ГЕС Егюзон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Егюзон
46°27′16″ пн. ш. 1°36′49″ сх. д. / 46.45444444447177545° пн. ш. 1.6136111111388778° сх. д. / 46.45444444447177545; 1.6136111111388778Координати: 46°27′16″ пн. ш. 1°36′49″ сх. д. / 46.45444444447177545° пн. ш. 1.6136111111388778° сх. д. / 46.45444444447177545; 1.6136111111388778
Країна Франція Франція
Стан діюча
Річка Крез
Початок будівництва 1922
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1926
Основні характеристики
Установлена потужність 72  МВт
Середнє річне виробництво 101  млн кВт·год
Тип ГЕС пригреблева
Розрахований напір 58  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 6
Витрата через турбіни 150  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 6
Потужність гідроагрегатів 6х12  МВт
Основні споруди
Тип греблі арково-гравітаційна
Висота греблі 61  м
Довжина греблі 300  м
ЛЕП 90
Власник Electricité de France
ГЕС Егюзон. Карта розташування: Франція
ГЕС Егюзон
ГЕС Егюзон
Мапа
Мапа
CMNS: ГЕС Егюзон у Вікісховищі

ГЕС Егюзон (фр. Barrage d'Éguzon) – гідроелектростанція у центральній Франції. Знаходиться на річці Крез (права притока Vienne, яка в свою чергу є лівою притокою Луари), що дренує північно-західну сторону Центрального масиву.

Для накопичення ресурсу на Creuse звели арково-гравітаційну греблю висотою 61 метр, довжиною 300 метрів та товщиною від 5 до 54 метрів, на яку пішло 220 тис м3 матеріалу. Вона утримує витягнуте по долині річки на 16 км водосховище із площею поверхні 3,1 км2  та об’ємом 57 млн м3.

Машинний зал пригреблевого типу обладнано шістьма турбінами типу Френсіс потужністю по 12 МВт. При напорі у 58 метрів вони забезпечують річну виробітку електроенергії на рівні 101 млн кВт-год.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 90 кВ.[1][2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hydrelect - France-Centre - Eguzon. www.hydrelect.info. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
  2. Eguzon Hydroelectric Power Station France - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 1 серпня 2017.