USS Annapolis (SSN-760)
| «Аннаполіс» | ||
|---|---|---|
| USS Annapolis (SSN-760) | ||
.jpg) | ||
| Спуск на воду | 18 травня 1991 року | |
| Сучасний статус | в активній службі | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | SSN | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 25 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 122 м | |
| Екіпаж | 12 офіцерів, 115 матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 110,34 м | |
| Ширина корпусу найб. | 10,06 | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 9,75 м | |
| Водотоннажність надводна | 6000 тонн | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
4 × 21 в (533 мм) торпедні апарати Mark-48 | |
| Ракетне озброєння | крилаті ракети Tomahawk | |
«Аннаполіс» (англ. USS Annapolis (SSN-760)) — Багатоцільовий атомний підводний човен, є 49 в серії з 62 підводних човнів типу «Лос-Анжелес», побудованих для ВМС США. Він став четвертим кораблем ВМФ США, названим на честь міста Аннаполіс, штат Меріленд. Призначений для боротьби з підводними човнами і надводними кораблями противника, а також для ведення розвідувальних дій, спеціальних операцій, перекидання спецпідрозділів, нанесення ударів, мінування, пошуково-рятувальних операцій.
Будівництво[ред. | ред. код]
Контракт на будівництво 21 березня 1986 року був підписаний з американською корабельнею Electric Boat підрозділу корпорацій General Dynamics у місті Гротон, штат Коннектикут. Церемонія закладки відбулася 15 червня 1988 року. Церемонія хрещення та спуску на воду відбулася 18 травня 1991 року. Хрещеною матір`ю човна стала Мірна Ф. Каудерер. 11 квітня 1992 року введено в експлуатацію.[1] 24 травня підводний човен вперше прибув в місто Аннаполіс, в честь якого був названий. Портом приписки стала морська база підводних човнів Нью Лондон (Гротон, штат Коннектикут). З 2 лютого 2018 року порт приписки військово-морська база Лома в Сан-Дієго (штат Каліфорнія).
Служба[ред. | ред. код]
6 січня 1993 року в верфі Electric Boat в Гротоні, штат Коннектикут, приступили до шестимісячного обслуговування, після завершення якого човен зробив свій перший візит на Бермудські острови. З 22 листопада по 22 грудня був розгорнутий в північній частині Атлантичного океану.[2]
11 січня 1994 року покинув морську базу підводних човнів Нью Лондон (Гротон, штат Коннектикут) для свого другого розгортання в північній частині Атлантичного океану. У цей час човен здійснив перший візит до Бергена, Норвегія, де деякі члени екіпажу мали можливість відвідати в фінальний матч з хокею на олімпійських іграх - 1994 (Ліліхамер).[3]
20 жовтня 1994 року покинув Гротон для свого першого середземноморського розгортання,під час якого відвідав порти: Гібралтар, Тулон, Ла-Маддалена, Лімасол, і Хайфа. з якого повернулася 14 квітня 1995 року.
У січні 1996 року був почав тримісячний ремонт.
3 жовтня 1997 року залишив порт приписки Нью Лондон для запланованого розгортання в зоні відповідальності 5-го і 6-го флоту США, з якого повернулася 3 квітня 1998 року.
24 лютого 1999 прибув в плавучий сухий док ARDM 4 верфі Electric Boat для чотиритижневого ремонту.
3 серпня 2000 року покинув порт приписки для запланованого розгортання в Середземному морі, де взяв участь у кількох багатонаціональних навчаннях, з якого повернувся 31 січня 2001 року.
19 червня 2002 року покинув порт приписки для запланованого розгортання в Середземному морі, з якого повернулася 19 грудня.
23 квітня 2003 прибув на військову корабельню Портсмут в Кіттері, штат Мен, для проходження модернізації. 24 травня 2004 року повернувся в порт приписки після завершення модернізації, під час якої була оновлена велика частина устаткування.
2005 році це була перша підводний човен, який був оснащений технологією RADIANT GEMSTONE і таким чином інтегрований у новий тип національної мережі зв'язку.[4]
27 серпня 2007 року покинув порт приписки для розгортання в зоні відповідальності 6-го флоту США, з якого повернувся 28 лютого 2008 року. Під час якого став першим американським підводним човном, який здійснив портовий візит до Африки (Прая, Кабо-Верде).[5]
У березні 2009 року разом з USS Helena (SSN-725) взяв участь у навчаннях Ice Exercise 2009 (ICEX). Метою навчань було перевірити працездатність підводних човнів та здатність до ведення війни в арктичних умовах.[6][7][8]
27 серпня 2010 року повернувся в порт приписки після завершення шестимісячного розгортання в зоні відповідальності 6-го флоту США.
3 січня 2012 року покинув порт приписки Гротон для запланованого розгортання на Близькому Сході, з якого повернувся 27 червня.
18 червня 2013 року повернувся в порт приписки після проведення звичайних операцій.
У березні 2014 року покинув порт приписки Гротон для запланованого розгортання в зоні відповідальності 5-го і 6-го флоту США, з якого повернувся 11 вересня.
25 квітня 2015 прибув на військову корабельню Портсмут в Кіттері, штат Мен, для проходження дворічного капітального ремонту, після закінчення якого в 17 червня 2017 прибув в порт приписки.
У грудні 2017 року покинула колишній порт приписки Гротон (штат Коннектикут) для переходу в свій новий порт приписки Сан-Дієго (штат Каліфорнія). 23 січня 2018 року здійснила транзитний перехід через Панамський канал в південному напрямку. 2 лютого вперше прибула в свій новий порт приписки на військово-морську базу Лома в Сан-Дієго (штат Каліфорнія).[9][10]
В березні 2019 року вирушив до свого першого розгортання в Західній частині Тихого океану, під час якого здійснив візити порти в Йокосука, Японія; Сасебо, Японія; та Гуам. Повернувся до Сан-Дієго у вересні 2019 року.
16 жовтня 2020 року вирушив із Сан-Дієго для запланованого розгортання в західній частині Тихого океану.
Література[ред. | ред. код]
- Norman Polmar: Cold War Submarines, The Design and Construction of U.S. and Soviet Submarines. K. J. More. Potomac Books, Inc, 2003. ISBN 1-57488-530-8.
- Norman Friedman, James L. Christley: U.S. Submarines Since 1945: An Illustrated Design History. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-260-9.
- Norman Friedman: The Naval Institute guide to world naval weapons systems, 1997-1998. Annapolis, Maryland: US Naval Institute, 1997. ISBN 1-55750-268-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Регістр морських суден [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Історія човна [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SSN 760 Annapolis. Архів оригіналу за 28 січня 2021.
- ↑ USS ANNAPOLIS (SSN 760) COMMAND HISTORY (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2012.
- ↑ "USS ANNAPOLIS (SSN 760) COMMAND HISTORY (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2012.
- ↑ Intelligence Programs and Systems. Архів оригіналу за 17 січня 2021.
- ↑ USS Annapolis Returns From African Partnership Station, Deployment. Архів оригіналу за 21 жовтня 2011.
- ↑ The attack submarine USS Annapolis (SSN 760) rests in the Arctic Ocean. Архів оригіналу за 28 січня 2021.
- ↑ Ice Exercise 2009 Researchers join Navy exploring the Arctic. Архів оригіналу за 28 січня 2021.
- ↑ Subs head far north for ICEX 2009.[недоступне посилання]
- ↑ Атомная подводная лодка USS «Annapolis» (SSN-760) ВМС США прибыла в свой новый порт приписки. Архів оригіналу за 28 січня 2021.
- ↑ Attack submarine USS Annapolis changes homeport from Groton to San Diego. Архів оригіналу за 28 січня 2021.
| |||||||||||||
2.jpg)