Суржинці
село Суржинці | |
---|---|
Суржинецький яр | |
Країна | Україна |
Область | Хмельницька область |
Район | Кам'янець-Подільський |
Громада | Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA68020230160030543 |
Основні дані | |
Населення | 39 |
Площа | 0,377 км² |
Густота населення | 103,45 осіб/км² |
Поштовий індекс | 32354 |
Телефонний код | +380 3849 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°40′17″ пн. ш. 26°46′52″ сх. д. / 48.67139° пн. ш. 26.78111° сх. д.Координати: 48°40′17″ пн. ш. 26°46′52″ сх. д. / 48.67139° пн. ш. 26.78111° сх. д. |
Водойми | річка Тернава |
Місцева влада | |
Адреса ради | 32354, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Кульчіївці |
Карта | |
Мапа | |
|
Су́ржинці — село в Україні, в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.
Суржинці тутешні називають «Подільською Швейцарією».
Географія[ред. | ред. код]
Село Суржинці розкинулось на березі річки Тернава за 18 км. від Кам'янця-Подільського. Через село проходить автомобільна дорога Т 2317.
Клімат[ред. | ред. код]
Суржинці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.
Історія[ред. | ред. код]
На території села знайдено таємничий суржинецький ідол неподалік річки Тернавка, ще у 70-х роках минулого століття. За словами істориків, він був розташований не на місці капища, а перевезений на околицю села та встановлений, ймовірніше, як межовий знак. Попередньо його відносять до доби пізнього неоліту.[1]
Перша згадка про поселення в другій половині XVII століття. У 1578 року згадано про хутір чи село Палютинці. Було розташоване на річці Тернава нижче від села Суржинці показане на карті на південний захід від Суржинців на правому березі Тернави.[2]
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
1891 року селі була школа грамоти, за словами Юхима Сіцінського.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили жахливі події — Голодомор.
Селі мешкало досить багато поляків. Більшість з них були виселені за радянських часів до Казахстану. А роки Великого терору 1936-1937 років вбито осіб різних національностей і професій.
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.
Наприкінці 60-их Суржинці опинилися списку серед малоперспективних сіл.
З 1991 року в складі незалежної України.
З 14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 39 осіб за переписом 2001 року.
Станом на 2020 рік в селі мешкало 27 осіб.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Туризм[ред. | ред. код]
Село розташоване в яру річки Тернава і має дуже гарні краєвиди схилів, які засаджені хвойними і грабовими лісами, недарма цю місцевість називають «Подільською Швейцарією». В поселені діє декілька еко-садиб, за рахунок не великої кількості жителів села, тут зберігається первина природа і природня тиша.
Природа[ред. | ред. код]
- Національний природний парк «Подільські Товтри». Село лежить у межах парку.
- Три поля з тюльпанами на обох берегах Тернави[4]
- Суржинецький яр
Світлини[ред. | ред. код]
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Суржинці: тюльпанова долина і колиска прадавніх ідолів
- ↑ Палютинці
- ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- ↑ http://kamienczanka.livejournal.com/252991.html
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|