Quiscalus quiscula

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Quiscalus quiscula
Quiscalus quiscula
Quiscalus quiscula
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Трупіалові (Icteridae)
Рід: Quiscalus
Вид: Quiscalus quiscula
(Linnaeus, 1758)
жовтий - у сезон розмноження, синій — взимку, зелений - круглий рік
жовтий - у сезон розмноження, синій — взимку, зелений - круглий рік
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Quiscalus quiscula
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Quiscalus quiscula
Fossilworks: 133812[1] 133812[1]

Quiscalus quiscula (Ґракл звичайний) — вид горобцеподібних птахів, родини Трупіалові. Країни поширення: Канада; Мексика; Сен-П'єр і Мікелон; США.

Навколишнє середовище[ред.ред. код]

Зустрічаються у відкритих районах з рідкими деревами (переважно хвойними), в тому числі навколо людського житла. Їх також можна побачити в сільськогосподарських угіддях, садах і болотах, досить часто зустрічаються на відкритих просторах, таких як приміські, міські парки і цвинтарі.

Зовнішні характеристики[ред.ред. код]

Тіло довжиною від 27 до 35 сантиметрів. Самці зазвичай важать близько 122 г, в той час як самиці — близько 94 г. Їх оперення чорне, з воронованим блиском. Як правило, голова, шия і груди переливаються пурпурно-синім або синьо-зеленим кольором. У різних частинах Північної Америки вид має кілька різних кольорів оперення. У Новій Англії і на Заході підвид має латунний колір тіла з бронзовим відтінком. На південному сході опірення має зеленуватий відтінок. У птахів довгі гострі чорні дзьоби і жовті очі. Їхні хвости довгі і кілевидні. Молодь схожа на дорослих, але має коричневе оперення і карі очі.

Відтворення[ред.ред. код]

Як правило, моногамні, хоча іноді трапляється багатожонство. Самиця, як правило, вибирає місце для гнізда. Хоча зазвичай це робиться після утворення пар, самиці іноді вибирають місце за кілька тижнів до спаровування з самцем. Гнізда будуються самицею, часто на хвойних деревах. Парування починається невдовзі по завершенні гнізда. Самиця відкладає від 1 до 7 яєць (зазвичай від 5 до 6). Яйця гладкі, бувають різного кольору, від майже білого до темно-коричневого, але як правило голубі з сірими тонами. Самиця висиджує яйця для 12 до 14 днів. У цей час близько половини самців залишають самицю і гніздо. Ті, що залишаються, беруть участь у батьківському піклуванні після вилуплення. Пташенята залишають гніздо приблизно за 12—15 днів після вилуплення, і залишаються біля гнізда ще від 1 до 2 днів. Дорослі птахи продовжують годувати молодь протягом кількох тижнів.

Довголіття[ред.ред. код]

Максимальна тривалість життя складає трохи більше 22 років, хоча більшість з них не живуть так довго.

Поведінка[ред.ред. код]

Вокалізація

Птах дуже товариський. На сідалах вночі може бути до тисячі особин, у тому числі інших видів птахів, таких як червонокрилі дрозди, європейські шпаки і буроголові трупіали. Пари гніздяться окремо або в колоніях, іноді до 200 пар в одній колонії. Є територіальними тільки навколо гнізда. Пари активно відстоюють свої гнізда. Їдять в основному комах та інших безхребетних. Дієта може також включати рибу, раків, дрібних жаб, саламандр, мишей, дощових хробаків, а також дрібних кажанів, зловлених в повітрі. Під час міграції і взимку їдять в основному зерно із сільськогосподарських полів і насіння, зокрема кукурудзу і жолуді. Вони також їдять деякі фрукти. Ці товариські птахи харчуються великими зграями, особливо поза сезоном розмноження. Збирають корм, насамперед, на землі. Вони в основному використовують свої дзьоби, а не кігті, щоб розкрити їжу на землі. Відомі хижаки: Homo sapiens, Sciurus niger, Tamias striatus, Pantherophis obsoletus, Felis silvestris, Sciurus carolinensis, Pituophis melanoleucus, Procyon lotor, Buteo jamaicensis, Circus cyaneus, Accipiter cooperii, Accipiter cooperii, Asio flammeus, Bubo virginianus.

Збереження[ред.ред. код]

Є одним з найбільш успішних і поширених видів у Північній Америці, за оцінками загальна чисельність населення складає 97 мільйонів осіб. Ліси сходу американського континенту були вирубані під сільськогосподарське використання в 1700-х — 1800-х роках, створюючи додаткове середовище проживання і збільшення джерел їжі. Посадка лісозахисних смуг сприяла поширенню цього виду на заході. Ґракл звичайний вважається сільськогосподарським шкідником у багатьох частинах ареалу.

Посилання[ред.ред. код]


  1. а б в Fossilworks