Вікіпедія:УРЕ/Том 14/СПОЖИВАННЯ - СПОЛУЧНИЙ ЗАКОН/Тексти

Увага

Оцифровані статті в оригіналі без будь-якого вилучення інформації.
Оцифровую також для іншого проєкту тому викладаю в такому вигляді.
Оцифровані зображення будуть залиті згодом та при потребі,
Прохання імена зображень та посилання не змінювати та не видаляти,
оскільки потрібний файл буде проблема знайти.

Позначення кольорів

Темно-бордовий — текст написаний в розрядку
Зелений — розгорнуті скорочення (в оригіналі скорочення)
Темно-ціановий — розгорнуті ще одні типи скорочення (в оригіналі другий тип скорочення)
Пурпуровий — текст написаний курсивом (в оригіналі курсив)
Синій — посилання на інші статті (в оригіналі позначається скороченням Див.)

001 СПОЖИВ́АННЯ

— використання суспільного продукту для задоволення тих чи інших потреб людей; певна фаза процесу відтворення, якою завершується використання суспільного продукту, створеного в галузях матеріального виробництва. Розрізняють споживання виробниче і невиробниче. Виробниче споживання являє собою використання засобів виробництва (сировини, знарядь праці), у процесі якого від дії праці створюються нові матеріальні цінності. Під час виробничого споживання предмети праці змінюють свої первинні якості, засоби праці спрацьовуються (машини, обладнання) або розпадаються (наприклад, при спалюванні вугілля для одержання енергії) і так далі В процесі виробничого споживання витрачає свої фізичні і духовні сили робітник. Визначення продуктивного (виробничого) споживання, зазначав К. Маркс, встановлюється «... тільки для того, щоб відокремити споживання, ідентичне з виробництвом, від власне споживання, яке, навпаки, мислиться як знищуюча протилежність виробництва» (До критики політичної економії. К., 1954, с. 182). Переважна частина невиробничого споживання, або власне споживання, припадає на особисте споживання, тобто на задоволення потреб виробників у продуктах харчування, одязі, предметах культурно-побутового призначення тощо. Друга частина невиробничого споживання використовується для задоволення суспільних потреб, зв'язаних з функціонуванням закладів освіти, державного управління й оборони тощо. Потрапляючи у невиробниче споживання, продукт випадає з процесу відтворення. Разом з тим невиробниче споживання сприяє безперебійному здійсненню процесу відтворення (наприклад, особисте споживання є необхідним моментом відновлення працездатності виробників). Між виробництвом і споживанням існує щільна взаємозалежність. Виробництво зумовлює споживання, є його вихідним пунктом, забезпечує споживання матеріалом, визначає рівень споживання і його структуру, формує потреби та інше. В свою чергу, споживання зворотно впливає на виробництво, стимулює його розвиток і вдосконалення, перетворює продукти виробництва в дійсну споживну вартість. Зв'язок між виробництвом і споживанням здійснюється через розподіл і обмін. Характер цього зв'язку визначається природою панівного способу виробництва. В капіталістичному суспільстві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, між виробництвом і споживанням існує непримиренна суперечність, зумовлена діянням основного економічного закону капіталізму — закону додаткової вартості. Споживання трудящих при капіталізмі забезпечується лише в тій мірі, в якій воно необхідне для одержання капіталістичного прибутку. При соціалізмі споживання визначається рівнем виробництва, яке на противагу капіталізму спрямоване на найповніше задоволення зростаючих потреб народу і на всебічний розвиток всіх членів суспільства. З цим пов'язані принципово новий характер і роль додаткового продукту. При соціалізмі, як зазначав В. І. Ленін, «додат\[ковий\] продукт іде не класові власників, а всім трудящим і тільки їм» (Ленинский сборник XI, с. 382). Соціалізм не знає антагоністичної суперечності між виробництвом і споживанням. Невідповідність у кожний даний момент розвитку соціалістичного суспільства між рівнем виробництва і швидко зростаючими потребами розв'язується шляхом піднесення виробництва. Помилковим є висунуте Й. В. Сталіним положення про те, що для соціалізму нібито закономірним є випереджаюче зростання купівельної спроможності населення відносно зростання виробництва. Піклування про неухильне підвищення добробуту трудящих перебуває в центрі уваги і діяльності комуністичних і робітничих партій соціалістичних країн. В Програмі КПРС, прийнятій XXII з'їздом партії, поставлено завдання всесвітньо-історичного значення — забезпечити в СРСР найвищий життєвий рівень населення порівняно з будь-якою країною капіталізму. Це завдання буде здійснено шляхом підвищення індивідуальної оплати праці за кількістю і якістю в поєднанні із зниженням роздрібних цін і скасуванням податків, а також шляхом розширення суспільних фондів споживання Література: Маркс К. До критики політичної економії. К., 1954; Ленін В. І. Замітка до питання про теорію ринків. — Ще до питання про теорію реалізації. Твори. Вид. 4, т. 4; Матеріали XXII з'їзду КПРС. К., 1962; Хрущов М. С. Розвиток економіки СРСР і партійне керівництво народним господарством. К., 1962.

002 СПОЖ́ИВН́А В́АРТІСТЬ

— корисність речі, її здатність задовольняти ту чи іншу потребу людини (як предмет особистого споживання або як засіб виробництва); одна з властивостей товару. «Споживні вартості становлять речовий зміст багатства, хоч би яка була його суспільна форма» (Маркс К. Капітал, т. 1. К., 1954, с. 42). Споживна вартість створюється конкретною працею людини, але може і не бути продуктом праці (вода з джерела, плоди дикоростучих дерев тощо). В умовах товарного господарства споживна вартість є носієм мінової вартості і вартості товару. Дивись Товар. 

003 СПОЖ́ИВЧЕ ТОВАР́ИСТВО

— в СРСР добровільне кооперативне об'єднання колгоспників, робітників, сільської інтелігенції та інших громадян, що створюється для задоволення за допомогою торгівлі потреб пайовиків (членів споживчого товариства) і всіх трудящих в товарах народного споживання, а колгоспів — в товарах господарського призначення. Споживче товариство, крім того, сприяє пайовикам і колгоспам у збуті лишків сільськогосподарської сировини та продуктів, організовує побутове обслуговування населення району своєї діяльності (пошив і ремонт взуття, одягу та іншого). Споживче товариство — первинна основна ланка споживчої кооперації. Залежно від місця або контингенту обслуговування споживчі товариства бувають сільські (ССТ), міські (МСТ), районні (РСТ), робітничі кооперативи (робкопи), риболовецькі кооперативи (рибкопи) та радгоспробкопи. Споживче товариство діє відповідно до статуту, прийнятого його членами-пайовиками. Найвищий орган управління споживчого товариства — загальні збори пайовиків або їхніх уповноважених. Загальні збори обирають виконавчий орган споживчого товариства — правління споживчого товариства та орган контролю — ревізійну комісію споживчого товариства. Кошти споживчого товариства складаються із вступних внесків, відрахувань від прибутків і безповоротних надходжень (основний фонд), а також пайових внесків членів споживчого товариства (пайовий фонд). Споживча кооперація Української РСР на 1 січня 1963 мала 4493 споживчих товариств, з них ССТ — 3802, МСТ — 35, РСТ — 7, радгоспробкопів — 601, робкопів — 31 та рибкопів — 10. В районі роботу споживчої кооперації очолює районна спілка споживчих товариств, в області — обласна спілка, в краї — крайова спілка, в республіці — республіканська (наприклад, в УРСР — Укоопспілка). Всю систему споживчої кооперації очолює Центральна спілка споживчих товариств — Центроспілка СРСР. 

004 СП́ОКАН

— місто на північному заході США, в штаті Вашінгтон. Залізничний вузол. 181,6 тис. жителів (1960). Значний торговельний та промисловий центр східної частини штату. Розвинута електрометалургія (виплавка алюмінію, магнію, феросплавів), що базується на енергії ГЕС (Гранд-Кулі та інших). Паперова, харчова промисловість В районі Спокану — видобування поліметалевих руд та уранової сировини. 

005 СП́ОКІЙ

(філосовський) — філософська категорія, що відображає відносну нерухомість, сталість предметів і явищ навколишнього світу. На відміну від абсолютного, універсального руху, спокій є відносним і минущим станом речей, оскільки він має місце лише щодо окремих предметів і явищ, а не щодо матерії в цілому; щодо певної форми руху, а не щодо всіх, властивих даному явищу, форм; сталість предмета має місце лише в певному відношенні, з боку певної якості і лише в певних кількісних межах. Наявність відносного спокою є істотною умовою виникнення та існування якісно визначених речей. 

006 СП́ОКІЙ У РОСЛ́ИН

— стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів; дає можливість їм переносити несприятливі умови існування (зимові холоди, літні посухи тощо). В стані спокою може перебувати як уся рослина, так і її окремі органи (бульби, кореневища, насіння тощо). У рослин при переході в стан спокою відбуваються глибокі зміни: опадає листя, відмирають надземні частини, на бруньках і плодах утворюються міцні газонепроникні оболонки; протоплазма клітин втрачає частину води і відокремлюється від стінок; нагромаджуються речовини, що гальмують ріст; одноклітинні рослини утворюють спори. Розрізняють вимушений спокій, зумовлений низькою температурою, посухою, нестачею поживних речовин тощо, і органічний (автономний), або глибокий, спокій, зумовлений внутрішньою ритмікою розвитку організму. Вимушений спокій у рослин переривається, коли умови середовища стають сприятливими, органічний — лише після певних біохімічних або морфологічних змін у рослини. Для подолання стану спокою насіння застосовують ушкодження міцних оболонок (скарифікація насіння), намочування, стратифікацію у вологому піску, підсушування, прогрівання, а у бруньок деревних порід чи бульб картоплі — теплі ванни, обробку парами ефіру, етиленхлоргідрином, етиленом, роданідами тощо. Для продовження стану спокою рослини обробляють метиловим ефіром α-нафтилоцтової кислоти, гідразидом малеїнової кислоти. 

007 СПОЛ́УКА ХІМ́ІЧНА

— хімічно індивідуальна речовина, в якій атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку. Наприклад, сполукою хімічною є H₂, Cl₂, NH₃, H₂SO₄, KNO₃. Важливою властивістю сполук хімічних є її однорідність, що відрізняє її від механічної суміші. Склад сполук хімічних здебільшого є сталим. Дивись Сталості складу закон. 

008 СПОЛ́УКИ

(в математиці) — сукупності елементів скінченної множини. Дивись Комбінаторика. 

009 СПОЛ́УЧЕНЕ КОРОЛ́ІВСТВО ВЕЛИКОБРИТ́АНІЇ І ПІВН́ІЧНОЇ ІРЛ́АНДІЇ

— офіційна назва держави Великобританія. 

010 СПОЛ́УЧЕНІ ПОС́УДИНИ

— посудини для рідини, які в нижній частині сполучаються між собою. В сполучених посудинах, незалежно від їхньої форми, якщо немає ефекту капілярності, однорідна рідина встановлюється на одному рівні. Це пояснюється тим, що тиск стовпів рідини в сполучених посудинах зрівноважується. Висоти h₁ і h₂ взаємно зрівноважених стовпів різних рідин, відраховані від рівня їхньої загальної межі, обернено пропорційні до густини D₁ і D₂ цих рідин, тобто D₁h₁ = D₂h₂ (закон сполучених посудин). Цей закон лежить в основі будови водопроводу, системи вододілу на поливних ділянках, шлюзів, водомірного скла в парових котлах, рідинних манометрів тощо. Файл:V14IMG000001.png