Мироносицька площа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мироносицька площа
Площа на початку XX століття
Площа на початку XX століття
Площа на початку XX століття
Місцевість Центр, Нагірний район
Назва на честь Мироносицька церква
Загальні відомості
Дата початку забудови кінець XVIII століття
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Мироносицька церква (зруйнована)
Пам'ятники Дзеркальний струмінь
Храми Мироносицька церква
Парки Сквер Перемоги
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа

Мироно́сицька площа — площа, що була в центрі Харкова між вулицями Сумською та Чернишевською, Римарською (нині частина вулиці Скрипника) та Мироносицьким провулком (нині вулиця Жон Мироносиць), приблизно на місці нинішнього скверу Перемоги. Виникла наприкінці XVIII століття, після закриття у 1792 році Мироносицького цвинтаря при Мироносицькій церкві. Площа отримала свою назву за назвою церкви в ім'я жінок-мироносиць. Територія, яку займала раніше площа, зараз належить Київському району міста Харкова.

Історія

[ред. | ред. код]

Площа виникла наприкінці XVIII століття, після закриття у 1792 році Мироносицького цвинтаря, що був при Мироносицькій церкві[1][2]. Мироносицька площа проіснувала до 1930 року, коли більшовики знесли однойменний храм[3]. Після цього почалося будівництво будівлі «Театру масового музичного дійства», в якому поєднувалися б цирк, театр і кінотеатр, але після перенесення столиці до Києва будівництво згорнули, встигнувши звести лише житловий будинок[4][5]. Південна частина площі стала вулицею Скрипника[6]. До війни на місці церкви збудували тролейбусний парк. А після Другої світової на місці депо розбили сквер Перемоги, в якому заклали алею героїв-комсомольців та спорудили Дзеркальний струмінь.

В глибині скверу біля будинку по вул. Чернишевській у вересні 2013 року розпочалося будівництво нової дев'ятибанної Мироносицької церкви. Йому передувала серія протестів місцевих мешканців проти будівництва[7][8]. Відкриття храму відбулося 22 серпня 2015 року[9]. Чи вцілів під час будівництва фундамент старої церкви кінця XVIII століття — невідомо.

Галерея

[ред. | ред. код]

Площа у художніх творах

[ред. | ред. код]
Мироносицька площа
Тут бруд всю площу наповнював,
але розвели чудовий сквер: і без особливо важливих заходів: тут бруду як і бувало.
Ось тільки що мене турбує:
ту площу брудну, можливо,
дешевше було б замостити,
чим такий сквер розводити?
Іванов Василь (Шпилька), «Путівник по Харкову», 1890[10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Храм Жон-Мироносиць у Харкові. zabytki.in.ua. Процитовано 21 травня 2024.
  2. Парамонов, Андрій (12 вересня 2021). Мироносицька вулиця: старовинне кладовище та будинки з історією. NewsRoom (укр.). Процитовано 21 травня 2024.
  3. Історія однієї з найдавніших харківських будівель - Мироносицька церква - kharkov-future.com.ua (укр.). 31 березня 2021. Процитовано 21 травня 2024.
  4. Сквер Победы в Харькове. Харьков - куда б сходить? (укр.). Процитовано 21 травня 2024.
  5. Харкiв, Чернышевская улица, 15 – Проекты 4-этажных домов 1920-1941 годов. photobuildings.com (укр.). Процитовано 21 травня 2024.
  6. Протоиерей Николай Лобарский. Харьковская Крестовоздвиженская (Мироносицкая) церковь 1783-1908 гг. — Харьков : Райдер, 2007. — ISBN 978-966-8246-72-2.
  7. Вместо сквера — церковь? Харьковчане против. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  8. Храм жен-мироносиц «прикроет» парковку. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  9. Харківська єпархія Української Православної Церкви. www.eparchia.kharkov.ua. Процитовано 21 травня 2024.
  10. Харьковчане. Поэма о Городе в цитатах поэтических произведений / Составители В.П. Копычко, Ю.Г. Копычко. — Харьков : Слобожанщина, 2007. — 436 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7814-68-7.