Лусон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лусон
Ph locator map luzon.png
Місце знаходження архіпелаг Філіппінські острови
Координати 16°04′30″ пн. ш. 121°00′11″ сх. д. / 16.07500° пн. ш. 121.00306° сх. д. / 16.07500; 121.00306Координати: 16°04′30″ пн. ш. 121°00′11″ сх. д. / 16.07500° пн. ш. 121.00306° сх. д. / 16.07500; 121.00306
Площа 104 688 км²
Найвища точка 2934 м
Країна Філіппіни
Населення 39500000
Лусон (Філіппіни)
Лусон
Лусон

Лусон (тагал. і англ. Luzon) - найбільший острів Філіппінського архіпелагу, площа - 104 688 км ². Населення - 39,5 млн жителів (2000).

Цією назвою називають також групу островів, одну з трьох найбільших на Філіппінах. На старовинних картах можна зустріти назву Лусон, що відноситься до о. Лусон, а також Нова Кастилія. До мешканців острова застосовували одне загальне найменування - лусонці.

На Лусоні розташована столиця Філіппін місто Маніла.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Острів Лусон поділений на 8 регіонів, кожен з яких складається у свою чергу з кількох провінцій. Регіони: Ілокос (регіон I), Долина Кагаян (регіон II), Центральний Лусон (регіон III), Калабарсон (регіон IV-A), Мімара (регіон IV-B), Біколандія (регіон V), Кордильєра, Велика Маніла.

Географія[ред.ред. код]

Лусон - 15-й за величиною острів у світі. На ньому, окрім столиці Філіппінської республіки, Маніли, розташоване і найбільше за чисельністю населення місто Філіппін, Кесон. За чисельністю населення (39 млн.) Лусон посідає п'яте місце у світі.

На заході острів омивається Південно-Китайським морем, на сході - Філіппінським морем. На півночі він відокремлений Лусонською протокою від о. Тайвань і о-вів Рюкю. Лусонська протока також ділиться на дві гілки - канал Бабуян і канал Балінтанг. Береги західної та південної частини порізані затоками.

Лусон - гористий острів, висоти до 2934 м (гора Пулог). На острові є озера (Лагуна-де-Бай та інші) а також як згаслі ( Араят), так і діючі вулкани (Майон та інші).

Велика гірська система, Центральна Кордильєра, проходить по північно-західній частині острова. На південь від неї розташовані невисокі гори Самбалес, а на схід - долина річки Кагаян, що відокремлює від Кордильєри інший гірський ланцюг, Сьєрра-Мадре. Кагаян - найбільша річка Філіппін. Між горами Сьєрра-Мадре і Самбалес пролягає Центрально-Лусонська рівнина, що займає 11 000 кв.км. Вона є головним районом виробництва рису. У середині рівнини підноситься гора Араят.

Серед численних гірських річок розмірами виділяються дві - Агно і Пампанга. Відомий також вулкан Пінатубо, який вивергався останній раз в 1991 році. Острів має багато зручних заток і бухт, серед яких найбільші - затока Лінгала і Манільська бухта. Найбільше на Філіппінах озеро - Лагуна-де-Бай. Його площа - 949 кв.км. Воно живить річку Пасиг, яка, незважаючи на невеликі розміри, грала в історії значну роль, так як проходить через центральну частину Маніли. На південний схід від найбільшого озера розташовано ще одне - озеро Тааль. Це зруйнований кратер старого вулкану, заповнений водою. У середині озера знаходиться невеличкий острівець, який також представляє з себе кратер, заповнений водою.

На південний схід від Лусона розташований острів Міндоро. Обидва острова розділені протокою Верде, що з'єднує Південно-Китайське море і бухту Таябас. На південь від цієї бухти знаходиться о. Маріндуці. Південна частина Лусона - це півострів Бікол, витягнутий у довжину і вузький шматок суші. Він відділений від основної частини Лусона перешийком Таябас. Порізана берегова лінія тут має численні затоки і бухти, зручні для мореплавства. У бухті Ламон розташовані о. Алабат і група о-вів Полілуй, що входять до провінції Кесон. Крім Бікол виділяються і два дрібніших півострова - Карамоан і Бондок. І в найпівденнішій частині Бікол сусідить з о. Самар. Відділяє їх протока Сан-Бернардіно. На півострові Бікол досить багато вулканів. Найзначніший вулкан Вайнона в провінції Албай, 2 460 м. Інші великі вершини - гори Ісарог і Іріга в Південному Камарінес, і гора Булусан в Сорсогон.

Клімат субекваторіальний мусонний, часті тайфуни. Рослинність представлена вічнозеленими і листопадними тропічними лісами, в долинах річок ділянки саваної рослинності.

Узбережжя та долини річок густо заселені. Обробляються рис, кокосові пальми, тютюн, кукурудза.

На острові виявлено родовища золота, хромітів, міді і заліза.

Історія[ред.ред. код]

У давнину, на думку більшості вчених, Філіппіни, і Лусон особливо, були пов'язані з Азією сухопутним мостом, по якому перші поселенці проникли на територію, яка стала згодом групою островів. Це були аета, за антропологічною приналежністю - негритоси, родичі австралоїдів. Вважається, що ця подія була приблизно 15 000 тому. Австронезійці, інша етнічна група, монголоїдного типу, досягла островів приблизно 2 500 років тому, в результаті великої хвилі переселення австронезійських народів. Але в цей період вже не було сухопутного моста з Азією, тому вони прибували на Філіппіни по морю. Ці народи володіли навичками мореплавства. Головним чином це були малайці, але також і мігранти з о. Тайвань і з інших регіонів Південно-Східної Азії. Перший контакт з Іспанією мав місце в XVI столітті. На чолі іспанських конкістадорів стояли Мігель Лопес де Легаспі, Хуан де Сальседо і Мартін де Гоіті. Вони прибули до берегів Лусона в 1570-1571 рр.. Лусон і сусідні з ним землі були оголошені володінням іспанської корони, і знаходилися під іспанським ярмом понад 300 років. Острів був центром національно-визвольної філіппінської революції наприкінці XIX століття. Після цього іспанське панування змінилося американським. 8 грудня 1941 японська авіація атакувала американські військові бази на Лусоні, і згодом окупувала острів. Свої бази японці розмістили в кількох пунктах, з яких найважливішим був берег затоки Лінгала. З японськими окупантами боролися як філіппінці, так і американці. Їх з'єднані війська відступили спочатку зі своїх позицій на півострів Батаан, звідки сподівалися розгорнути наступ. Тут відбулася битва, яка тривала декілька місяців. У результаті американські та філіппінські сили залишившись без постачання здалися японської армії. Покинувши о. Лусон, північноамериканські війська деякий час базувалися на Лейте і Міндоро, але в період між 1941 і 1943 роками почали поступово просуватися до Маніли, яка також була окупована ворогами. Битва в Манілі відбулася в 1943 р. Після цього філіппінські і американські війська повернули ще кілька позицій. Офіційно датою остаточної перемоги вважається 5 липня 1945 року. До цього моменту був звільнений повністю Лусон і вся інша територія Філіппін.

Населення[ред.ред. код]

Народи Лусона відносяться до різних етнолінгвістичним групам. Основні народності: аета, біколи, ібанагі, ігороти, ілокі, пампангани, пангасінани, тагали. Кожна з народностей живе в певному районі. Ілокі переважають в провінціях Північний Ілокос і Південний Ілокос, і в Долині Кагаян. Пампангани і Пангасінан - в провінціях Пампанга, Пангасінан, Тарлак і в Центральному Лусоні, тагали - в околицях Маніли і в регіоні Калабарсон. Ігороти - загальна назва народів Центральної Кордильєри, горців, хоча це - кілька різних народів. Ібанагі - корінне населення Кагаян, а Бікол (біколано) - півострова Бікол. Мусульмани і китайці в основному зустрічаються в містах, також як і переселенці з Європи, США, японці, корейці, метиси та інші . Кожна з народностей має свою мову, але державною вважається тагальська, часто використовується англійська. Але ще в 1899 р., в період антиколоніальної революції, офіційною мовою була іспанська, і документи складалися на ній. У релігійному відношенні картина також різноманітна, як і в мовному. Більшість віруючих - католики, трохи менше - протестантів. Зберігаються традиційні народні культи. У пізніші часи з'явилися і суто філіппінські напрямки християнського спрямування - Незалежна Церква Філіппін, Церква Христа (по-тагал. Iglesia ni Cristo).

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Філіппіни Це незавершена стаття з географії Філіппін.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.