ГЕС Ікстапантонго
| ГЕС Ікстапантонго | |
|---|---|
| 19°10′34″ пн. ш. 100°14′30″ зх. д. / 19.17611111113877698° пн. ш. 100.24166666669778181° зх. д.Координати: 19°10′34″ пн. ш. 100°14′30″ зх. д. / 19.17611111113877698° пн. ш. 100.24166666669778181° зх. д. | |
| Країна |
 Мексика |
| Адмінодиниця | Мехіко[1] |
| Стан | законсервована |
| Річка | Тілосток |
| Каскад | каскад на Тілосток |
| Початок будівництва | 1938 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1944 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 106 МВт |
| Середнє річне виробництво | 384 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 328 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 Westinghouse + 1 Voith |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х25 + 1х56 МВт |
| Оператор | Comisión Federal de Electricidadd |
  ГЕС Ікстапантонго | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Ікстапантонго— гідроелектростанція у мексиканському штаті Мехіко. Знаходячись між ГЕС Ель-Дуразно (18 МВт, вище по течії) та ГЕС Санта-Барбара, входила до складу каскаду на річці Тілосток, лівій притоці Кутцамали, яка в свою чергу є правою притокою Бальсас (впадає до Тихого океану на межі штатів Герреро та Мічоакан).
Відпрацьована на станції Ель-Дуразно вода відводилась у створене на правобережжі Тілосток невелике (2 млн м3) водосховище Colorines. Звідси по каналу довжиною 0,5 км, підземному водоводу довжиною 0,6 км та трьом напірним водоводам довжиною біля 1 км вона спрямовувалась до машинного залу станції Ікстапантонго, розташованого на лівому березі Тілосток. Останній був обладнаний трьома турбінами типу Френсіс – двома потужністю по 25 МВт та однією з показником 56 МВт – які використовували напір у 328 метрів та забезпечували виробництво 384 (за іншими даними – 246) млн кВт-год електроенергії на рік. Відпрацьована вода потрапляла у створене на Тілосток водосховище Ікстапантонго, звідки спрямовувалась на наступну станцію каскаду.
В 1970-х роках через зростання населення мексиканської столиці вирішили розпочати подачу туди води зі сточища Кутцамали, для чого створили грандіозну систему з насосних станцій, тунелів, водоводів та сховищ. ЇЇ проміжною частиною стали споруджені раніше у верхній частині сточища Тілосток резервуари Colorines, Валле-де-Браво та Вілла-Вікторія. Два останні мали об’єм у 401 млн м3 та 218 млн м3 і забезпечували накопичення основного ресурсу для роботи тілостокського каскаду (носив назву El Sistema Hidroelectrica Miguel Aleman). Зміна їх цільового призначення унеможливила подальше функціонування станції Ікстапантонго, котра була законсервована.[2][3][4][5][6][7][8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Informe de actividades realizadas (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2019.
- ↑ Máquinas hidráulicas (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017.
- ↑ Grantham, Michael; Majorana, Carmelo; Salomoni, Valentina (10 червня 2009). Concrete Solutions (англ.). CRC Press. ISBN 9780203864005.
- ↑ Instituto Nacional de Ecología. www2.inecc.gob.mx. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
- ↑ INEGI (1 січня 1992). El sector eléctrico en México 1992 (ісп.). INEGI.
- ↑ EL AGUA QUE MUEVE A MÉXICO (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2019.
- ↑ energía, periódico del Frente de Trabajadores de la Energía. www.fte-energia.org. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 17 травня 2019.