Sceloporus undulatus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sceloporus undulatus
Східна парканна ігуана (округ Берк, Північна Кароліна)
Східна парканна ігуана (округ Берк, Північна Кароліна)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ігуаноподібні (Iguania)
Родина: Фриносомові (Phrynosomatidae)
Рід: Sceloporus
Вид: S. undulatus
Sceloporus undulatus
(Bosc & Daudin, 1801)
Ареал комплексу видів S. undulatus
Ареал комплексу видів S. undulatus
Синоніми
Stellio undulatus
Lacerta undulata
Agama undulata
Lacerta hyacinthina
Sceloporus thayerii
Sceloporus floridanus
Посилання
Вікісховище: Sceloporus undulatus
Віківиди: Sceloporus undulatus
ITIS: 173865
МСОП: 64156
NCBI: 8520
Fossilworks: 110873

Sceloporus undulatus (східна парканна ігуана) — вид ігуаноподібних ящірок родини фриносомових (Phrynosomatidae)[2]. Ендемік Сполучених Штатів Америки.

Східна парканна ігуана (Емілія-Кортгаус, Вірджинія)
Східна парканна ігуана (Національний ліс Шауні[en], Іллінойс)
Східна парканна ігуана (парк штату Даутат [en], Вірджинія)

Довжина східної парканної ігуани (враховуючи хвіст) становить 10-19 см[3]. Самиці мають переважно сіре забарвлення, на спині у них є кілька темних хвилястих смуг. Живіт білий, поцяткований чорними плямками, горло і живіт мають блідо-блакитний відтінок. Самці мають переважно коричневе забарвлення, влітку вони набувають зеленувато-блакитного відтінку, а горло і живіт з боків у них стають чорнуватими. Молоді ящірки є схожими на самиць, однак мають більш темне і менш яскраве забарвлення[4][5][6][7].

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Східні парканні ігуани живуть в рідколіссях на півдні і південному сході США, на території Алабами, Луїзіани, Арканзасу, Колорадо, Джорджії, Північної і Південної Кароліни, Вірджінії і Західної Вірджінії, Кентуккі, на півдні Іллінойсу та Індіани, в Теннесі, Огайо, Пенсільванії, Меріленді, Міссурі, Міссісіпі, Делавері, на півночі Флориди, на півдні Вайомінгу, на півдні Нью-Джерсі та на південному сході Нью-Йорку[8]. Їх часто можна побачити, коли вони гріються на відкритих сонячних місцевостях — на пнях, купах каміння, піщаних пагорбах, повалених деревах і парканах. Найбільш активними ці ящірки є рано-вранці, коли земля ще не повністю прогрілася. Вночі та в спекотні дні східні парканні ігуани шукають прихистку серед колод і каміння[9].

Східні парканні ігуани живляться переважно комахами, зокрема мурахами і кониками[10][11]. Ранньою весною самці починають демонструвати територіальну поведінку[12]. Вони приваблюють самиць яскравим забарвленням черева та змагаються з іншими самцями[13]. Території двох самців можуть перетинатися, більші за розмірами самці займають більші території. Самиці відкладають яйця в гнилій деревині або в інших вологих місцях[14]. Молоді самиці відкладають лише одну кладку, яка нараховує від 3 до 16 яєць, тоді як старші самиці можуть відкладати яйця до чотирьох разів за сезон[15]. Інкубаційний період триває приблизно 10 тижнів. Молоді ящірки швидко ростуть і можуть розмножуватися вже на наступний рік.

Східні парканні ігуани мають кілька пристосувань для виживання у більш холодих частинах свого ареалу, зокрема більші яйця, більш ефективний ембріональний розвиток і коротший час інкубації[16]. З іншої сторони, самиці цього виду, що мешкають у південних частинах ареалу, частіше відкладають другу кладку, хоча кількість яєць в ній менша, ніж у північних самиць[17].

Таксономія

[ред. | ред. код]

Традиціно S. undulatus включав низку підвидів, однак за результами низки досліджень, які показали, що S. undulatus насправді є комплексом видів, вони були визнані окремими видами[18][19][20].

Кладограма комплексу видів S. undulatus за Leaché and Reeder, 2002:

Комплекс видів S. undulatus

S. cowlesi

S. cautus

S. tristichus

S. consobrinus

S. woodi

S. undulatus

S. virgatus

S. occidentalis



Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Sceloporus undulatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 03 жовтня 2023
  2. Sceloporus undulatus у Reptarium.cz Reptile Database
  3. Conant, Roger; Collins, Joseph T. (1991). A Field Guide to Reptiles and Amphibians Eastern/Central North America. Boston, Massachusetts: Houghton Mifflin Company. 608 pp. ISBN 0-395-58389-6.
  4. Ossip-Drahos, Alison G.; Berry, Nicolas J.; King, Christian M.; Martins, Emília P. (2018). Information-gathering as a response to manipulated signals in the eastern fence lizard, Sceloporus undulatus. Ethology. 124 (9): 684—690. doi:10.1111/eth.12801. S2CID 92547068.
  5. Cox, Robert M.; Skelly, Stephanie L.; Leo, Angela; John-Alder, Henry B. (August 2005). Testosterone Regulates Sexually Dimorphic Coloration in the Eastern Fence Lizard, Sceloporus undulatus. Copeia. 2005 (3): 597—608. doi:10.1643/CP-04-313R. S2CID 40175432.
  6. Langkilde, Tracy; Boronow, Katherine E. (2012). Hot Boys Are Blue: Temperature-Dependent Color Change in Male Eastern Fence Lizards. Journal of Herpetology. 46 (4): 461—465. doi:10.1670/11-292. JSTOR 23327160. S2CID 86633379.
  7. Moga, M. M.; Geib, B. M.; Zhou, D.; Prins, G. S. (6 жовтня 2000). Androgen receptor-immunoreactivity in the forebrain of the Eastern Fence lizard (Sceloporus undulatus). Brain Research. 879 (1): 174—182. doi:10.1016/S0006-8993(00)02771-2. PMID 11011019. S2CID 16235308.
  8. Carlo, Michael (4 травня 2016). A brief introduction to the Eastern fence lizard. Experiment. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 11 червня 2021.
  9. Conley, D. A.; Lattanzio, M. S. (September 2022). Active regulation of ultraviolet light exposure overrides thermal preference behaviour in eastern fence lizards. Functional Ecology. 36 (9): 2240—2250. doi:10.1111/1365-2435.14114.
  10. Eberhart, Katherine S.; Ruby, Douglas E. (February 2019). Prey Selection by an Ambush Predator, Sceloporus undulatus. Journal of Herpetology. 53 (1): 32—38. doi:10.1670/16-114. ISSN 0022-1511. S2CID 91892092.
  11. Marsh, Rebekah S.; Moe, Cassandra; Lomneth, Richard B.; Fawcett, James D.; Place, Allen (1 квітня 2001). Characterization of gastrointestinal chitinase in the lizard Sceloporus undulatus garmani (Reptilia: Phrynosomatidae). Comparative Biochemistry and Physiology Part B: Biochemistry and Molecular Biology (англ.). 128 (4): 675—682. doi:10.1016/S1096-4959(00)00364-X. ISSN 1096-4959. PMID 11290449.
  12. Kennedy, J. P. (1958). Sleeping Habits of the Eastern Fence Lizard, Sceloporus Undulatus Hyacinthinus (Sauria, Iguanidae). The Southwestern Naturalist. 3 (1/4): 90—93. doi:10.2307/3669040. JSTOR 3669040.
  13. Haenel, Gregory J.; Smith, Linda C.; John-Alder, Henry B. (February 2003). Home-Range Analysis in Sceloporus undulatus (Eastern Fence Lizard). I. Spacing Patterns and the Context of Territorial Behavior. Copeia. 2003 (1): 99—112. doi:10.1643/0045-8511(2003)003[0099:HRAISU]2.0.CO;2. S2CID 86144498.
  14. Eastern Fence Lizard. The National Wildlife Federation. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 11 червня 2021.
  15. Eastern Fence Lizard (Sceloporus undulatus). Savannah River Ecology Laboratory University of Georgia. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 11 червня 2021.
  16. Oufiero, Christopher E.; Angilletta, Michael J. (May 2006). Convergent Evolution of Embryonic Growth and Development in the Eastern Fence Lizard (Sceloporus Undulatus). Evolution. 60 (5): 1066—1075. doi:10.1111/j.0014-3820.2006.tb01183.x. PMID 16817545. S2CID 221733454.
  17. Du, Weiguo; Robbins, Travis R.; Warner, Daniel A.; Langkilde, Tracy; Shine, Richard (June 2014). Latitudinal and seasonal variation in reproductive effort of the eastern fence lizard ( Sceloporus undulatus ). Integrative Zoology. 9 (3): 360—371. doi:10.1111/1749-4877.12072. PMID 24148228.
  18. Leaché, Adam D.; Reeder, Tod W. (2002). Molecular systematics of the eastern fence lizard (Sceloporus undulatus): A comparison of parsimony, likelihood, and Bayesian approaches. Systematic Biology. 51 (1): 44—68. doi:10.1080/106351502753475871. PMID 11943092.
  19. Miles, D.B.; Noecker, R.; Roosenburg, W.M. & White, M.M. Genetic relationships among populations of Sceloporus undulatus fail to support present subspecific designations // Herpetologica. — 2002. — Вип. 58 (3). — С. 277-292. — DOI:http://dx.doi.org/10.1655/0018-0831(2002)058[0277:GRAPOS]2.0.CO;2.
  20. Rosenblum, E. B.; Belfiore, N. M.; Moritz, C. (9 листопада 2006). Anonymous nuclear markers for the eastern fence lizard, Sceloporus undulatus. Molecular Ecology Notes. 7 (1): 113—116. doi:10.1111/j.1471-8286.2006.01547.x.