ГЕС Майргофен
| ГЕС Майргофен | |
|---|---|
 | |
| 47°09′29″ пн. ш. 11°51′01″ сх. д. / 47.15805555558377193° пн. ш. 11.850277777805777291° сх. д.Координати: 47°09′29″ пн. ш. 11°51′01″ сх. д. / 47.15805555558377193° пн. ш. 11.850277777805777291° сх. д. | |
| Країна |
 Австрія |
| Адмінодиниця | Майргофен |
| Стан | діюча |
| Річка | Ціллер та її притоки |
| Каскад | гідровузол Ціллертал |
| Початок будівництва | 1965 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1971 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 345 МВт |
| Середнє річне виробництво | 700 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 469,6 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 5 Voith + 1 Andritz |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6х65 МВА Elin |
| Потужність гідроагрегатів | 6х57,5 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 28 м |
| Довжина греблі | 480 м |
| ЛЕП | 220 |
| Власник | Verbund |
  ГЕС Майргофен | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Майргофен у Вікісховищі | |
ГЕС Майргофен — гідроелектростанція у Австрії в провінції Тіроль, споруджена у складі гідровузла Ціллертал, в якому становить нижній ступінь.
Гідровузол базується на використанні водних ресурсів північного схилу Ціллертальських Альп, який дренується річкою Ціллер (права притока Інна). На верхньому ступені працюють одразу дві станції:
- розташована на схід від Майргофену ГЕС Хауслінг використовує воду з верхів'їв самої Ціллер та її правого притоку Герлосбаху;
- розташована на захід від Майргофену ГЕС Россхаг працює на ресурсі струмків зі сточища Земмбаху (ліва притоку Ціллеру).
Використана цими двома ГЕС вода надходить через тунелі до водосховища Стіллапп, розташованого посередині між ними в долині однойменного потоку (впадає у Земмбах біля Майргофену). Сховище об'ємом 6,6 млн м3 створене за допомогою земляної греблі висотою 28 метрів та довжиною 480 метрів.[1] Окрім природного притоку та води, відпрацьованої на верхньому степені гідровузла, воно поповнюється за рахунок додаткових водозаборів на шляху згаданих тунелів:
- тунель Хауслінг — Стіллапп, який має довжину 7,6 км, приймає ресурс із Ціллер (нижче водосховища Ціллергрюндл) та її лівої притоки Bodenbach;
- тунель Россхаг — Стіллапп, який має довжину 8,4 км, приймає воду середньої течії Земмбах та її правих приток Ingentbach, Gungglbach та Floitenbach.
Від водосховища Стіллап до машинного залу ГЕС Майргофен веде дериваційний тунель довжиною 2,4 км, який переходить у напірну шахту довжиною 1,2 км. Така схема забезпечує напір у 469,6 метра. Зал обладнано шістьма турбінами типу Пелтон загальною потужністю 345 МВт. Відпрацьована вода відводиться до Земмбаху незадовго до його впадіння у Ціллер.
На ГЕС Майргофен знаходиться центральна диспетчерська, яка здійснює управління станціями гідровузла Ціллертал.
Зв'язок з енергосистемою забезпечує ЛЕП, що працює під напругою 220 кВ.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Eberlaste Dam (Mayrhofen, 1968) | Structurae. Structurae (англ.). Процитовано 28 червня 2017.
- ↑ VERBUND-Speicherkraftwerk Mayrhofen. www.verbund.com (нім.). Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 28 червня 2017.