Головей Юрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Головей
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Юрійович Головей
Народження 8 жовтня 1929(1929-10-08)
  Перечин, Чехословаччина
Смерть 4 листопада 2007(2007-11-04) (78 років)
  Гомель
Громадянство  Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1949-195? СРСР ОБО (Львів) ? (?)
1954 СРСР «Динамо» (Чернівці) ? (?)
1955 СРСР «Спартак» (Ужгород) 13 (3)
1955-1958 СРСР «Спартак» (Станіслав) 90 (24)
1959 СРСР «Авангард» (Житомир) 27 (8)
1960 СРСР «Спартак» (Станіслав) 2 (0)
1961 СРСР «Десна» (Чернігів) 28 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1962-1964 СРСР «Полісся» (Житомир) тренер
1964—1965 СРСР «Динамо» (Хмельницький) тренер
1967—1968 СРСР «Волинь»/«Торпедо» (Луцьк)
1969 СРСР «Шахтар» (Олександрія)
1971 СРСР «Горинь» (Ровно) тренер
1988 СРСР «Гомсільмаш» (Гомель)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Юрій Юрійович Головей (нар. 8 жовтня 1929(19291008), Перечин — 4 листопада 2007, Гомель) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — радянський та білоруський футбольний тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Юрій Головей розпочав виступи на футбольних полях у складі армійської команди у Львові.[1] Після закінчення військової служби футболіст у 1954 році грав за чернівецьке «Динамо», пізніше, у 1955 році, стає гравцем ужгородського «Спартака». У 1955 році Юрій Головей стає гравцем аматорського на той час «Спартака» зі Станіслава. У складі команди Головей стає переможцем чемпіонату УРСР, і стає кращим бомбардиром фінального турніру із 7 забитими м'ячами.[2] За два роки Юрій Головей разом із «Спартаком» виграє зональний турнір класу «Б», після чого прикарпатська команда займає друге місце у фінальному турнірі за право виходу до вищої ліги СРСР, а також виходить до 1/4 фіналу Кубка СРСР, за що кільком футболістам команди присвоєно звання майстра спорту СРСР.[3][4] Футболіст виступав у Станіславі до кінця 1958 року, а з початку 1959 року став гравцем новоствореної команди класу «Б» «Авангард» із Житомир.[5] Наступного року нападник повернувся до станіславського «Спартака», проте зіграв у команді лише 2 матчі. У 1961 році Головей став гравцем іншої команди класу «Б» — чернігівської «Десни».[6] Після закінчення сезону 1961 року Головей завершив виступи на футбольних полях.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Відразу після завершення виступів на футбольних полях Юрій Головей розпочав тренерську кар'єру. У 1962—1964 роках він був одним із тренерів житомирського «Полісся», а в 1964—1965 роках тренером у хмельницькому «Динамо». Після відставки старшого тренера луцької «Волині» Дмитра Алімова у середині 1965 року Головей очолив луцьку команду. На цій посаді він розпочав оновлення команди, запросивши кількох гравців із колективів фізкультури області[1], один із яких, Альберт Мікоян, впродовж кількох років був одним із лідерів луцької команди на полі.[7] Новому наставнику вже в наступному сезоні вдалось покращити гру команди[8], проте в сезоні 1967 року гра команди значно погіршилась.[9] у 1968 році проблеми в грі команди також тільки посилились, що й привело до відставки Юрія Головея з поста старшого тренера команди в середині сезону.[10] У наступному році колишній форвард працював старшим тренером іншої команди класу «Б» — «Шахтаря» з Олександрії.[11] У 1971 році Юрій Головей входив до тренерського штабу ровенської «Горині». Пізніше Юрій Головей перебрався до Гомеля, у 1988 році керував діями місцевого «Гомсільмаша», а пізніше працював у місцевій ДЮСШ-2.[5] Помер Юрій Головей 4 листопада 2007 року в Гомелі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Історія ФК «Волинь». 1965-й рік
  2. Перше чемпіонство станіславського «Спартака». Розповідь останнього ветерана «золотого» складу 1955 року. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 25 серпня 2018.
  3. Рекорди ФК «Говерла» Ужгород. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 25 серпня 2018.
  4. [[Чепига Василь Миколайович|Василь Чепига]]: Навіть в Ташкенті не вдавалося заховатись від зими. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 серпня 2018.
  5. а б Славно футболом Закарпатье… [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. 1960-1962. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
  7. Альберт Мікоян. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
  8. Історія ФК «Волинь». 1966-й рік
  9. Історія ФК «Волинь». 1967-й рік. Архів оригіналу за 15 вересня 2010. Процитовано 15 вересня 2010.
  10. Історія ФК «Волинь». 1968-й рік. Архів оригіналу за 2 березня 2010. Процитовано 2 березня 2010.
  11. Представляем соперника: ФК «Александрия» (Александрия)[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]