ГАЕС Ерцхаузен
ГАЕС Ерцхаузен | |
---|---|
Верхній резервуар станції | |
51°53′55″ пн. ш. 9°55′30″ сх. д. / 51.89861111113877712° пн. ш. 9.92500000002777938° сх. д.Координати: 51°53′55″ пн. ш. 9°55′30″ сх. д. / 51.89861111113877712° пн. ш. 9.92500000002777938° сх. д. | |
Країна | Німеччина |
Адмінодиниця | Айнбек |
Стан | діюча |
Річка | Лайне |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1964 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 220 (турбінний режим) / 232 (насосний режим) МВт |
Тип ГЕС | гідроакумулююча |
Розрахований напір | 285 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 4 Voith |
Кількість та марка гідрогенераторів | 4 мотор-генератори, 62,5 МВА |
Потужність гідроагрегатів | 4х57 (турбінний режим) / 4х58 (насосний режим) МВт |
Власник | Statkraft |
Оператор | Statkraft[1] |
Мапа | |
ГАЕС Ерцхаузен у Вікісховищі |
ГАЕС Ерцхаузен — гідроакумулююча електростанція в Німеччині на північному заході країни, у федеральній землі Нижня Саксонія між Ганновером та Геттінгеном.
Будівництво станції розпочали у середині 1950-х та завершили у 1964 році. Обидва резервуари ГАЕС створені штучно: нижній у заплаві річки Лайне (басейн Везера), верхній на кряжі Selter. Останній забезпечує накопичення 1,6 млн м3 води, чого вистачає для роботи станції із номінальною потужністю протягом 4 годин 40 хвилин.
Верхній резервуар з'єднують із машинним залом два водоводи довжиною 1200 метрів, які забезпечують напір у 285 метрів. Сам зал споруджено у підземному виконанні та обладнано чотирма турбінами типу Френсіс номінальною потужністю по 55 МВт (максимальна — 57 МВт), а також чотирма насосами для накопичення води потужністю по 58 МВт.[2][3][4][5]
В середині 2010-х років власник ГАЕС розробив проект збільшення місткості верхнього резервуару на 10—12 % за рахунок встановлення протихвильового захисту, що дозволить збільшити максимальний рівень води.[6]
Також можливо відзначити, що ГАЕС Ерцхаузен слугує центральним пунктом управління для ряду інших ГЕС, споруджених на річках Везер, Верра, Фульда, Хунте та Едер.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.statkraft.de/globalassets/old-contains-the-old-folder-structure/documents/de/kraftwerke-in-deutschland/erzhausen_fb_2014_rz3mini.pdf
- ↑ Erzhausen | Statkraft. www.statkraft.com (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ Maxwell, Robert (22 жовтня 2013). Electrical Load-Curve Coverage: Proceedings of the Symposium on Load-Curve Coverage in Future Electric Power Generating Systems, Organized by the Committee on Electric Power, United Nations Economic Commission for Europe, Rome, Italy, 24 – 28 October 1977 (англ.). Elsevier. ISBN 9781483280936. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ Erzhausen Pumped Storage Power Plant Germany - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ ps-germany. www.industcards.com. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ Erzhausen II | Statkraft. www.statkraft.com (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2015. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ Firms sought to expand storage of Germany's 220-MW Erzhausen Pumped-Storage. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 9 травня 2017.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |