Вільне кування
Вільне кування.
Заготовку (шматок металу) попередньо нагрівають до пластичного стану й піддають багаторазовій і переривчастій обробці ударами ручного чи механізованого молота або силою тиску спеціального кувального преса до отримання заданої форми й розмірів. Такий процес називають вільним куванням, тому що метал при деформації тече вільно в напрямках, які не обмежені поверхнями інструменту. Необхідно пам'ятати, що при цьому змінюються не тільки форма й розміри заготовки, але й структура металу і його механічні властивості. У правильно кованого виробу механічні показники зазвичай вищі, ніж у литого. Виріб, що отримують у процесі кування, називається поковкою. Куванням виготовляють різні деталі: вали, бандажі для вагонних коліс, шатуни, болти, клапани та ін.
За способом механізації вільне кування поділяють на ручне кування і машинне кування. Ручне кування сьогодні застосовується порівняно мало, як правило в ремонтних майстернях, де виготовляють невеликі поковки. Машинне кування застосовують на кувальних молотах і пресах при серійному виробництві.
Основними операціями вільного кування є сплющування (осадка), протягування, прошивання (пробивання), гнуття, закручування, рубання та інші. Коротко охарактеризуємо їх:
- сплющування – це кувальна операція, при якій зменшується висота заготовки за рахунок збільшення поперечних розмірів. Поковки дисків, зубчастих коліс і подібних до них деталей виготовляють тільки осадкою. Осадка проводиться бойками або осадовими плитами;
- протягування– це збільшення довжини заготовки за рахунок зменшення її поперечного перерізу. Якщо кування повинно мати достатньо високі механічні якості за всіма напрямами, то воно спочатку осаджується, а потім протягується. Протяжку застосовують для виготовлення тяг, важелів, колон, валів і т. д.;
- прошивання (пробивання) служить для отримання наскрізного отвору в заготовці. Для цього поковки нагрівають, укладають над отвором у ковадлі і встановленим зверху пробійником завдають ударів. Отвір пробивається спочатку з одного боку заготовки, а потім з іншого;
- гнуття; іноді різні деталі машин і предмети широкого вжитку виготовляють гнуттям. Заготовці надають вигнуту форму в підкладних штампах і відповідних пристосуваннях;
- закручування здійснюється так: наприклад, одне коліно поковки валу затискають бойками молота, а на інше надягають масивну вилку, кінець якої повільно повертають;
- рубання – операція, яка полягає у відділенні однієї частини нагрітої заготовки від іншої за допомогою ковальської сокири.
Література[ред. | ред. код]
- Бучинський М.Я., Горик О.В., Чернявський А.М., Яхін С.В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О.В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7