Папуга-віхтьохвіст лусонський
| Папуга-віхтьохвіст лусонський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Prioniturus montanus Ogilvie-Grant, 1895 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папуга-віхтьохвіст лусонський[2] (Prioniturus montanus) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Ендемік Філіппін.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 30 см, вага 100-140 г. Забарвлення переважно зелене, горло, груди і живіт жовтувато-зелені. Лоб, передня частина тімені, і обличчя тьмяно-сині, пера біля основи зелені. На задній частині тімені велика червона пляма. Спина коричнювато-зелена, нижні покривні пера крил і хвоста зеленувато-сині. Стернові пера зелені, на кінці чорні, два центральних стернових пера зелені, видовжені, мають голі стрижні, на кінці у них чорнувато-сині "віхті". Навколо очей вузькі сірі плями. Дзьоб синювато-роговий, на кінці білуватий. Очі темно-карі, лапи сизі. У самиць голова переважно зелена з легким блакитнуватим відтінком, червона пляма на голові у них відсутня[4].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Лусонські папуги-віхтьохвости є ендеміками гір Сьєрра-Мадре[en] і Кордильєра-Сентраль на півночі острова Лусон. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, зустрічаються зграйками, переважно на висоті від 850 до 2900 м над рівнем моря. Живлятся насінням, плодами і горіхами. Сезон розмноження триває з серпня по вересень. Гніздяться в дуплах дерев, на висоті від 5 до 7 м над землею.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція лусонських папуг-віхтьохвостів становить від 2500 до 10000 птахів. Їм може загрожувати знищення природного середовища і вилов з метою продажу на пташиних ринках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Prioniturus montanus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Field Guides. с. 226—229.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |