Вікіпедія:Проєкт:Мукачево/Біографії

в рамках конкурсу «Пишемо про Закарпаття разом» учасником MishelKa. Стаття оцінюватиметься в номінації "За найбільшу кількість якісних статей про Мукачево в українській Вікіпедії" Від розміру та якості вмісту цієї статті станом на 0:00 24 грудня 2012 залежить остаточний бал конкурсанта, який її створив чи доповнив. Долучайтеся до конкурсу написанням та покращенням статей із запропонованого списків Закарпаття!

Федір Корятович

Федір Корятович – князь подольський і вельможа угорський. Походив із литовської княжої династії (роду) і був четвертим сином литовського князя Корята. Мав трьох старших братів: Георгія, Олександра і Костянтина. В 1357, після битви з татарами під Синіми водами, Корятовичі запанували на цілому Подолі. Після смерті своїх братів, Федір, біля 1390 року, став князем подольським.

В той час литовський князь Вітолд, прагнучи об’єднати всі руські і литовські землі, від менших князів став відбирати їх міста. Почав воювати із Федором Корятовичем. В 1393 р. Вітолд взяв Федора в полон. Коли в 1394 р. Федір звільнився, зібрав все своє багатство, залишив Подолля і з своєю сім’єю і великою дружиною переселився до Угорщини.

Угорський король Жигмунд радісно прийняв славного князя і в 1397 р. подарував йому панство Мукачівське і Маковицьке. Мукачівське панство в той час не було дуже заселене, тому що король Людовик вигнав до Молдови бережських і мараморошських Волохів, і Корятович на залишених містах свого панства поселив свою дружину. За ним приходили і інші поселенці із Закарпаття, але не в великій кількості. З Корятовичем, крім його сім’ї (жінки Ольги, дітей Марії та Анни), переселилися його братанич князь Василь і кровні: Станіслав, Петро, Богдан, Георгій, Іван. Із його урядників відомі: Андрій Кафай, управитель мукачівського панства і Геллеле.

Король Жигмонд в одній грамоті називає Корятовича „своїм найлюб’язнійшим дідом." Як пан мукачівського замку, він одночасно був і наджупаном бережським. Жигмунд в 1404 р. подарував йому 3000 золотих гулденів (форинтів). Квитанція про ці гроші з підписом і печаткою Корятовича і тепер зберігається в архіві міста Кошице.

Титул Корятовича був: „князь подольський і пан мукачівський, управитель мукачівського замку." (Dux Podolie ef dominus de Munkach, gubernafor castri Munkach). Герб його: великомученик Георгій пробиває змія.

Як пан мукачівської домінії мав багато клопоту з сусідніми дворянами. За довгий час судився з дворянами Шуранськими і з панами Комловшськими. Із цих справ видно, що Корятович дуже знав закони угорського права.

Доньки його вийшли заміж за угорських велможів. Марію за дружину взяв Емеріх Марцалій, найвірнійший друг Жигмунда, Анна ж вийшла заміж за надвірного жупана, Палатина Гараія.

Хоч як добре велося тут Корятовичу і його сім’ї, але він не втрачав надії, що повернеться назад до свого залишеного князівства на Подолі. Він не зложив титул „князя подольского" аж до смерті.

В 1410 р. він відвідав свій рідний край, але, коли побачив, що тамтешні обставини змінилися і, що вже не має надії отримати втрачений князівський престол, з раненим серцем повернувся назад до Угорщини і в 1414 р. на невстановленому місці помер. Де знаходиться його могила невідомо. Через чотири роки померла і його дружина Ольга, княгиня мукачівська (Ducissa de Munkach). В них не було наслідників, тому замок мукачівський і володіння над Русинами перейшло до рук родини Павловцій. Пізніше панство Мукачівське отримали: сербські деспоти Лазаревич і Бранкович, Єлизавета Гунядій і Йоан Корвин.

Князь Корятович заслужив незабутню пам’ять на¬шого народу. Добродушний батько, справедливий упра¬вляючий князь своїх підданих. Його істинна заслуга є признання монахів Василиянів і заснування монастиря на горі „Чернечій" біля Мукачева.

Література

1. А.Волошин "Читанка", автор твору "Князь Федор Корятович" - І. Кондратович