans les différens musées de l'Europe. — 1840. — Т. 2. — С. 205–206. (фр.)
|