Перегляд вихідного коду сторінки Велика Багачка

{{Селище України
 | назва           = Велика Багачка
 | герб            = Welyka Bahachka gerb.png
 | опис герба      = Герб Великої Багачки
 | зображення = Shevchenko 04.jpg
 | прапор          = Welyka Bahachka prapor.png
 | опис прапора    = Прапор Великої Багачки
 | зображення_розмір =
 | зображення_підпис = Пам’ятник кобзареві Т. Г. Шевченку
 | область         = [[Полтавська область]]
 | район           = [[Миргородський район]]
 | код КОАТУУ      = 5320255100
 | облікова картка = [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=02.02.2012&rf7571=24649 Велика Багачка]
 | засноване       = [[1630]]
 | населення       = {{зменшення}} 5 261 <small>(01.01.2022)</small><ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf</ref>
 | площа           = 5
 | статус = 2024
| магдебурзьке право =
 | щільність       = 1116
 | поштовий індекс = 38300—304
 | телефонний код  = 5345
 | висота          = 92
 | водойма         = р. [[Псел]]
 | координати      = {{coord|49|47|7|N|33|43|17|E|scale:30000_region:UA|display=inline,title}}
   | lat_deg = 49 | lat_min = 47 | lat_sec = 7
   | lon_deg = 33 | lon_min = 43 | lon_sec = 17
 | станція         = [[Яреськи (станція)|Яреськи]]
 | відстань        = 13
 | фізична р       =
 | залізниця р     =
 | автошлях р      =
 | фізична о       =
 | залізниця о     = 73
 | автошлях о      = 74,6
 | адреса          = 38300, Полтавська область, Великобагачанський район, селище Велика Багачка, вул. Європейська, 20
 | голова          = Саковський Юрій Борисович
 | вебсторінка     = [https://velyka-bagachka-rada.gov.ua/ Великобагачанська ОТГ]
|громада=[[Великобагачанська селищна громада]]}}
 
'''Вели́ка Бага́чка''' (до 1925 року&nbsp;— '''Багачка''')&nbsp;— [[селище]] в [[Миргородський район|Миргородському районі]] [[Полтавська область|Полтавської області]], центр [[Великобагачанська селищна громада|Великобагачанської селищної громади]]. До 2020 року [[Великобагачанський район|районний центр]]. [[Історичне населене місце]]<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-п |title=Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р. |accessdate=3 червня 2022 |archive-date=29 грудня 2012 |archive-url=https://archive.today/20121229130729/zakon2.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-п }}</ref>.

== Географічне розташування ==

Селище міського типу ''Велика Багачка'' знаходиться на правому березі річки [[Псел]], за 78&nbsp;км від [[Полтава|облцентру]] (автошлях {{Автошлях E|40}}). Вище за течією на відстані 1,5&nbsp;км розташоване село [[Псільське]], нижче за течією на відстані 3&nbsp;км розташоване село [[Гарнокут]], на протилежному березі&nbsp;— села [[Мала Решетилівка]] та [[Затон (Україна)|Затон]]. Також Великою Багачкою протікає річка [[Багачка (притока Псла)|Багачка]], яка впадає до [[Псел|Псла]] на південний схід від селища. Через селище проходить автомобільна дорога {{Автошлях Т|1719}}.

== Назва ==

Акт королівського надання «пустого урочища Богачка» («з ґрунтами, полями званими Балакліка і Рудка, до тієї пустоші Богачка виміряними»), в «адміністрації Миргородській», шляхтичу (імовірно з Волині) Яну Клосинському та його дружині Єлізаветі («Ельжбеті») Вишковській виданий у Варшаві 20 вересня 1630 року. Привілей на статус містечка для Богачки той самий Я.Клосинський отримав 20 березня 1637 року. За ним містечко отримувало право на два торгових дні на тиждень (вівторок і субота) та проведення чотирьох ярмарків протягом року. Ян (Іван) Клосинський підписувався як «державець полтавський і богацький» ще 7 березня 1646 року. Рід Клосинських (Глосинських-Глошинських) згодом покозачився (див. згадку Михайла Клосинського, козака в Миргороді, у Зборівському реєстрі 1649 року).

Одним з перших «імен», знаних в історії містечка, було ім'я Михайла Браславця, [[Козаки|козака]] похованого у місцевій церкві [[1644]] року. Водночас згадується (це вже легенда) один із перших поселенців&nbsp;— Багач<ref>[[Історія міст і сіл Української РСР]]: У 26 томах.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ, 1957—1979.&nbsp;— 127 с.</ref>. Є підстава вважати, що це одна і та ж сама особа: цілком можливо, Багач прийшов з [[Брацлав]]а ([[Немирівський район]] [[Вінницька область|Вінницької області]]), за що й був прозваний Брацлавцем подібно до того, як Микита Сененко був прозваний Уманцем. Назва селища і річки походить від цього прізвиська<ref name="Янко">''[[Янко Микола Тимофійович|Янко М. Т.]]'' Топонімічний словник України: Словник-довідник.&nbsp;— К.: «[[Знання (видавництво)|Знання]]», 1998.</ref>.. Утворилася за допомогою [[суфікс]]а -к-. Великою названа в 1925 році на відміну від однойменного села, що виникло пізніше неподалік<ref name="Янко"/>.

== Історія ==
[[Файл:V bagachka history gerb.png|150px|міні|ліворуч|Історичний герб селища]]
Перші письмові згадки про Багачку припадають на кінець [[XVI століття|XVI]]&nbsp;— початок [[XVII століття]]. Поселення згадується і на карті України, складеній у 2-й чверті [[XVII століття]] французьким інженером [[Гійом Левассер де Боплан|Гійомом Бопланом]] під назвою Богачка. За іншою легендою, свою назву Багачка отримала в честь першого поселенця в цій місцині&nbsp;— козака Івана Богача.

Виникла Багачка, як і більшість населених пунктів між [[Сула (притока Дніпра)|Сулою]] і [[Псел|Пслом]], шляхом козацької колонізації. Селяни і козаки, рятуючись від нещадного гніту польських панів, тікали з [[Правобережна Україна|Правобережної України]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]]. Полтавський дореволюційний історик [[Падалка Лев Васильович|Л.&nbsp;В.&nbsp;Падалка]] твердить, що першим поселенцем Багачки був виходець з-за [[Дніпро|Дніпра]] Михайло Брацлавець. В інших джерелах зазначається, що дійсно у [[1644]] році в Багачці було поховано «козака королівської милості» Михайла Брацлавця. Водночас згадується один із перших поселенців&nbsp;— козак Іван Богач. Є підстави вважати, що назва селища Багачки, як і однойменної річки, походить від його прізвища. В матеріалах українських істориків [[Максимович Михайло Олександрович|М.&nbsp;О.&nbsp;Максимовича]] та [[Ніколайчик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Ніколайчика]], згадується «богацька сотня». Це наштовхує на думку про можливість існування другої назви поселення&nbsp;— Богацьке. Великою Багачкою вона названа в [[1925]] році.

Життя у новому поселенні далеко не виправдовувало сподівань селян і козаків-втікачів. Через відсутність знарядь і малоземелля їм доводилось іти в кабалу до більш заможної козацької старшини.

Нестерпна експлуатація посилювалась національним і релігійним гнітом. Селяни і козаки тікали на [[Запорозька Січ|Запоріжжя]] або повставали.

В роки [[Хмельниччина|визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі]] ([[1648]]—[[1657]]&nbsp;рр.) в [[Україна|Україні]] було запроваджено новий адміністративний поділ. Україна поділялась на полки, а полки на сотні.

З [[1649]] року село Богачка стає сотенним містечком [[Миргородський полк|Миргородського полку]], згодом&nbsp;— [[Полтавський полк|Полтавського]], а близько [[1687]] року знову перейшла до [[Миргородський полк|Миргородського]]. Тоді Богацька сотня налічувала 256 чоловік, її очолював сотник Іван Гузий. У списках козаків того часу були богачанці Я. Шепель, С. Опришко, Ф. Чпала, П. Заяченко, Л. Яценко, Ф. Гаркуша та інші.

Після смерті [[Богдан Хмельницький|Б. Хмельницького]] козаки Богачанської сотні на чолі з [[Полтава|полтавським]] полковником [[Мартин Пушкар|Мартином Пушкарем]], якого підтримувала [[Москва]], взяли активну участь у боротьбі проти влади гетьмана [[Іван Виговський|Івана Виговського]], який за короткий час ([[1657]]— [[1659]]&nbsp;рр.) роздав церкві та українцям багато земель.

Двічі ([[1648]] та [[1696]] роках) Богачка вщент спалювалася кримчаками. Тому богачанцям багато разів доводилося піднімати своє селище з руїн і згарищ.
[[Файл:Velyka Bagachka Brothery Grave and Memorial Stone of Ukrainian Kozaks from Bagachka 00 (YDS 8318).jpg|ліворуч|міні|Пам'ятний знак козакам Багачанської сотні]]
Активну участь у довголітній [[Північна війна (1700—1721)|Північній війні]] ([[1700]]—[[1721]]&nbsp;рр.) брали козаки Богачанської сотні. Зокрема, у грудні [[1701]] року вони були в складі російських військ, які під [[Ераствере]] здобули першу велику перемогу над [[Шведи|шведами]].

Пізніше, у [[1709]] році, коли шведські війська зайшли в [[Україна|Україну]], козаки разом з селянами подавали велику допомогу російським військам.{{джерело?}}

У [[1710]] році в селищі збудували церкву Різдва Богородиці.

В ході боротьби проти численних ворогів у жителів містечка формувалися волелюбні традиції. Але дуже скоро козаки, якими вважали себе всі жителі Богачки, потрапили в залежність від козацької старшини. Початок їх покріпаченню поклав універсал гетьмана [[Данило Апостол|Данила Апостола]], який пожалував сотникові Андрію Москаленку за військову службу шість дворів.

Процес покріпачення селян і козаків у Богачці проходив досить інтенсивно. Якщо в [[1729]] році феодалам та козацькій старшині належало тільки 29 дворів з 228, то в [[1846]] році з 2082 жителів Богачки 633 чол., або майже третина населення, була закріпачена.

У складі Богацької сотні на [[1764]] рік значилося 372 чоловіки населення.

В останній чверті [[XVIII століття]], після ліквідації полкового устрою, Богачка була включена до складу [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]] [[Київське намісництво|Київського намісництва]], який з березня [[1802]] року ввійшов до [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]]. Містечко поступово виростало в значний населений пункт.

В [[1839]] році в Богачці створене волосне управління. На [[1846]] рік у волосному центрі проживало 2082 особи. У [[1847]] році в Богачці відкрилося приходське училище, у якому навчалося 50 дітей.

За даними на [[1859]] рік у державному та власницькому містечку мешкало {{formatnum:3200 }} {{МНОЖИНА:3200 |особа|особи|осіб}} (595 чоловічої статі та 677&nbsp;— жіночої), налічувалось 204 дворових господарства, існували 2 православні церкви, сільське приходське училище, завод, відбувалось 2 [[ярмарок|ярмарки]] на рік<ref>{{ПлГ-СНМ-1862|3095}}</ref>.

Напередодні реформи [[1861]] року в Богачці вже налічувалось 428 дворів, з них дворів кріпосних селян&nbsp;— 278. Земельні угіддя Богачки між її населенням розподілялися вкрай нерівномірно. Основну частину цих угідь ще в 1-й чверті [[XIX століття]] захопили поміщики. Зокрема, полковникам Капністу і Кулябці, панам Заблодському, Данилевському, Базилевському та Науменку належали дві третини всіх земель Богачки і лише одна третина&nbsp;— селянам.

Під час [[Селянська реформа в Російській імперії (1861)|реформи 1861 року]] 311 ревізьких душ селян кріпаків одержали від поміщиків 359 десятин 2361 кв. сажень землі, а 32 ревізькі душі державних селян одержали від казни 46 десятин 1567 кв. саженів землі. За ці наділи селяни змушені були сплачувати викупні платежі, що було не під силу багатьом господарствам.

[[1881]] року була споруджена Троїцька церква.

Станом на [[1885]] рік у колишньому власницькому селі, центрі [[Багачанська волость|Багачанської волості]], мешкало {{formatnum:1541}} {{МНОЖИНА:1541|особа|особи|осіб}}, налічувалось 262 дворових господарства, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, школа, 3 постоялих двори, 10 постоялих будинків, 2 лавки, 4 кузні, 5 водяних і 23 вітряних млини, 3 цегельних і винокурний заводи, відбувалось 4 [[ярмарок|ярмарки]] на рік<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.

{{Перепис-1897|+|1580|1740|3144}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-170}}</ref>.

В умовах розвитку [[капіталізм]]у ще більше посилилося розшарування селянства. Кількість бідняцьких господарств з кожним роком зростала, а їхні земельні наділи зменшувались. Так, у [[1910]] році на 603 господарства Богачки припадало 3006 десятин землі. Більша її частина (1755 десятин) належала 28 заможним господарствам, а решта розподілялась між середняками та бідняками. На кожен двір припадало менше як 2 десятини землі. Серед бідняцьких господарств 30 було зовсім безземельних.

Землю обробляли здебільшого за допомогою примітивних знарядь праці. Ще в [[1900]] році у Богачці було 140 дерев'яних [[плуг]]ів, 120 дерев'яних [[Борона|борін]], 160 [[Соха|рал]]. Лише п'ять багатіїв на всю Богачку мали по [[Сівалка|сівалці]]. Тому й не дивно, що врожаї були мізерні.

Вирощували здебільшого жито, пшеницю, просо, гречку, ячмінь, баштанні, з технічних культур&nbsp;— тютюн, який відправлявся на тютюнові фабрики до [[Кременчук]]а та [[Черкаси|Черкас]]. В панських економіях велика увага приділялася тваринництву м'ясного напряму. Свою продукцію економії збували в інші міста країни і навіть за кордон.

Умови життя бідняцької частини населення Багачки були такі тяжкі, що бідняки мусили назавжди залишати рідний край і переселятися до [[Сибір]]у, [[Казахстан]]у, на [[Дон]], [[Кубань]], [[Ставропольський край|Ставропілля]], у [[Таврія|Таврію]]. Тільки з [[1882]] по [[1886]] рік з [[Багачанська волость|Багачанської волості]] виїхали 168 сімей, а за період з [[1898]] по [[1900]] рік&nbsp;— 92 сім'ї.

Не кращим було і становище ремісників та робітників, що працювали на підприємствах, які виникли тут ще напередодні скасування кріпосного права. В Багачці, зокрема, працювали винокурний завод, дві кузні та водяний млин. При млині діяли сушильня та сукновальня. Частина населення добувала білу глину для своїх потреб та на продаж. Кількість жителів, які займалися кустарними промислами та ремісництвом, була досить значною. В Багачці налічувалось 58 теслярів, 39 шевців, 5 столярів, 13 ковалів і 81 кравець. Більш як 120 чол. візникували.

Тяжкі матеріальні умови, голод і нестатки призводили до масових захворювань. А лікуватися не було де. Адже лікар і фельдшер, які працювали в земській лікарні, що мала всього 5 ліжок, не могли забезпечити населення необхідною медичною допомогою.

Не краще було і з освітою. Народне училище відкрилося в Багачці лише у [[1847]] році, де вчилося всього 50 дітей переважно заможної частини населення. Після [[Селянська реформа в Російській імперії (1861)|реформи]] кількість учнів у народному училищі збільшилась, і вже у [[1906]] році їх було 158 (146 хлопчиків і 12 дівчаток). До цього училища ходили діти і з навколишніх сіл. 35 учнів, що жили за 4-5&nbsp;км від школи, кинули навчання ще до кінця учбового року. Тому й не дивно, що за переписом [[1910]] року в Багачці неписьменних було 73,8&nbsp;% серед чоловіків і 90&nbsp;% серед жінок.

Під час [[Революція 1905—1907|революції 1905—1907&nbsp;рр.]] жителі Багачки висловлювали на мітингах свій протест проти безправного й нужденного життя. Селяни підтримували виступи робітників інших міст, засуджували криваві дії царизму в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], співали революційних пісень.
[[Файл:Velyka Bagachka Lenina Str. Near Local History Museum Brothery Graves and Monument of WW2 Warriors 01 (YDS 8291).jpg|ліворуч|міні|Братська могила радянських воїнів, партизанів, пам'ятник землякам]]
Один з таких мітингів відбувся в грудні [[1905]] року. На ньому виступили революційно настроєні студенти Д. Бакало та Т. Коган, що приїхали з [[Київ|Києва]].

Активну участь у пробудженні політичної свідомості населення Багачки брали і місцеві жителі&nbsp;— М.&nbsp;М.&nbsp;Саренко та І.&nbsp;Ф.&nbsp;Супруненко. Вони поширювали тут листівки, які одержували з [[Москва|Москви]] від студентів університету. В простій і дохідливій формі вони роз'яснювали односельчанам, що тільки шляхом повалення царизму можна одержати землю, політичні права.

На [[1910]] рік населення Богачки становило 3150 чоловік. Ремісничих людей було не багато: теслярів&nbsp;— 12, шевців&nbsp;— 18, чоботарів&nbsp;— 17, столярів&nbsp;— 5, ковалів&nbsp;— 6, ткачів&nbsp;— 5. Всі інші мешканці займалися землеробством, рідше&nbsp;— вівчарством.

Майже в кожній сім'ї загинув чоловік, чи брат, чи син під час Першої світової війни. Чимало покалічених на війні солдатів повернулося додому.

Колишній сільський староста, як тільки звістка про повалення самодержавства дійшла до Багачки, скликав збори селян, на яких заможні селяни утворили т.&nbsp;зв. «комітет спокою», що підтримував [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд.]]

На [[1917]] рік Богачка вважалася селянами навколишніх сіл одним із культурних населених пунктів. Адже в ній діяло дві початкові школи, земська лікарня і дві церкви. Інтелігенція була представлена шістьма вчителями, лікарем та фельдшером.

У січні [[1918]] року у Багачці розпочалась радянська окупація. У березні [[1918]] року Багачку було звільнено німецькими військами, які допомогли місцевим націоналістам встановити українську владу.

У лютому [[1919]] року, село було окуповане більшовиками знову. Наприкінці липня [[1919]] року владу в селі захопили [[Добровольча армія|денікінці]].На початку грудня [[1919]] року в Багачці знову відновлюється радянська окупація.

Встановлення і зміцнення радянської окупації проходило в жорсткій боротьбі. Загони Скирди, Калиберди, Киктя та інших кілька разів здійснювали напади на радянські органи влади у Багачці.

Селяни відмовлялися здавати хліб за [[Продрозверстка|продрозкладкою]], вдаючись навіть до терористичних актів щодо партійних та радянських працівників. Так, у [[1920]] році під час проведення призову до [[Червона армія|Червоної Армії]], у селі [[Кротівщина|Кротівщині]] селяни вбили більшовика І.&nbsp;А.&nbsp;Коваля. У вересні [[1920]] року на хуторі [[Балюки|Балюках]] селяни напали на продовольчий загін з 7 чоловік і після жорстоких катувань убили продзагонівців і його комісара&nbsp;— Г.&nbsp;М.&nbsp;Соловей.[[Файл:Velyka Bagachka Centrel Cementary Grave of Kobzar F.Kushneryk (YDS 8349).jpg|міні|Могила українського кобзаря Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерика]]

Протягом перших років Радянської влади Багачка виросла в значний населений пункт. Вона була центром [[Багачанська волость|волості]], у березні [[1923]] року стала центром сільської Ради [[Устивицький район|Устивицького району]], а з березня [[1925]] року&nbsp;— центром новоутвореного [[Великобагачанський район|Великобагачанського району]]. З цього року за селищем закріплюється назва&nbsp;— Велика Багачка.

На території району тоді проживало понад 26 тис. чол. Організатором і натхненником усіх соціалістичних перетворень на селі виступали комуністи і комсомольці. В районі на той час налічувався 41 комуніст і 92 комсомольці.

Перетворення Великої Багачки на райцентр сприяло її подальшому розвитку. Тут на цей час працювали млин, крупорушка, олійниця та сукновальня, виник ряд підприємств побутового обслуговування населення. Розширилася лікарня.

Основним заняттям жителів після революції залишалося сільське господарство. Ставши господарями своєї долі, селяни приступили до кооперування сільськогоподарського виробництва.

Першим кооперативним об'єднанням у Великій Багачці було утворене в [[1925]] році [[Товариство спільної обробки землі|Товариство спільного обробітку землі]]&nbsp;— «Соціалістична праця», яке очолив комуніст-бідняк П.&nbsp;І.&nbsp;Безуглий. Це товариство об'єднувало понад 300 селян і мало у своєму розпорядженні [[трактор]], двигун, 2 молотарки та черепичну майстерню. Велику організаторську роботу по створенню першого кооперативного об'єднання провів партійний осередок селища на чолі з секретарем К.&nbsp;І.&nbsp;Потаком. У складі осередку в той же час уже налічувалося 8 членів партії і 5 кандидатів.

[[Товариство спільної обробки землі|Товариство спільного обробітку землі]] існувало недовго, бо трудове селянство Великої Багачки перейшло до більш високої форми кооперативного об'єднання. У [[1927]] році в селищі створюється дві артілі&nbsp;— «Перше травня» і «Перемога», а в період суцільної колективізації сільського господарства країни у Великій Багачці виникає ще чотири артілі: «Жовтнева революція», «Перекоп», ім. Леніна та «Перше травня».

Поширюються і інші форми кооперування. У [[1927]] році в селі утворилося кооперативне товариство «Промінь села», яке придбало [[Динамо-машина|динамо-машину]]. Після її встановлення і побудови електролінії в хатах 337 трудівників села з'явилося електричне освітлення.

Запеклий опір чинили колгоспному будівництву багатії, на долю яких у селищі припадало 5&nbsp;% усіх селянських господарств. Але все більше і більше селян-одноосібників вимушено вступало в [[колгосп]]и. На [[1931]] рік в укрупненому [[Великобагачанський район|Великобагачанському районі]] вже було кооперовано понад 80&nbsp;% усіх селянських господарств. У [[1932]] році на базі існуючих артілей було утворено 3&nbsp;— «Перше травня», ім. Леніна і «Перекоп». Очолили ці нові колгоспи здібні організатори С. Іващенко, Т.&nbsp;І.&nbsp;Бутяга і Д. Романенко.
[[Файл:Смт. Велика Багачка. Пам'ятник В.І.Леніну.JPG|міні|Пам'ятник В.&nbsp;І.&nbsp;Леніну (безпечно демонтований 25 травня 2016 року)]]
Але й об'єднані колгоспи були порівняно невеликими. Їх земельні угіддя становили 3500 га. В колгоспах переважало зернове господарство. Тваринництво було розвинуто ще слабо. Досить сказати, що на фермах колгоспу «Перше травня» було всього 43 корови.

Багато сил і енергії віддали колгоспному будівництву члени Великобагачанського райкому партії Гончаров, Молочко-Волошко, Дєдов, Пехтеров, секретар сільської комсомольської організації Бондарева та багато інших партійних, радянських і комсомольських працівників.

Колгоспи [[Великобагачанська селищна рада|Великобагачанської сільради]] проявляли організованість у роботі. В [[1932]] році, наприклад, вони першими в районі завершили весняну сівбу. Трудящі брали активну участь і в розповсюдженні державних позик. Перед вели і в цьому комуністи, учасники громадянської війни. Так, М.&nbsp;П.&nbsp;Ситник&nbsp;— колишній червоний партизан&nbsp;— першим вніс готівкою всю суму передплати позики, і його приклад наслідували й інші.

Значну допомогу в становленні й зміцненні колгоспного господарства подала перша у [[Великобагачанський район|Великобагачанському районі]] [[Машинно-тракторна станція|МТС]], утворена в [[1930]] році в с. [[Устивиця|Устивиці]], яка мала в своєму розпорядженні 27 тракторів «[[Fordson|Фордзон]]» та «[[International|Інтернаціонал]]». З [[1932]] року [[Машинно-тракторна станція|МТС]] почала одержувати трактори з [[Харківський тракторний завод|Харківського тракторного заводу]]. Тоді ж розгорнулося будівництво машинно-тракторної майстерні.

Механізатори рік у рік перевиконували виробничі завдання. Особливо великих успіхів добивалися трактористи бригади П. Писанки. Тут виробіток на кожен із тракторів [[Харківський тракторний завод|ХТЗ]] перевищував 890 га при значній економії пального. Високих показників добився й комбайнер І.&nbsp;І.&nbsp;Колодяжний. Своїм комбайном «[[Комунар (комбайн)|Комунар]]» він за сезон скосив і змолотив урожай на площі 446 гектарів.

У [[1932]]–[[1933]] роках внаслідок [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]], проведеного радянським урядом, у селищі загинуло 890 мешканців, у тому числі встановлено імена 2 загиблих. Збереглися свідчення про Голодомор місцевих жителів, серед яких Базай П. Г. (1920&nbsp;р. н.), Данько П. Г., Лозова В. Л. (1929&nbsp;р. н.).<ref>Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О.&nbsp;А.&nbsp;Білоусько, Ю.&nbsp;М.&nbsp;Варченко, В.&nbsp;О.&nbsp;Мокляк, Т.&nbsp;П.&nbsp;Пустовіт&nbsp;— Полтава: Оріяна, 2008.— С. 24</ref>

[[8 травня]] [[1936]] року Велику Багачку відвідав перший секретар [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КП(б)У]] [[Косіор Станіслав Вікентійович|С.&nbsp;В.&nbsp;Косіор]]. Він побував у колгоспах, на полі, зустрічався з колгоспниками. Такі зустрічі сприяли підвищенню трудової активності колгоспників.

Самовіддана праця колгоспників і механізаторів давала певні плоди. Зросла врожайність, підвищилась дохідність громадського господарства, що давало змогу краще оплачувати працю. Так, у [[1936]] році в колгоспах [[Великобагачанський район|Великобагачанського району]] було видано на кожний вироблений трудодень в середньому по 4,5&nbsp;кг хліба і по 2 карбованці.

Зростала Велика Багачка. У [[1939]] році тут налічувалось 3267 жителів.

Велике піклування проявляла держава про охорону здоров'я трудящих. Тут працювала лікарня на 35 ліжок і аптека, дитячі ясла на 30 місць.

Рік у рік зростав рівень освіти й культури населення. До середини [[1930-ті|30-х рр.]] у селищі було ліквідовано неписьменність. У [[1935]] році завершено будівництво нового двоповерхового будинку середньої школи, де вже в наступному році навчалося понад 300 учнів.

З [[1922]] року у Великій Багачці працювали сільський клуб і бібліотека, а у [[1935]] році гостинно відкрилися перед трудящими двері Будинку культури. Приміщення колишнього клубу переобладнали на кінотеатр.

За радянських часів на повний голос заспівав талановитий кобзар [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерик]], яким по праву пишаються односельчани. Він став членом [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]] і створив багато історичних пісень та дум.

[[15 грудня]] [[1940]] року в Великій Багачці в урочистій обстановці було відзначено 65-річний ювілей [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерика]]. Сюди, за дорученням [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]], прибув [[Тичина Павло Григорович|П.&nbsp;Г.&nbsp;Тичина]]. У своєму виступі він зазначав, що [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерик]] «…являє собою в історії народної творчості немовби ті широко розчинені двері, через які передаються до нас найкращі традиції і почуття минулого».

На згадку про своє перебування у Великій Багачці [[Тичина Павло Григорович|П.&nbsp;Г.&nbsp;Тичина]] подарував школі фото з автографом і свої твори. Під впливом цієї зустрічі він написав вірш «[[Їдемо з Великої Багачки]]».

Значного розвитку набула у Великій Багачці художня самодіяльність. На районному огляді шкільний хор зайняв перше місце. Там же було відзначено і оркестр народних інструментів.

Мирне життя великобагачанців було перерване підступним нападом на нашу країну німецьких загарбників.

[[23 червня]] [[1941]] року в Будинку культури Великої Багачки відбувся мітинг трудящих, які зібралися сюди для того, щоб висловити свій гнів і ненависть до кровожерливих нацистських розбійників. Учасники мітингу заявили про свою готовність зі зброєю в руках виступити на захист Батьківщини: «Ми всі, як один, вважаємо себе в мобілізаційній готовності. Ворог буде розбитий. Ми ще більше піднесемо продуктивність праці, збільшимо ряди стахановців, успішно зберемо врожай і тим самим посилимо бойову могутність Червоної Армії, ще більше згуртуємось навколо партії Леніна».

Слова свого великобагачанці дотримали. Вони з подвоєною енергією працювали, постачаючи окупаційній [[Червона армія|Червоній Армії]] продовольство. Активну участь взяли великобагачанці і в зборі коштів у фонд оборони. 1314 крб. з власних заощаджень внесли до цього фонду Олена Олійник, Валентина Бачинська і Раїса Корнієнко. Працівники Великобагачанської [[Машинно-тракторна станція|МТС]] відрахували до фонду оборони свій триденний заробіток.

Незважаючи на опір радянських воїнів, [[15 вересня]] [[1941]] року, після запеклого бою, ворог окупував Велику Багачку.
[[Файл:Velyka Bagachka Shevchenka Str. School Building Memorial Table to I.Shepel (YDS 8278).jpg|ліворуч|міні|Меморіальна дошка на честь Героя Радянського Союзу І.&nbsp;І.&nbsp;Шепеля]]
[[Націонал-соціалізм|Гітлерівці]] з допомогою місцевого поліцейського викрили підпільну партійну групу, яку очолював [[Микитенко Федір Семенович|Ф.&nbsp;С.&nbsp;Микитенко]], і розстріляли її учасників.

Настали дні, сповнені горя й смутку. [[Націонал-соціалізм|Гітлерівці]] всіляко знущалися з населення, намагаючись своєю жорстокістю залякати людей, зробити їх покірливими. Схопивши [[Маленко Марія Петрівна|М.&nbsp;П.&nbsp;Маленко]], яка передруковувала таємні матеріали для партизанського з'єднання генерал-майора [[Наумов Михайло Іванович|М.&nbsp;І.&nbsp;Наумова]], [[Націонал-соціалізм|нацисти]] піддали її жорстоким катуванням. Їй відрізали вуха, порізали груди, але відважна патріотка не виказала народних месників. Її розстріляли. Гітлерівці закатували й вбили 22 чоловіки з Великої Багачки.

Партизанську боротьбу в тилу ворога вели десятки радянських патріотів. Тут діяли підпільна партизанська група та партизанський загін ім. М. Щорса, очолювані З. Коленчуком. Народних месників підтримувало населення. Воно постачало їм продовольство, переховувало й лікувало поранених.

[[20 вересня]] [[1943]] року війська 20-го Гвардійського корпусу під командуванням генерал-лейтенанта [[Бірюков Микола Іванович|М.&nbsp;І.&nbsp;Бірюкова]] визволили Велику Багачку.

Понад 850 жителів Великої Багачки відважно боролися на фронтах [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. 445 з них за мужність і героїзм удостоєні урядових нагород. Уродженцям Багачки [[Шепель Іван Іванович|І.&nbsp;І.&nbsp;Шепелю]] і [[Кияшко Григорій Григорович|Г.&nbsp;Г.&nbsp;Кияшку]]&nbsp;— присвоєно високе звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]]. Перший із них командував стрілецькою ротою при [[Форсування Дніпра (1943)|форсуванні Дніпра]]. Закріпившись на правому березі, рота відбила 5 запеклих атак, знищила 200 [[Націонал-соціалізм|гітлерівців]], підпалила і підбила 4 ворожих танки. Танкова рота [[Кияшко Григорій Григорович|Г.&nbsp;Г.&nbsp;Кияшка]] відзначилась при розгромі нацистських військ на території сусідньої [[Білорусь|Білорусі]]. [[2 липня]] [[1944]] року вона захопила с. [[Красне (Березинський район, Дмитровицька сільська рада)|Красне]] (поблизу [[Мінськ]]а). Вогнем гармати свого танка командир знищив 200 ворожих солдатів і офіцерів, підбив 3 самохідні гармати [[Elefant|«Фердинанд»]], три танки, висадив у повітря склад з пальним. Поранений [[Кияшко Григорій Григорович|Г.&nbsp;Г.&nbsp;Кияшко]] залишив свій палаючий танк і з екіпажем вирвався з ворожого оточення.

У тяжких умовах, коли ще тривала війна, довелось великобагачанцям відроджувати своє селище. Страшних руйнувань завдали йому [[націонал-соціалізм|нацисти]]. Гітлерівці залишили після себе згарища й руїни. Були зруйновані всі промислові підприємства. Зяяли пусткою вікна школи й клубу. Не стало у Великій Багачці ні крамниць, ні аптеки.

Гітлерівці вивезли на  роботи в [[Німеччина|Німеччину]] 128 юнаків і дівчат.

Відбудова зруйнованого німецькими загарбниками господарства розпочалася з перших же днів після відновлення радянської окупації. Вже навесні [[1944]] року [[колгосп]]и, незважаючи на нестачу тягла, насіння, машин, першими в районі успішно провели сівбу зернових культур і цукрових буряків. Високих показників у праці досягли ланки Д. Скороденко, Т. Свічкар, В. Коршак, Г. Прокопенко, Г. Полохливець. Уже в [[1944]] році колгоспники району, успішно виконавши план хлібозаготівель, здали у фонд [[Червона армія|Червоної Армії]] 1&nbsp;млн. 167 тис. пудів зерна.

В дні, коли наша країна готувалася відзначити 27-і роковини Червоної Армії, трудящі Великої Багачки виявили великий патріотизм. Вони з власних заощаджень зібрали на побудову ескадрильї літаків «Полтавщина&nbsp;— переможцям» 1&nbsp;млн. 226 тис. карбованців.

Переборюючи великі труднощі післявоєнного часу, люди піднімали з руїн, відроджували господарство. Споруджувались господарські будівлі, створювались нові ферми.

З допомогою народів зі східних районів [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] трудящі Великої Багачки в досить короткий строк відбудували господарство. Держава надала їм кредити і матеріали.

Самовіддано працювали колгоспники, навіть і ті, хто вже пішов на заслужений відпочинок. Так, у колгоспі «Перекоп» 72-річний колгоспник С.&nbsp;Т.&nbsp;Черната, який трудився в артілі з [[1930]] року, за 22 дні під час жнив виробив 69 трудоднів. Його ім'я було занесено на Дошку Пошани.
[[Файл:Velyka Bagachka Lenina Str. District Hospital Memorial Table of V.Chekalova (YDS 8299).jpg|міні|Меморіальна дошка на честь лікаря В.&nbsp;П.&nbsp;Чекалової]]
Колгосп побудував майстерню, великий типовий цегляний свинарник, вкрив його черепицею власного виробництва.

Повертались додому після переможного закінчення [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] демобілізовані воїни радянської армії і включалися в господарське життя. Знову сів за штурвал [[Комбайн (сільське господарство)|комбайна]] Микола Третяк.

В боротьбі за виконання плану післявоєнної [[П'ятирічки СРСР|п'ятирічки]] відзначилась тракторна бригада Великобагачанської [[Машинно-тракторна станція|МТС]], яка обслуговувала колгоспи селища. Серед кращих була і бригада, яку очолював син відомого народного співця&nbsp;— Г.&nbsp;Ф.&nbsp;Кушнерик. У пресі не раз повідомлялось: «Великобагачанська МТС поліпшує роботу. Запровадивши погодинний графік на сівбі, вона проводить сівбу зернових в стислі строки». За високі показники в роботі на районну Дошку Пошани кілька разів заносили імена робітників Великобагачанської МТС А.&nbsp;С.&nbsp;Ткаченка та І.&nbsp;І.&nbsp;Колодяжного.

У славних трудових справах колгоспникам часто допомагали робітники й службовці села. Так, тільки в липні [[1954]] року на допомогу артілі ім. Леніна прибуло 80 робітників і службовців підприємств та установ з районного центру. Вони, зокрема, викопали 60 метрів траншей для водопроводу, відсортували 15 тонн пшениці і виконали ряд інших невідкладних робіт.

Зусиллями трударів Великої Багачки ще в [[1946]] році було відбудовано промкомбінат, відкрито нові цехи&nbsp;— кравецький та слюсарний, побудовано олійницю.

В авангарді борців за відбудову народного господарства йшли комуністи. В районній партійній організації в [[1944]] році було вже 122 комуністи і кандидати в члени партії.

Більше як 50 чоловік налічував агітколектив, який проводив велику роз'яснювальну й політично-масову роботу серед виборців під час підготовки до виборів до [[Верховна Рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] та [[Верховна Рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]]. Активну участь у виборчих кампаніях брала комсомольська організація середньої школи.

Партійний актив Великої Багачки постійно поповнював свої знання, навчаючись у системі партійної політосвіти.

Скромну, але велику й потрібну роботу агітатора відобразив місцевий поет П. Семененко у вірші «Агітатор».

Громадськість селища з вдячністю згадує вчительку середньої школи Є.&nbsp;І.&nbsp;Вальську, яка працювала на педагогічній роботі чверть століття, багато її учнів закінчили вузи, технікуми, служили в радянській армії.

У післявоєнні роки цінні наукові поради давали хліборобам науковці кафедри рослинництва [[Полтавський державний аграрний університет|Полтавського сільськогосподарського інституту]]. Вони виступали на нарадах, бували частими гостями на колгоспних ланах, виступали зі статтями в районній газеті.

Водночас із відбудовою господарства відроджувались лікувальні та культурно-освітні заклади. У [[1948]] році було відбудовано лікарню, що значно сприяло поліпшенню медичного обслуговування населення. Відновили роботу клуб, бібліотека. Учасники художньої самодіяльності селища знову з успіхом виступали на районних та обласних оглядах.

Як і до війни, жителі села разом з представниками громадськості столиці [[Україна|України]] в [[1950]] році відзначили 75-річний ювілей свого земляка [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерика]]. На торжества прибули від [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]] [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp;Т.&nbsp;Рильський]], [[Малишко Андрій Самійлович|А.&nbsp;С.&nbsp;Малишко]], [[Стельмах Михайло Панасович|М.&nbsp;П.&nbsp;Стельмах]] та інші.

За післявоєнні роки Велика Багачка стала ще кращою, ніж була до [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. У [[1959]] році за постановою виконкому Полтавської обласної Ради депутатів трудящих її віднесено до категорії селищ міського типу.

Виходячи з господарської доцільності, колгоспи Великої Багачки об'єдналися в один&nbsp;— ім. Леніна, земельні угіддя якого становили понад 6 тис. га. На його фермах налічувалося 1600 голів великої рогатої худоби, у тому числі 588 корів, 4076 свиней. Артіль мала 20 автомашин, 34 трактори, 15 комбайнів та багато іншої сільськогосподарської техніки.
[[Файл:Velyka Bagachka Lenina Str. Disrict Monument-Bust of Doctor G.Zagorodniy (YDS 8308).jpg|міні|Пам'ятник-погруддя Г.&nbsp;М.&nbsp;Загородньому]]
Основним багатством колгоспу були люди, борці за збільшення виробництва сільськогосподарських продуктів, за рентабельність господарства.

Багато років працювала трактористкою Д.&nbsp;П.&nbsp;Діденко, яка очолювала ланку по вирощуванню просапних культур без затрат ручної праці. Уже в [[1962]] році її ланка зібрала на кожному з 50 га по 39 ц зерна кукурудзи&nbsp;— на 11,4 ц більше, ніж на ділянках, де її обробляли вручну. Собівартість центнера зерна в ланці становила 1 крб. 52 коп. Згодом вона добилася ще кращих показників по 51,6 ц з кожного га. Собівартість центнера зерна знизилась до 1 крб. 37 копійок.

Серед передовиків тваринництва колгоспники називали доярок Любов Левчук, Софію Бандур, Килину Балюк та інших. Створення міцної кормової бази дало можливість артілі значно підвищити продуктивність тваринництва. Якщо в попередні роки надій молока від кожної корови в середньому не досягав 1 тис. кг, то в [[1965]] році він перевищив 1580&nbsp;кг. Значно зросло і виробництво м'яса та сала. У [[1966]] році колгосп виробив на 100 га сільськогосподарських угідь по 237,1 ц молока і по 88,2 ц м'яса. Розвиток громадського господарства забезпечував підвищення доходів артілі, зростання оплати праці колгоспників. У [[1966]] році, наприклад, середня оплата людинодня перевищила 3 карбованці.
[[Файл:Velyka Bagachka Shevchenka Str. 84 Memorial Table to Warrior-Internationalist in Afghanistan G.Zakharchenko (YDS 8277).jpg|ліворуч|міні|Меморіальна дошка на честь учасника бойових дій в Афганістані Г.&nbsp;М.&nbsp;Захарченка.]]
У [[1959]] році в селищі створено відгодівельний радгосп, який має 293 га землі та 28 господарських будівель. На відгодівлі стояло близько 3 тис. голів свиней, 800 голів великої рогатої худоби. Господарство обслуговувало 96 автомашин, 16 тракторів. За хороші показники в роботі колективу радгоспу в [[1965]] році вручено перехідний Червоний прапор Міністерства м'ясної і молочної промисловості. Групу виробничників удостоєно урядових нагород.

Успішно працювали промислові підприємства Великої Багачки. На промкомбінаті щороку вироблялося понад 5&nbsp;млн штук цегли та багато черепиці. Перевиконували плани працівники млина, крупорушки й олійниці.

В авангарді трудівників селища йшли комуністи, а їх у Великій Багачці налічувалося 184 чоловіки.

За післявоєнні роки у Великій Багачці розгорнулось велике житлове будівництво. Понад 500 нових будинків спорудили великобагачанці. Проведено значну роботу по благоустрою селища, яке було повністю електрифіковане і радіофіковане. Тут був комбінат побутового обслуговування, побутові павільйони, чайна тощо.

Достаток прийшов до кожної хати. Значно зріс добробут трудівників селища. Середній місячний заробіток робітника радгоспу становив 78 крб., а передовики одержували по 100—150 крб. на місяць. Не менше заробляли і колгоспники. Так, Ф.&nbsp;К.&nbsp;Литвиненко у [[1965]] році одержав 777 крб. та 1534&nbsp;кг хліба. Майже стільки ж заробили колгоспники В.&nbsp;В.&nbsp;Бут, І.&nbsp;П.&nbsp;Кир'ян та багато інших. Колгоспники-ветерани праці забезпечувалися пенсією.

Жителі селища мали 19 легкових автомобілів, 41 мотоцикл, більше 1000 телевізорів і радіоприймачів. У життя і побут великобагачанців міцно входили нові звичаї і обряди.
[[Файл:Afgan 03.jpg|міні|Пам'ятний знак учасникам бойових дій в Афганістані]]
Поліпшилось медичне обслуговування трудівників Великої Багачки. В селищі була лікарня на 100 ліжок. Було побудовано поліклініку. 16 працівників поліклініки мали вищу освіту, а всього її обслуговувало 139 чоловік. Лікарю [[Бережний Семен Іванович|С.&nbsp;І.&nbsp;Бережному]] присвоєно звання заслуженого лікаря [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]].

Значно зріс культурний і освітній рівень населення. Тільки за [[1951]]—[[1966]]&nbsp;рр. Великобагачанську середню школу закінчило 920 чол. Понад 150 її випускників за цей час здобули вищу і середню спеціальну освіту. У [[1966]]/[[1967|67]] навчальному році в школі було 750 учнів, працювало 54 вчителі. Більше 200 юнаків і дівчат із Великої Багачки навчалися у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах країни.
[[Файл:Banduryst 01.jpg|ліворуч|міні|Пам'ятна дошка кобзареві Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерику]]
Культурні запити населення задовольняв Будинок культури на 450 місць, при якому працювали лекторії, гуртки художньої самодіяльності. В селищі був кінотеатр, дві бібліотеки, музей.

У новій [[П'ятирічки СРСР|п'ятирічці]] до селища підвели газопровід. Також тут спорудили новий будинок відпочинку на 150 місць, постійно діючий піонерський табір на березі р. [[Псел|Псла]], переобладнали кінотеатр на широкоекранний, значно розширили промкомбінат, спорудили ряд нових підприємств по переробці сільськогосподарської сировини.

Трудящі Великої Багачки робили усе для того, щоб успішно здійснити завдання нового п'ятирічного плану, внести і свій вклад у загальну справу побудови комунізму в країні.

У [[1968]] році чисельність населення становила 6,1 тис. осіб.

У [[1978]] році тут діяли фабрика господарських виробів, комбікормовий завод, млин, дві міжколгоспних будівельних організації, комбінат побутового обслуговування, середня школа, музична школа, лікарня, поліклініка, санаторій, Будинок культури, кінотеатр і дві бібліотеки.

У [[1989]] році чисельність населення становила 6322 людини.

[[1989]] року на пошану видатного кобзаря [[Кушнерик Федір Данилович|Ф. Кушнерика]] було започатковано свято кобзарського мистецтва, яке відтоді проводять щороку.

== Політика ==
=== Парламентські вибори, 2019 ===
На [[Парламентські вибори в Україні 2019|позачергових парламентських виборах 2019]] року у селищі функціонували окремі виборчі дільниці № 530001 і 530002, розташовані у приміщенні школи і школи мистецтв відповідно.

;Результати:
* зареєстровано 4223 виборці, явка 51,10%, найбільше голосів віддано за [[Слуга народу|«Слугу народу»]]&nbsp;— 56,01%, за [[Опозиційна платформа — За життя|«Опозиційну платформу — За життя»]]&nbsp;— 10,86%, за [[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»]]&nbsp;— 7,58%.<ref name="Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО №148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року">{{Cite web |url=https://cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp336pt001f01=919pf7331=148.html |title=Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року |accessdate= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20220214215419/https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp336pt001f01=919pf7331=148.html |archivedate=14 лютого 2022 |deadurl= }}</ref> В [[Виборчий округ 148#2019|одномандатному окрузі]] найбільше голосів отримала [[Ляшенко Анастасія Олексіївна|Анастасія Ляшенко]] (''[[Слуга народу]]'')&nbsp;— 44,61%, за [[Іщейкін Костянтин Євгенович|Костянтина Іщейкіна]] (''самовисування'')&nbsp;— 14,81%, за [[Баганець Олексій Васильович|Олексія Баганця]] (''[[Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»]]'')&nbsp;— 10,88%<ref name="Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу №148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року">{{Cite web |url=https://cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp338pt001f01=919pf7331=148.html |title=Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року |accessdate= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20220323171750/https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp338pt001f01=919pf7331=148.html |archivedate=23 березня 2022 |deadurl= }}</ref>.

== Економіка ==
* Молочно-товарна ферма.
* [[#Санаторій Псьол|Санаторій «Псьол»]]&nbsp;— мінеральна вода «Великобагачанська», яка за своїми лікувальними властивостями подібна до «[[Миргородська (мінеральна вода)|Миргородської]]»
* ПП «Великобагачанський комбікормовий завод»
* КП «Великобагачанський коопзаготпром»
* Великобагачанський райспоживспілка
* ПП «Електрон»
* ТОВ «Великобагачанський будівельник»
* ТОВ «Довіра-Плюс»
* ПП «Довіра 1»
* ПП «Короп»

=== Санаторій Псьол ===
В селищі Велика Багачка, на дивовижному березі річки [[Псел]], знаходяться корпуси санаторію «Псьол»<ref>[http://zorya.poltava.ua/perlina-poltavskogo-kraju/ Перлина Полтавського краю] ''... чільне місце посідає санаторій «Псьол», що у Великій Багачці ... санаторій «Псьол» став популярним і у багатьох відомих в Україні людей. Серед них – подружжя Віталія і Світлани Білоножків, [[Кудлай Алла Петрівна|Алла Кудлай]], [[Злотник Олександр Йосипович|Олександр Злотник]]… [[Білоножко Віталій Васильович|Віталій Білоножко]] та Олександр Злотник написали тут пісню «Багачка людьми багата…»'' // Віктор Костянтинів. [[Зоря Полтавщини]], 19.06.2020</ref><ref>[https://zahid.travel/ua/sanatoriy-psel/ Санаторій «Псьол»]. Велика Багачка // zahid.travel</ref><ref>[https://www.google.com/travel/hotels/entity/CgsItYSYx7HwqPyFARAB/photos?g2lb=2502548%2C2503771%2C2503781%2C4258168%2C4270442%2C4284970%2C4291517%2C4306835%2C4429192%2C4515404%2C4597339%2C4723331%2C4731329%2C4757164%2C4778035%2C4814050%2C4821091%2C4861688%2C4864715%2C4874190%2C4886082%2C4886480%2C4893075%2C4902277%2C4906023%2C4926165%2C4926489%2C4930751%2C4930752%2C4931360%2C4936396%2C4937897&hl=uk-UA&gl=ua&ssta=1&rp=ELWEmMex8Kj8hQEQtYSYx7HwqPyFATgCQABIAcABAg&ictx=1&sa=X&utm_campaign=sharing&utm_medium=link&utm_source=htls&ved=0CAAQ5JsGahcKEwjY4q-13Pf8AhUAAAAAHQAAAAAQdQ&ts=CAESABogCgIaABIaEhQKBwjnDxACGA8SBwjnDxACGBAYATICEAAqBAoAGgA Санаторій "Псьол"] // Google photo</ref><ref>[https://who-is-who.ua/main/page/likar/168/42 Гребельник Микола Тимофійович] / Санаторій "Псьол". Головний лікар // 
Хто є хто. Україна медична 2006</ref>. Сама природа потурбувалася про ефективне лікування та повноцінний відпочинок для кожного, хто приїздить сюди. Санаторій «Псьол»&nbsp;— стаціонарний санаторно-курортний заклад, розрахований на 200 місць. Цілюще повітря хвойного лісу, піщані пляжі. Мінеральна вода&nbsp;— «Великобагачанська»

Лікують хронічні гастрити, коліти, проктосигмоїдити, жовчнокам'яну хворобу, пієлонефрити, сечокам'яну хворобу, хронічні захворювання бронхолегеневої системи, бронхіальну астму, остеохондрози, поліартрити, радикуліти, гінекологічні захворювання, простатити. Стоматологія.
[[Файл:Дуб черешчатий віком близько 700 р..JPG|міні|Дуб черешчатий у Великій Багачці]]
У санаторії використовуються найсучасніші методи лікування та діагностики: іридодіагностика, комп'ютерне обстеження всього організму, голкорефлексотерапія, масаж, сорбційна терапія, методики східної енергетичної терапії, функціональної біоенергодіагностики і біоенерготерапії; медово-молочні бальнеопроцедури, сауна, бальнеологія, трускавецький озокерит, лазеротерапія, пневмовакуумний пресинг, ванни Джакузі, контрастні, перлинні, мінеральні ванни; підводний душ-масаж; тренажерна зала, ЛФК, фітобар, аромотерапія, апітерапія, УЗ-обстеження та інше. Детоксикація організму (виведення шлаків, продуктів метаболізму за допомогою японського апарату «Детокс». Рання діагностика захворювань на стадії доклінічних проявів.

Традиційна українська кухня, дієтичні страви на замовлення. Цікава культурна програма, дозвілля. Працює бар-ресторан, більярд. Послуги перукаря та косметолога. Проживання у затишних кімнатах з усіма зручностями; працює супутникове телебачення, телефони у кімнатах. Пропонуються екскурсійні поїздки по історичних місцях Полтавщини, туризм.

== Населення ==

За даними [[Перепис населення України (2001)|Всеукраїнського перепису населення 2001 року]] чисельність населення становила 5686 чоловік.

Станом на [[1 січня]] [[2011]] року чисельність населення становила 5797 чоловік, на [[1 січня]] [[2012]] року&nbsp;— 5799 осіб, на [[1 січня]] [[2013]] року&nbsp;— 5753 людини, на [[1 січня]] [[2018]] року&nbsp;— 5580 осіб.

=== Мова ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-socialdata-mova-2001}}:
{| class="wikitable sortable"
!Мова
!Кількість
!Відсоток
|-
|[[Українська мова|українська]]
|5472
|96.24%
|-
|[[Російська мова|російська]]
|194
|3.41%
|-
|[[Вірменська мова|вірменська]]
|5
|0.09%
|-
|[[Румунська мова|румунська]]
|4
|0.07%
|-
|[[Білоруська мова|білоруська]]
|2
|0.04%
|-
|інші/не вказали
|9
|0.15%
|- class="sortbottom"
!Усього
|5686
|100%
|}

== Об'єкти соціальної сфери ==

* Великобагачанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
* Заклад дошкільної освіти «Дзвіночок»
* Дитячо-юнацький спортивний заклад
* Районний центр народної творчості
* Будинок Творчості Дітей та Юнацтва
* Дитяча музична школа імені Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерика
* Станція юних техніків
* Виходить газета «[[Рідний край (газета, Велика Багачка)|Рідний край]]»

== Пам'ятки ==
* [[Байраківський заказник]]&nbsp;— [[ландшафтний заказник]] місцевого значення.
* [[Дуб черешчатий (Велика Багачка)|Дуб черешчатий]]&nbsp;— [[пам'ятка природи]] місцевого значення.
* Братська могила радянських воїнів, партизанів, пам'ятник землякам
* Братська могила учасників встановлення радянської влади
* Могила українського кобзаря [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерика]]
* Меморіальна дошка на честь Героя Радянського Союзу [[Шепель Іван Іванович|І.&nbsp;І.&nbsp;Шепеля]]
* Меморіальна дошка на честь лікаря [[Чекалова Василина Павлівна|В.&nbsp;П.&nbsp;Чекалової]]
* Пам'ятник [[Ленін Володимир Ілліч|В.&nbsp;І.&nbsp;Леніну]] (безпечно демонтований [[25 травня]] [[2016]] року)
* Меморіальна дошка на честь учасника бойових дій в [[Афганістан]]і [[Захарченко Геннадій Миколайович|Г.&nbsp;М.&nbsp;Захарченка]]
* Пам'ятний знак учасникам бойових дій в Афганістані
* Пам'ятний знак жертвам Чорнобиля та учасникам ліквідації аварії на [[Чорнобильська АЕС|ЧАЕС]]
* Пам'ятник кобзареві [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерику]]
* Пам'ятна дошка кобзареві [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерику]]
* Пам'ятник-погруддя [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку]]
* Пам'ятний знак козакам [[Багачанська сотня|Багачанської сотні]]
* Місце поховання жертв [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору 1932—1933&nbsp;рр.]]
* Пам'ятник-погруддя [[Загородній Гліб Михайлович|Г.&nbsp;М.&nbsp;Загородньому]]

== Особистості ==
[[Файл:Velyka Bagachka Centrel Cementary Brothery Grave of Victims of Holodomor 06 (YDS 8343).jpg|thumb|200 px|праворуч|Пам'ятник загиблим під час [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору 1932—1933]]]]

У [[1940]] році до Багачки приїздили [[Тичина Павло Григорович|П.&nbsp;Г.&nbsp;Тичина]], [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp;І.&nbsp;Рильський]], у [[1960]] [[Малишко Андрій Самійлович|А.&nbsp;С.&nbsp;Малишко]], [[Стельмах Михайло Панасович|М.&nbsp;П.&nbsp;Стельмах]]. Про свою подорож до Великої Багачки [[Тичина Павло Григорович|П.&nbsp;Г.&nbsp;Тичина]] написав вірш «Їдемо з Великої Багачки», де розповів про вшанування кобзаря [[Кушнерик Федір Данилович|Федора Кушнерика]]. У Великій Багачці жили кобзарі [[Скоба Антін Якович|Антін Скоба]] ([[1863]]—[[1908]]), [[Кушнерик Федір Данилович|Федір Кушнерик]] ([[1875]]—[[1941]]) та Герої Радянського Союзу І.&nbsp;І.&nbsp;Шепель (до речі на фасаді школи встановлено меморіальну дошку) і [[Кияшко Григорій Григорович|Г.&nbsp;Г.&nbsp;Кияшко]]. Тут провів дитячі роки український письменник [[Донченко Олесь Васильович|О.&nbsp;В.&nbsp;Донченко]] ([[1902]]—[[1954]]). Коли до Багачки приїздив кінорежисер [[Довженко Олександр Петрович|О.&nbsp;П.&nbsp;Довженко]], то із задоволенням слухав пісні [[Кушнерик Федір Данилович|Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Кушнерика]], знімав фільм [[Щорс (фільм)|«Щорс»]], змальовував дуб, який і досі стоїть серед стадіону неподалік від школи. Тут народились український поет [[Осока Сергій Олександрович|Сергій Осока (Нечитайло)]] та український дипломат [[Бутяга Володимир Іванович]], педагог-організатор шкільної освіти на Донбасі [[Лейко Григорій Федорович|Григорій Лейко]].

У [[1923]]–[[1928]]&nbsp;рр. в селі учителем працював письменник [[Плужник Євген Павлович]] (1898—1936).

=== Тарас Шевченко і Багачка ===
За життя [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] Велика Багачка належала до [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]].

[[Поет]] був тут проїздом [[літо|влітку]] та у [[жовтень|жовтні]] [[1845]], коли за завданнями Археологічної комісії описував архітектурні й історичні пам'ятки [[Полтавська область|Полтавщини]].
[[Файл:Velyka Bagachka Lenina Str. 22 Monument-Bust of T.Shevchenko 02 (YDS 8307).jpg|ліворуч|міні|Пам'ятник-погруддя Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку]]
Весну, літо й осінь 1845 року Шевченко провів у [[Мар'янське (Миргородський район)|Мар'їнському]] на запрошення предводителя дворянства [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]] [[Лук'янович Олександр Андрійович|Олександра Лук'яновича]]. Жив у окремому від панів приміщенні, малював портрети й краєвиди. Поет здружився з селянами, охоче з ними зустрічався і розмовляв<ref>«Киевская старина», 1900, кн. 2, с. 253; Твори у десяти томах…&nbsp;— т. VI.&nbsp;— С. 36—37.</ref>.

Згадки про Велику Багачку є в [[повість|повісті]] [[Близнюки (повість)|«Близнецы»]] та в «Археологічних нотатках».

Зараз в селищі на честь Тараса Шевченка названо [[вулиця|вулицю]] і [[кінотеатр]].

=== Уродженці ===
* [[Скоба Антін Якович]] (1853—1908)&nbsp;— видатний український кобзар;
* [[Кушнерик Федір Данилович]] (1875—1941)&nbsp;— видатний український кобзар;
* [[Тронько Руслан Миколайович]] (1981—2015)&nbsp;— сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
* [[Василь Глосинський]] ''(Клосинський)'' (?—1665)&nbsp;— козацький діяч, [[дипломат]]. [[Генеральний суддя]], [[генеральний писар]] [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]];
* [[Фединський Всеволод Володимирович]]&nbsp;(1908—1978)&nbsp;— вчений-астроном та геофізик. Директор Науково-дослідного інституту прикладної геофізики (1944), професор [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ]] (1950, 1977), головний редактор журналу «Астрономічний вісник» (1967), член-кореспондент АН СРСР (1968);
* [[Загородній Анатолій Глібович]] (1951&nbsp;р.н.)&nbsp;— український фізик, президент [[Національна академія наук України|НАН України]];
* [[Загородній Гліб Михайлович]] (1914-1982)&nbsp;— український лікар, батько президента НАН України [[Загородній Анатолій Глібович|Анатолія Загороднього]];
* [[Сахно Тамара Вікторівна]]&nbsp;— доктор хімічних наук;
* Олександр (Олександр Биковець)&nbsp;— церковний діяч [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]];
* [[Бутяга Володимир Іванович]] (1949&nbsp;р.н.)&nbsp;— дипломат;
* [[Журбій Олександр Петрович]] (1926—2005)&nbsp;— художник;
* [[Кияшко Григорій Григорович]] (1919—1995)&nbsp;— Герой Радянського Союзу;
* [[Шепель Іван Іванович]] (1906—1968)&nbsp;— Герой Радянського Союзу;
* [[Осока Сергій Олександрович]] (1980&nbsp;р.н.)&nbsp;— поет, перекладач;
* [[Лейко Григорій Федорович]] (1910—1981)&nbsp;— педагог-організатор шкільної освіти на [[Донеччина|Донбасі]];
* [[Балабанов Віктор Олександрович]] (1965—1991)&nbsp;— учасник бойових дій в Афганістані;
* [[Солод Олексій Пудович]] (1924—2003)&nbsp;— [[Повні кавалери ордена Слави — уродженці України|кавалер ордена Слави]];
* [[Данько Петро Григорович]] (1934—2011)&nbsp;— письменник-краєзнавець, ветеран війни і праці, отаман Великобагачанського куреня.
* [[Іванченко Віталій Васильович]] (1978 р.н.) — український театральний та кіноактор.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.&nbsp;— 1028 с.
* Бажан О. Г. ВЕЛИКА БАГАЧКА // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К.: В-во «Наукова думка», 2003.&nbsp;— 688 с.: іл.
* {{ШС}}

== Посилання ==
{{commonscat|Velyka Bahachka}}
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32678 Велика Багачка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160513034845/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32678 |date=13 травня 2016 }} // [[Енциклопедія сучасної України|ЕСУ]]
* [http://bagachka.com/ вебсайт про Велику Багачку] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150824193610/http://bagachka.com/ |date=24 серпня 2015 }}
* [https://web.archive.org/web/20120707074619/http://vbagachka.ho.ua/index.php Велика Багачка]

{{Великобагачанська селищна громада}}
{{Великобагачанський район}}
{{Історичні населені місця Полтавської області}}
{{Миргородський повіт}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Велика Багачка| ]]
[[Категорія:Колишні смт України]]
[[Категорія:Селища Полтавської області]]
[[Категорія:Районні центри Полтавської області]]
[[Категорія:Населені пункти над Пслом]]
[[Категорія:Сотенні центри Гетьманщини]]