Бджолоїдка зелена мала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бджолоїдка зелена мала
Green Bee Eater Solo.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Бджолоїдкові (Meropidae)
Рід: Бджолоїдка (Merops)
Вид: Бджолоїдка зелена мала
Біноміальна назва
Merops orientalis
Pallas, 1773
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Merops orientalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Merops orientalis
EOL logo.svg EOL: 1050045
IUCN logo.svg МСОП: 22725876

Бджолоїдка зелена мала (Merops orientalis) — вид птахів роду Бджолоїдка (Merops) родини Бджолоїдкові (Meropidae). Має 7 підвидів.

Опис[ред.ред. код]

загальна довжина досягає 16-18 см. Голова невеличка. Дзьоб видовжений. Центральні пір'я хвоста є видовженими. Ноги невелички, складені з 3 пальців, що поєднані в основі.

Забарвлення зелене, а нижні криючі крила мають яскраво-рудий колір. Азійські особини відрізняються від африканських наявністю коричневу «шапочку» і блакитниі щоки.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Живе в сухих лісах, чагарникових саванах, зарослих піщаних дюнах, оазисах, а також на бавовняних плантаціях, але найголовніше біля водойм. Іноді зустрічається на висоті 5-6 тис. м над рівнем моря. Утворює великі зграї — до 200—300 особин. Прекрасно володіють різними типами польоту. Набравши висоту, птах застигає на розпростертих крилах, потім знову переходить на активний політ і знову планує. Ночує на гілках дерев. Полює на бджіл, у яких вони спритно відривають отруйне жало. Також живляться осами, шершнями, мурахами і сараною. Здатна здійснювати сезонні рухи.

Період розмноження триває з березня по червень. Гніздиться поодинці або колоніями. Викопує поодинокі гніздові нори довжиною до 2 метрів на піщаних мілинах в Африці, а в Індії гніздиться в колоніях, в яких налічується до 30 пар. Самиця відкладає 3-5 яєць сферичної форми і білого кольору. Інкубаційний період триває 14 днів. Пташенята залишаються з батьками протягом 3-4 тижнів.

Поширення[ред.ред. код]

Розповсюджено в Північній Африці від Сенегалу до Ефіопії і Єгипту, а також від Аравійського півострова до Індії і В'єтнаму. Щільність їх більше в сільських районах, ніж міських.

Підвиди[ред.ред. код]

  • M. о. viridissimus  — від Сенегалу до Ефіопії.
  • M. о. cleopratra — долину Нилу
  • M. о. yanophrys  — південний захід і південний схід Аравійського півострова
  • M. о. najdanus — центральна частина Аравійського півострова
  • M. о. beludschicus — від Ірану до східної Індії
  • M. о. orientalis — Індія, Шрі-Ланка.
  • M. о. ferrugeiceps живе  — від Ассаму (Індія) до В'єтнаму

Джерела[ред.ред. код]

  • Ali, S; S D Ripley (1983). Handbook of the birds of India and Pakistan. 4 (2 ed.). Oxford University Press. pp. 108—111.
  • C. Hilary Fry & Kathie Fry: Kingfishers, Bee-Eaters, & Rollers. Princeton, New Jersey 1992,1999, ISBN 0-691-04879-7
  • Zayed M.S. (2008) Les oiseaux de l'Égypte et du Moyen-Orient. ADCOM, Dar el Kutub, 144 p.
  • Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. pp. 268—269.