Вікіпедія:Пісочниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Будь ласка, не змінюйте цей рядок Рóтов Олександр Сергійович - потомствений будівельник,

Заслужений будівельник України.
Віце-президент, голова Ради директорів Конфедерації будівельників України,
засновник та керівник Інвестиційно- будівельної групи компаній «ГЕРЦ»,
активний політичний та громадський діяч України,
сенатор Европейського економічного Сенату, третєйський суддя.
Почесний консул Республіки Хорватії в Україні.

ːважлива людина


Народився в 1949 році у місті Маріуполь Донецької області у сім'ї Сергія Михайловича та Марини Леонтієвни.
Громадянин України. Мешкає у м. Києві з 2008 року


Фах інженера — будівельника отримав у Донецькому політехнічному інституті на факультеті «Промислове та цивільне будівництво» у 1971 р.

Кар’єра[ред. код]

Трудову діяльність розпочав у 1971 р. Пройшов шлях від майстра будівельної ділянки до директора заводу будматеріалів.
З 1990 року по 2006 роки — генеральний директор cумісного українсько-хорватського підприємства "ГЕРЦ"інко.
З 2006 р. по теперішній час - Президент Інвестиційно-будівельної групи компаній«ГЕРЦ» [1] [2]

Луцьк (пол. Łuck, нім. Luzk, їдиш לוצק, лат. Luceoria) — місто в Україні, обласний центр Волинської області. Політичний, культурний і релігійний центр Волині. Походження назви Сучасні мешканці міста Луцька лучани зберегли незмінною стародавню назву племені «лучан», що мешкало в околицях міста Луцька та в Луцьку. Місто розташоване на перетині торговельних шляхів, що вели до країн Заходу та Балтії, Луцьк поступово перетворився на важливий економічний центр. Історія Див. також: Перелік пам'яток історії Луцька Давньоруський період[ред. • ред. код] Існують інші легенди про назву міста. Вперше згадка про Луцьк з'явилася у Іпатіївському літопису (датована 1085 роком), який вже тоді вказав на досить істотний розвиток міста. Близько 1000 року Володимир I Великий приєднав Волинь до Київської Русі і збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилась на істотну перепону на шляху загарбників. У складі ВКЛ, Королівства Польського Можливо, в листопаді 1386 року[3] після Кревської унії король Польщі Ягайло відібрав у князя Федора Любартовича частину його спадкового князівства (волость) з Луцьком.[4] За відомостями, зокрема, Яна Длуґоша, Ягайло також призначив державцем Луцька польського шляхтича Кшеслава з Курозвенк, намагаючись перетворити Волинь у провінцію Польського Королівства. Михайло Грушевський припускав, що це надання шляхтичу відбулось перед наданням Луцька з волостю в управління Витовта.[3] У складі Речі Посполитої 1569 року внаслідок Люблінської унії волинські землі переходять під владу Польщі, а Луцьк стає столицею новоутвореного воєводства і резиденцією воєвод. Місто поступово полонізується, оскільки правові гарантії руської шляхти і руського духовенства залишились лише на папері. Географія Клімат Клімат Луцька помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом. Панорама Старого міста з лівого берега річки Стир Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (-4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С).

Громадська та політична діяльність[ред. код]

Депутат міської Ради м. Донецька XXIV скликання
Член експертної групи комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування та житлового господарства.
Голова комітету Торгівельно-промислової палати України з питань підприємництва в сфері будівництва [3]
У 2011 р. обраний сенатором Європейського Економічного Сенату від України. Напрямок дії: архітектура та урбанізація міст [4]
У 2012 р. на основі Консульского Патенту та Віденської Конвенції визнаний Почесним консулом Республіки Хорватії в Україні[5] [6]
У 2012 р. обраний головою Ради директорів Конфедерації будівельників України[7]
У 2014 р. одержав статус Третейського судді при постійно діючому третейському суді «Будівельний»[8]
Генерал отаман, польовий гетьман Українського Козацтва.

Родина[ред. код]

Дружина Галина Вікторівна (нар. в 1947 р.) — засновник та директор Туристичної фірми «Роял Вояж», :член Президії Асоціації лідерів туристичного бізнесу України,
дочка Анастасія (нар. в 1971 р.) — лікар,
син Олександр (нар. в 1975 р.) — будівельник, український бізнесмен,
онуки: Олександр, Михайло, Єлизавета, Аліса, Клім.

Нагороди[ред. код]

Заслужений будівельник України[9]
Кавалер орденів Української Православної Церкви: Володимира II и III ступенів, Христа Спасителя, :Козацького Хреста I и II ступенів.
Кавалер ордена Миколи Чудотворця за благодійність.
Кавалер нагороди Золотий Ягуар за бездоганну репутацію в бізнесі (січень 2008 р.)
11 лютого 2008 р. благословенням Святійшего Патріарха України Філарета Олександру Ротову та його нащадкам стверджений титул Графа і право на родовий герб.

Примітки[ред. код]