ГЕС Langvatn
ГЕС Langvatn | |
---|---|
66°20′13″ пн. ш. 14°10′00″ сх. д. / 66.33696° пн. ш. 14.16666° сх. д. | |
Країна | Норвегія |
Адмінодиниця | Rana Municipalityd[1][2] |
Стан | діюча |
Річка | озеро Langvatnet та ресурс із Ranelva |
В експлуатації з | 1964[1][2] |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1964 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 90 МВт |
Середнє річне виробництво | 242 млн кВт·год |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 43,7 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 2 |
Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
Потужність гідроагрегатів | 2х45 МВт |
Власник | Statkraft |
Оператор | Статкрафт Енержіd[1] |
Мапа | |
ГЕС Langvatn — гідроелектростанція у центральній частині Норвегії на північній околиці міста Мо-і-Рана. Використовує ресурс із озера Langvatn (Langvatnet), яке через протоку Langvassåga має сток праворуч до Ranelva незадовго до її впадіння у Ranfjorden, а також з самої Ranelva. Можливо відзначити, що назва Langvatn — «довге озеро» — вельми поширена у Норвегії, зокрема так називається один з резервуарів ГЕС Kobbelv.
На відміну від багатьох норвезьких станцій, ресурс для яких збирається за допомогою дериваційних тунелів, у випадку з Langvatn обійшлись без таких споруд. По-перше, озеро має доволі суттєвий власний водозбір, а по-друге, за допомогою греблі на річці Ranelva, зведеній перед водоспадом Reinforsen та менш ніж за кілометр після впадіння Langvassåga, створили можливість розвороту напрямку течії в останній та подачі до Langvatn ресурсу зі зіставного за розмірами водозбірного басейну Ranelva.
Ще однією особливістю проекту став малий діапазон, в якому регулюється рівень поверхні у водосховищі Langvatn — між 41 та 43,7 метра НРМ, що забезпечує корисний об'єм у 54 млн м3.
Машинний зал обладнаний двома турбінами типу Френсіс потужністю по 45 МВт, які при напорі у 43,7 метра забезпечують виробництво 242 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода потрапляє у Ranfjorden.[3][4]
- ↑ а б в NVE's database of hydroelectric power plants — Norwegian Water Resources and Energy Directorate.
- ↑ а б Langvatn vannkraftverk — Statkraft.
- ↑ Langvatn | Statkraft. www.statkraft.com (англ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
- ↑ Anders Korvald og I Torodd Jensen (red.) OPPRUSTING OG UTVIDELSE AV VANNKRAFTVERK (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2020.