Vela

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Vela — назва групи супутників, розроблених у рамках елемента Vela Hotel програми США Vela, націлене на спостереження за дотриманням СРСР договору 1963 року про часткову заборону випробувань ядерної зброї. Назва проекту іспанською мовою означає «вахта», «дозор».

Супутники Vela-5A/B (два супутника A и B розділяють після запуску на орбіту)

Проект Vela був початий в 1959 році і закінчений після 26 років успішного функціонування. У 1970-х роках стеження за ядерними випробуваннями були передані в програму Defense Support Program (DSP). НА даний час програма називається «Integrated Operational Nuclear Detection System (IONDS)» (Об'єднана система стеження за ядерною зброєю.

Всі супутники програми Вела були розроблені компанією TRW (Northrop Grumman). Супутники запускалися парами на ракетах Атлас-Агена або Титан-3, і розташовувалися на орбітах від 100 до 200 тис. км над Землею, щоб уникнути попадання в радіаційні пояси Ван Аллена. Перша пара супутників конструкції Vela Hotel була запущена в 1963 році, через 3 дні після підписання Договору та часткову заборону випробувань ядерної зброї, остання пара - в 1965. Розрахунковий час роботи на орбіті був близько півроку, проте в реальності вони працювали більш ніж 5 років. Поліпшені версії супутників Вела були запущені в 1967, 1969 і 1970 роках. Розрахунковий час життя цих супутників, близько півтора роки, було потім збільшено до 7 років. Останній супутник цієї серії Vehicle 9 був вимкнений в 1984 році, пропрацювавши на орбіті майже 15 років (запущений в 1969 році).

Початкові версії супутників Вела були обладнані 12-ю зовнішніми рентгенівськими детекторами і 18-ю внутрішніми нейтронними детекторами і детекторами гамма-променів. Сонячні панелі супутників давали потужність 90 Ватт. Поліпшені версії супутників Вела містили додатково два кремнієвих фотодіодних датчика «бхангметра» (англ. «bhangmeter»), які мали можливість реагувати на субміллісекундні спалахи світла, характерні для ядерних вибухів. Вимірювання цих датчиків дозволяли визначити положення ядерного вибуху з точністю близько 5 тис.км.. Супутники також містили датчики, здатні зафіксувати електромагнітний імпульс, що виникає при ядерному вибуху в атмосфері. Для роботи цих датчиків була потрібна додаткова енергія, для чого потужність сонячних батарей була доведена до 120 Ватт.

Несподіваним відкриттям, зробленим за допомогою супутників Вела, стало відкриття феномена гамма сплесків.

Vela 5A та 5B[ред.ред. код]

Сцинтиляційні рентгенівські лічильники супутників Vela5a і Vela5b складалися з двох кристалів NaI (Tl). Вхідні отвори детекторів були покриті берилієвим вікном товщиною 0.13 мм. Коліматори, розташовані перед детекторами, обмежували поле зору приладів 6.1х6.1 градуса (ширина на напіввисоті). Ефективна площа детекторів - близько 26 кв.см. Детектори сканували коло, що проходить через все небо кожні 60 сек, все небо покривалося за 56 годин. Рентгенівський детектор супутника Vela5b працював понад 10 років.

Vela 6A та 6B[ред.ред. код]

Спостереження супутників Vela 6 (запущений 8 квітня 1970 р.) були використані для визначення зв'язку між гамма-всплесками і подіями в рентгенівському діапазоні енергій. Були знайдені як мінімум дві події з одночасними всплесками в гамма і в рентгенівському діапазонах (GRB720514 і GRB740723 ). Рентгенівські детектори на супутника Vela5a відмовили 12 березня 1972, на супутнику Vela6b 27 січня 1972.

Дивіться також[ред.ред. код]