Жан-Марі Ле Пен

Жан-Марі Ле Пен Jean-Marie Le Pen
фр. Jean-Marie Le Pen
Жан-Марі Ле Пен Jean-Marie Le Pen
Депутат європейського парламенту
1984 — 2003
Народився	20 червня 1928 м. Ля Трініте-сюр-Мер, Франція
Відомий як	політик, адвокат
Країна	Франція
Alma mater	Правничий факультет Паризького університетуd і Університет Париж II
Політична партія	Національний фронт
Батько	Jean Le Pend
Мати	Anne Hervéd
У шлюбі з	Жанна-Марі Пашо
Діти	півда
Релігія	католицька церква
jeanmarielepen.com
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Жан-Марі Ле Пен (фр. Jean-Marie Le Pen) (народився 20 червня, 1928 м. Ля Трініте-сюр-Мер, Франція) — французький праворадикальний політик, засновник та президент партії Національний фронт, колишній депутат французького та європейського парламентів. Колишній кандидат на посаду президента Франції.

Біографія

Ле Пен народився в маленькому селі на атлантичному узбережжі Франції, в провінції Бретань, в родині рибалки. У 1942 р. він осиротів, коли його батько підвравався на міні під час рибалки і пішов на навчання до єзуїтської школи на кошти деражви. Під час німецької окупіації Ле Пен намагався приєднатися до руху спротиву, але йому відмовили. Після закінчення ліцею він поступив на юридичний факультет в Парижі і навіть став головою студентської асоціації факультету.

Після закінчення університету Ле Пен пішов на службу до Іноземного Легіону і у 1954 р. був направлений до Індокитаю. Свою службу у легіоні він продовжив на Суецькому каналі, вже після укладення перемир'я. У 1957 р. Ле Пен служив у французькій розвідкі в Алжирі. Його поілтичні супротивники звинувачували його в причасності до тортур алжирських повстанців, але ці звинувачення не були доведені і сам Ле Пен їх категорично заперечував.

Після закінчення служби він продовжив своє навчання на юридичному факультеті і згодом почав вивчати ще й політологію. 26 червня 1960 він одружився на П'єретт Лоланн — в них народилося 3 дочки. Пізніше шлюб розпався; 31 травня 1991 р. його другою дружиною стала Жан-Марі Пашо.

Політичне життя

Політичне життя Ле Пена почалося в Тулузі, де він став головою студентської спілки після закінчення служби в Алжирі. Пізніше, у 1956 р. в Паріжі його було обрано до Національних Зборів. У віці 28 років, Ле Пен був наймолодшим депутатом парламенту. Наступного року він став головою національної ветерантської організації. У 1965 р. Ле Пен керував передвиборною кампанією одного з праворадикальних політиків, згодом втратив місце в парламенті і у 1972 р. заснував Національний фронт.

У 1974 р. він перший раз балотувався на посаду президента Франції і отримав лише 0,74%. В інших президентських перегонах у 1981 він знову програв кандидату від Соціалістичної партії Франсуа Міттерану. Його політична програма була спрямована проти нелегальної іміграції, мусульманських екстремістів і отримала певну підтримку серед виборців Франції, особливо на півдні країни. У виборах до Європейського парламенту у 1984 р. Національний фронт отримав 10% голосів. Після парламентських вибрів у 1986 р. 34 депутатів від фронту потрапило до парламенту разом з Ле Пеном.

У наступних виборах до Європарламенту у 1984 та 1999 Ле Пен потрапив до парламенту. Однак після бійки в параламенті, 10 квітня 2003 він втратив свій мандат. Ще раніше його позбавляли парламентського імунітету після судових позовів з Німеччини в звинуваченнях поширення неонацистських поглядів і запереченні Голокосту. У червні 1999 він був визнаний винним у звинуваченнях і був оштрафований.

Найбільшим політичним успіхом Ле Пена була участь у президентських виборах 2002 року, коли за нього у першому турі проголосувало 16,7% виборців. Вийшовши у другий тур він змагався за президентське крісло з Жаком Шираком, який в кінцевому результаті преміг з 82% голосів і став президентом. Ставши, таким чином одним з відомих політиків Франції від залишався довгий час на політичній арені, користуючись підтримкою незначної частини французького електорату. У своїй політичній діяльності до нього приєдналася його наймолодша дочка Марина, яка теж стала членом Національного фронту.

Джерела

• назва посилання