Кальміуський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кальміуський район
Кальміуська райрада
Кальміуська райрада
Розташування району
Основні дані
Країна: Україна Україна
Місто: Маріуполь
Код КОАТУУ: 1412336600
Населення: 101 498 чол. (2005)
Площа: 138.729 км²
Густота населення: 731.6 осіб/км²
Населені пункти: 5
Мапа району
Районна влада
Адреса адміністрації: 87524, Донецька область, Маріуполь, проспект Металургів, 193, 47-30-51
Веб-сторінка: Сторінка на сайті Маріупольської міськради
Голова районної ради: Алєксєєв Ігор Анатолійович

Кальміу́ський райо́н (до 2016 — Іллічі́вський)  — район на півночі Маріуполя, найбільший за площею та за рівнем розвитку промисловості район.

Історія[ред.ред. код]

Кальміуський район виник наприкінці 1929 року завдяки зусиллям щойно створеного Відділу капітального будівництва (ВКБ). За проектами ВКБ із заводом імені Ілліча поєднали поселення (колонії, як їх тоді іменували) колишніх маріупольських заводів «Нікополь» і «Російський провіданс», що і утворили Кальміуський район радянського на той час міста.

Саме включення колоній до району і обумовило наявність у ньому історичної забудови кінця 19-початку 20 ст., тобто капіталістичного періоду. Подібну забудову доби сецесії в Маріуполі має лише Центральний район.

У районі до 1917 року були —

За часів СРСР всі церковні споруди і склепи доби капіталізму в районі знищені.

Вартісними пам'ятками архітектури Кальміуського району залишаються будинок Кальміуського відділення швидкої медичної допомоги (1913 рік, Прокатний провулок), Освітня школа при заводі «Нікополь», Маріуполь (арх. Нільсен Віктор Олександрович 1912-1914 рр.,[5]), Варгановські казарми, сучасний Палац культури імені Карла Маркса (доба сецесії).

Виконання завдань першої п'ятирічки (19281933 рр.) вимагало від мешканців Маріуполя надзвичайно напруженої праці з перетворення міста в індустріальний центр. Широко використовувалась і рабська праця численних в'язнів сталінського режиму[6].

волонтерівський клуб (Маріуполь) на вул. Брестській — непоправна втрата вартісної архітектурної пам'ятки в стилі сталінського ампіру в кінці 1990-х років. Споруда клубу була вибудована радянськими в'язнями. В старовинному поселенні волонтерівка, віддаленому від центру Маріуполя, клуб мимоволі став центром суспільного життя, де були власна бібліотека, кінозал, низка приміщень гуртків для дітей і юнацтва. волонтерівський клуб відвідували мешканці дальніх поселень — з Приморська, Сартани, що збільшувало можливості культурного дозвілля для юнацтва і молоді на околиці Маріуполя. Споруда клубу не була в комунальній власності міста і його безжально продали у приватну власність, скоротивши робочі місця. Ігнорування власних працівників і їх потреб, що стало законом в добу дикого капіталізму, призвело до повного занепаду двоповерхової будівлі. Розлючені байдужістю місцевої влади, мешканці поселення почали руйнувати покинуту споруду і розбирати її на будівельні матеріали. Небезпечні залишки споруди були остаточно поруйновані працівниками заводу ім. Ілліча, позаяк руїни могли обвалитися на людей.

Загальні відомості[ред.ред. код]

За часів СРСР у район увійшли поселення —

  • «Азовкільце»
  • Селище Апатова
  • «Гугліне»
  • «Мирний»
  • «Волонтерівка»
  • «Україна» І та ІІ
  • «Садки»
  • «Річний»
  • «Зірка»
  • Поселення «Ворошилівське».

«Ворошилівське» належить до зниклих поселень району. Воно починало історію з довоєнних (до 1941 р.) часів і було розташоване на західній ділянці району. Його віддали під поселення стахановців, тодішніх ударників виробництва. Поселення мало шість вулиць, котрі не мали назв, а йшли за номерами — Перша, Друга, Третя, Четверта, П'ята, Шоста. П'яту вулицю ще називали Панькова. В поселенні розмістили робочі гуртожитки, центральну площу, лікарню, одноповерховий клуб, АТС, дитячий садок, школу семирічку № 23, магазини № 14 та № 33, базар, дитячий будинок і кладовище. Завод Ілліча первісно вибудував сто два (102) житлові будинки. Будинки будували за кошт заводу та методом толоки у вільні часи, а згодом віддали працівникам заводу під довгострокові кредити. Жінки поселення також працювали на сусідніх полях радгоспів «Зірка» та «ім. Ворошилова». Поселення було пов'язане із заводом залізницею від селища Старого Криму та робочім автобусом.

Після розбудови заводу імені Ілліча його селищна земельна ділянка віддана під нові цехи, а поселення з 1967 р. було поступово ліквідоване. Його заклади переведені у різні райони Маріуполя. Про колишнє поселення стахановців нагадують лише старий шлагбаум та ділянка шосе навпроти сучасного трамвайного депо № 3.

«Мирний», «Річний» та «Садки» — найбільш депресивні поселення Кальміуського району з поруйнованою інфраструктурою.

У районі розташовані Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, концерн «Азовмаш». На території району — найбільший у місті стадіон «Іллічівець», плавальний басейн «Нептун», парк екстремального відпочинку, Палац ігрових видів спорту, Маріуполь, три палацу культури, Міська лікарня №1 (Маріуполь), колишній колгоспний ринок.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Райадміністрації підпорядковано 5 населених пунктів: смт Сартана — 10410 ос., смт Старий Крим — 5902 ос., смт Талаківка — 3955 ос., с. Гнутове — 590 ос., с. Ломакине — 317 осіб.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення району становило 102946 осіб, із них 6,03 % зазначили рідною мову українську, 93,60 % — російську, 0,07 % — вірменську, 0,06 % — грецьку, 0,04 % — білоруську, 0,03 % — циганську, 0,01 % — молдовську та єврейську, а також болгарську, німецьку та румунську мови[7].

Транспорт[ред.ред. код]

У районі розташовані станція Сартана, а також залізничні платформи Заводська Площадка, 1256 км, 1253 км, 1249 км.

Головні вулиці Кальміуського району[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Не зважаючи на те, що Кальміуський район єдиний у Маріуполі, який не має виходу до моря, у ньому розташований суднобудівний завод «Плаз».

Галерея вибраних фото[ред.ред. код]

Будинок адміністрації Кальміуського району, проспект Металургів (Маріуполь)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Газета «Ильичёвец» от 23 мая 2013 года
  2. Газета «Ильичёвец» от 23 мая 2013 года
  3. http://old-mariupol.com.ua/shkola-po-proektu-v-a-nilsena/
  4. Газета «Ильичёвец» от 19 мая 2009 года
  5. http://old-mariupol.com.ua/shkola-po-proektu-v-a-nilsena/
  6. Газета «Ильичёвец» от 19 мая 2009 года
  7. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кальміуський район

Джерела[ред.ред. код]

  • Газета «Ильичёвец» от 13 марта 2001 года
  • Газета «Ильичёвец» от 19 мая 2009 года
  • Газета «Ильичёвец» от 23 мая 2013 года
  • «Приазовский рабочий» от 15 октября 2008 года
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.