Байконурська ТЕЦ

Байконурська ТЕЦ

каз. Байқоңыр ЖЭО
45°37′41″ пн. ш. 63°18′16″ сх. д.
Країна	Казахстан
Розташування	Казахстан
Введення в експлуатацію	1958—1987, 1997
Вид палива	мазут
Котельні агрегати	2 парові Барнаульский котельний завод БКЗ-50-39Ф (котлоагрегати 1 та 2), 1 парова Барнаульский котельний завод БКЗ-50-39Ф (котлоагрегат3, виведений з експлуатації), 6 парових Білгородський котельний завод ГМ-50-1 (котлоагрегати 4 — 9), 3 парові Барнаульский котельний завод БКЗ-75-39ГМ (котлоагрегати 10 — 12), 3 водогрійні Дорогобузький котельний завод ПТВМ-50
Турбіни	1 парова АТ-6 (турбіна 1, виведена з експлуатації), 4 парові Калузький турбінний завод ПТ-12-35/10М (турбіни 4 — 6, 8), 1 парова Калузький турбінний завод ПТ-12-35/10М (турбіна 7, виведена з експлуатації)
Встановлена електрична потужність	48/36 (на 2021, номінальна/фактична)
Материнська компанія	АТ «Актобе ТЕЦ»
ідентифікатори і посилання
Байконурська ТЕЦ
Байконурська ТЕЦ у Вікісховищі

Байконурська ТЕЦ — теплова електростанція у центральній частині Казахстану, поява якої пов'язана із діяльністю космодрому Байконур.

В 1958 році на майданчику ТЕЦ-му ввели в дію турбіну типу АТ-6 зі станційним номером 1. До 1987 року запустили ще шість турбін, з яких турбіни зі станційними номерами 4 — 7 були постачені Калузьким турбінним заводом та відносились до типу ПТ-12-35/10М з потужністю по 12 МВт.

В 1997-му запустили ще одну турбіну Калузького турбінного заводу типу ПТ-12-35/10М потужністю 12 МВт зі станційним номером 8.

Котельне господарство ТЕЦ сформували введені за період з 1956 по 1984 роки парові турбіни:

• три виробництва Барнаульского котельного заводу типу БКЗ-50-39Ф продуктивністю по 50 тонн пари на годину (котлоагрегати 1 — 3);
• шість від Білгородського котельного заводу типу ГМ-50-1 продуктивністю по 50 тонн пари на годину (котлоагрегати 4 — 9),
• три від Барнаульского котельного заводу типу БКЗ-75-39ГМ продуктивністю по 75 тонн пари на годину (котлоагрегати 10 — 12).

Крім того, для підсилення теплової потужності в 1971—1980 роках запустили три водогрійні котли типу ПТВМ-50 продуктивністю по 50 Гкал/год (наразі цей показник обмежено рівнем у 35 Гкал/год).

З плином часу застаріле обладнання виводили з експлуатації, так, списали турбіни № 1, № 2, № 3 та № 7. В 2001 році вивели з експлуатації котлоагрегат № 3, до початку 2020-х вже був виведений з експлуатації котлоагрегат № 10. При цьому станом на початок 2020-х з чотирьох наявних турбін були готові до використання лише три.

ТЕЦ розрахована на споживання мазуту. Наразі анонсовані плани перевести станцію в середині 2020-х років на природний газ, який з кінця 2010-х надходить до Байконуру по перемичці завдовжки 14 км від трубопроводу Бейнеу — Шимкент.

Для видалення продуктів згоряння використовують три димарі — один висотою 60 метрів та два по 100 метрів.

Видача електроенергії відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 35 кВ.