Ісаак Дука Ватац
Ісаак Дука Ватац | |
---|---|
Ἰσαάκιος Δούκας Βατάτζης | |
Народився | бл. 1187 Константинополь |
Помер | 1261 Генуя |
Поховання | собор Сан-Лоренцо |
Підданство | Нікейська імперія |
Діяльність | військовослужбовець |
Титул | себастократор |
Посада | паракімонен-сфендон |
Рід | Ватаци |
Батько | Василь Ватац |
Мати | з роду Ангелів |
Брати, сестри | Іоанн III Дука Ватац |
Діти | 1 син і 1 донька |
Ісаак Дука Ватац (бл. 1187 — 1261) — державний діяч Нікейської імперії.
Походив зі знатного роду Ватаців. Старший син Василя Ватаца, доместіка Заходу, та доньки Ісаака Ангела Дуки (стрийка імператора Ісаака II). Народився між 1187 та 1189 роками. Замолоду брав участь у війнах Нікейської та Латинської імперій. Втім не зробив якоїсь кар'єри.
У 1221 році після сходження його молодшого брата Іоанна на імператорський трон Нікей отримав посаду паракімонена-сфендона (хранителя печатки імператора, відповідального за його особисте листування). Більшість часу придіялв державним та дипломатичним справах, в той час як його брат-імператор вів війни проти сусідів. У 1253 році Ісаак Дука Ватац отримав титул себастократора.
Ісаак Дука Ватац зберіг свій вплив при дворі наступних імператорів Феодора II і Іоанна IV. Користувався довірою імператора Михайла VIII Палеолога, який був одружений з онукою Ісаака Ватаца. У 1261 році Ватац очолював перемовини з посланцями Генуїзької республіки, результатом яких стало укладання Німфейського догговору, що сприяв у боротьбі з Венецією та Латинською імперією.
У квітні 1261 року отримав ранг пансебаста-себаста, очоливши посольство до Генуї. Тут Ісаак Дука Ватац помер. Його поховано у соборі Сан-Лоренцо.
- Іоанн (1215—1240), себастократор. Його донька Феодора стала дружиною майбутнього візантійського імператора Михайла VIII Палеолога
- донька, дружина Костянтина Стратегопула, себастократора
- Deno John Geanakoplos: Emperor Michael Palaeologus and the West 1258—1282. A Study in Byzantine-Latin Relations. Harvard University Press, Cambridge MA 1959, S. 25, 86.
- Божидар Ферјанчић: Севастократори у Византији. In: Зборник радова Византолошког института. Bd. 11, 1968, ISSN 0584-9888, S. 141—192
- Michael Angold: A Byzantine Government in Exile. Government and Society under the Laskarids of Nicaea, 1204—1261. Oxford University Press, London 1975, ISBN 0-19-821854-0, S. 68.