Умань
Умань, Гумань, м. обл. підпорядкування, положене на Придніпровській височині над р. Уманкою (сточище р. Бога); 80000 меш. (1980). Перша згадка про У. з 1629 (м. Брацлавського воєводства); у 1648 — 67 у складі коз.-гетьманської держави — полкове м. і важлива фортеця; за Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої. Після зруйнування турками і татарами (1674) більшість людности переселилася на Лівобережжя; у 18 в. набуло знову значного екон. і культ. (монастир і школа Василіян) значення. У 1726 — 1832 належало поль. маґнатам Потоцьким. В околицях У. діяли загони гайдамаків, які на короткий час опанували У.: 1737, 1750 і 1768 (під проводом М. Залізняка і І. Ґонти, які винищили поль. шляхту, що сховалася в У. і духовенство — «уманська різня»). З 1793 У. увійшла до складу Рос. Імперії, з 1797 — пов. м. Київ. губ., 1837 — 57 — центр військ. поселення Київ. і Подільської губ. З другої пол. 19 в. населення У. значно зросло (1860 — 10, 1897 — 29, 1914 — бл. 50000 меш.), на що вплинуло і з'єднання У. залізницею з Києвом (1890) та Одесою (1891); екон. характер торг. (гол. збіжжям) і ремісничий; переважало єврейського населення. За сов. часів м. почало розвиватися щойно з 1960-их pp.: населення в тис.: 1926 — 44,8, 1959 — 45, 1970 — 63, 1980 — 80. Різко змінився нац. склад населення (у %) 1926: українці 43,3, євреї 49,5, росіяни 4,6; 1959: 76,5, 5, 16.
Гол. галузі пром-сти: машинобудів. і приладобудування (зав.: «Мегомметр», оптико-мех., театрального устаткування), харч. (зав.: овочеконсервний, маслосироробний, вітамінний, лікеро-горілчаний, м'ясокомбінат й ін.), легка (фабрики: швейна, взуттєва, мист. пром. виробів), будів. матеріялів (зав.: толевий, цегельні тощо). Дві високі школи (с.-г і пед ін-ти), технікум механізації сіль. госп-ва, пед., мед. і муз. училища. Уманський краєзнавчий музей (заснований 1917), держ. заповідник — дендропарк «Софіївка».
