ГЕС Ла-Вуельтоза
| ГЕС Ла-Вуельтоза | |
|---|---|
| 7°44′ пн. ш. 71°28′ зх. д. / 7.733° пн. ш. 71.467° зх. д.Координати: 7°44′ пн. ш. 71°28′ зх. д. / 7.733° пн. ш. 71.467° зх. д. | |
| Країна |
 Венесуела |
| Адмінодиниця | Мерида |
| Стан | діюча |
| Річка | витоки Сіоки |
| Каскад | гідровузол Урібанте-Капаро (план) |
| Початок будівництва | 1982 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2015 (перша черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 514 (перша черга) МВт |
| Середнє річне виробництво | 1624 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Розрахований напір | 104 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 (перша черга) |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 (перша черга) |
| Потужність гідроагрегатів | 2х257 (перша черга) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляні (Борде-Секо, Ла-Вуельтоза) |
| Висота греблі | 122 (Борде-Секо), 135 (Ла-Вуельтоза) м |
| Довжина греблі | 400 (Борде-Секо), 600 (Ла-Вуельтоза) м |
| ЛЕП | 230 |
.jpg)  ГЕС Ла-Вуельтоза | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Ла-Вуельтоза – гідроелектростанція у Венесуелі. Використовує ресурс зі сточища річки Сіока, лівої притоки Апуре, котра в свою чергу впадає ліворуч до однієї з найбільших річок світу Оріноко.
В межах проєкту на річках Камбуріто та Капаро (відповідно лівий та правий витоки Сіоки) звели дві земляні греблі:
- Борде-Секо висотою 120 метрів, довжиною 630 метрів та шириною по основі 430 метрів, яка потребувала 7 млн м3 матеріалу. На час будівництва цієї споруди воду відвели за допомогою тунелю довжиною 0,65 км з діаметром 5,1 метра;
- Ла-Вуельтоза висотою 135 метрів та довжиною 600 метрів, яка потребувала 6,1 млн м3 матеріалу. Воду з її будівельного майданчику відводили за допомогою тунелю довжиною 1 км з діаметром 8 метрів.
Створений цими спорудами підпір дозволив затопити водорозділ, що призвело до появи єдиного водосховища Камбуріто-Капаро з площею поверхні 118 км2 та об’ємом 5,6 млрд м3.
Через напірні водоводи довжиною по 0,4 км з діаметром 8 метрів ресурс подається до розташованого під греблею Борде-Секо машинного залу. Тут у 2015 році ввели в експлуатацію першу чергу у складі двох турбін типу Френсіс потужністю по 257 МВт, які працюють при напорі у 104 метра та повинні забезпечувати виробництво 1624 млн кВт-год електроенергії на рік. В подальшому планується спорудити також і другу чергу з однієї турбіни того ж типу та потужності.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 230 кВ.
Можливо відзначити, що за проєктом станція Ла-Вуельтоза повинна становити нижній ступінь дериваційного гідровузла Урібанте-Капаро, в межах якого відбувалось би перекидання ресурсу до Сіоки зі сточища Урібанте (ще одна ліва притока Апуре). При цьому зі складу гідровузла вже споруджено верхній ступінь – ГЕС Сан-Агатон, проте з'єднуючу середню ланку – ГЕС Ла-Колорада – наразі так і не почали зводити.[1][2][3][4][5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Presa La Vueltosa.[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ PRESA BORDE SECO. Архів оригіналу за 22 квітня 2019.
- ↑ LA VUELTOSA (URIBANTE CAPARO). Архів оригіналу за 2 липня 2019.
- ↑ INFRAESTRUCTURA HIDRÁULICA PARA MANTENER LA CONTINUIDAD DE SERVICIO EN AGUA PARA POTABILIZAR, RIEGO Y GENERACIÓN ELÉCTRICA, ANTE FENÓMENOS NATURALES CLIMATOLÓGICOS (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2019.
- ↑ La Vueltosa: El historial de corrupción de la Central Hidroeléctrica (Parte II). La Vueltosa: El historial de corrupción de la Central Hidroeléctrica (Parte II). Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 2 липня 2019.