Пилишенко Володимир Васильович
| Пилишенко Володимир Васильович | |
|---|---|
| Народився |
28 липня 1934 Поромів |
| Помер |
8 лютого 2021 (86 років) Рочестер, США |
| Діяльність | архітектор |
| У шлюбі з | = |
Володимир (Мірко) Пилишенко (нар. 28 липня 1934, с. Поромів, гміна Хотячів Володимирського повіту, Волинського воєводства, Польща, нині Іваничівського району Волинської області, Україна — пом. 8 лютого 2021[1], Рочестер, США) — американський професор українського походження, архітектор, графік, архівіст, діяч української діаспори.
Біографія
Народився в 1934 р. в селі Поромів.
Батько — Василь Пилишенко був учасником визвольних змагань, українцем із Немирова, що на Вінниччині. Моряк УНР, він був учасником Першої світової війни, а під час національної революції обирався до Української Центральної Ради.
Мати Галина Лопухович — з попівського роду, з Ковельщини, закінчила Інститут благородних дівиць і теж була учасницею визвольних змагань[2].
Під час Другої світової війни його родина переїхала до Німеччини, а 1949 року — до США, в місто Рочестер, штат Нью-Йорк. Закінчив Рочестерський технологічний інститут і здобув фах архітектора. Його художні роботи виставлялись у десятках галерей та в університетах США, а також за межами країни.
З 1964 по 2000 роки він викладав основи мистецтва і був керівником кафедри в університеті міста Брокпорт, штат Нью-Йорк.
З 1957 по 2000 роки очолював Комітет Фонду кафедри українознавства при Гарвардському університеті у місті Рочестері[3].
Викладав у Києво-Могилянській академії.
У травні 1989 року став учасником міжнародного Шевченківського форуму «Від серця Європи — до серця України». Серед інших міст відвідав і тодішній Дніпропетровськ, де завітав із дружиною до місцевого Художнього музею і подарував свої графічні роботи «Козак Мамай», «Зелені свята» і одну роботу за творами Василя Стефаника. Там же, 18 травня В. Пилишенко дав розгорнуте інтерв'ю обласній газеті («Україна в серці. Інтерв'ю кореспондента „Зорі“ М. Чабана з професором університету штату Нью-Йорк (США) В. Пилишенком» // «Зоря», 24 травня, 1989).
В. Пилишенко передав свою приватну бібліотеку, що складалася з 15000 книг та журналів[4], місту Дніпро у бібліотеку української діаспори імені сенатора Джона Маккейна[2]. Передісторія книгозбірні така: у 2018 році делегація з Дніпра на чолі з міським головою Борисом Філатовим відвідала кілька міст США. Саме тоді відбулося знайомство Бориса Альбертовича з Володимиром Пилишенком. Під час їхньої зустрічі останній приймає рішення про передачу своєї бібліотеки м. Дніпру. Того ж року відбувся візит В. Пилишенка з родиною до м. Дніпра, під час якого затверджено місце розташування Бібліотеки української діаспори. За рік, 14 вересня 2019 року на День міста Дніпра, за його участі відбулось урочисте відкриття бібліотеки.[5]
Особисте життя
У липні 1967 одружився з Ірмою Топпер (Irma Topper), мав двох дочок — Орисю та Катю[6].
Примітки
- ↑ Архів національної пам'яті. www.facebook.com (укр.). Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Пам’яті Мірка Пилишенка. Історична правда. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ Відео. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
- ↑ Вадим Рижков. «Усе його життя було пов’язане з Україною». Пішов з життя громадський діяч Володимир Пилишенко. ТОВ «УКРАЇНСЬКА ПРЕС-ГРУПА». Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.