ГЕС Sundsfjord
| ГЕС Sundsfjord | |
|---|---|
 | |
| 66°58′15″ пн. ш. 14°09′05″ сх. д. / 66.97090000002778254° пн. ш. 14.15163000002777949° сх. д.Координати: 66°58′15″ пн. ш. 14°09′05″ сх. д. / 66.97090000002778254° пн. ш. 14.15163000002777949° сх. д. | |
| Країна |
 Норвегія |
| Адмінодиниця | Gildeskåld[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Forsåga, Langvassåga, Arstadåga |
| В експлуатації з | 1961[1][2] |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1960 – 1963 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 96 МВт |
| Середнє річне виробництво | 562 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 328 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 34,6 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Потужність гідроагрегатів | 3х32,5 МВт |
| Власник | SKS Produksjon AS |
| Оператор | Q84324944?[1] |
  ГЕС Sundsfjord | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Sundsfjord – гідроелектростанція у центральній частині Норвегії. Використовує ресурс зі сточища кількох річок, які впадають до системи фіордів на південь від Буде.
Основне водосховище станції Sokumvatnet створили на річці Forsåga, яка впадає у Morsdalsfjorden – один з фіордів, що оточують острів Sandhornoya. Ця водойма з площею поверхні 6,3 км2 має корисний об’єм 130 млн м3, що забезпечується коливанням рівня між позначками 299 та 331 метр НРМ.
Окрім власного стоку сюди перекидається додатковий ресурс із розташованого далі на схід водосховища Arstaddalsdammen, котре створене на річці Arstadåga, лівій притоці Beiarelva, яка тече до у Beiarfjorden (через Nordfjord та Beiarkjeften сполучається з гирлом Saltfjorden – великої затоки, на березі якої й стоїть згадане вище місто Буде). Між Arstaddalsdammen та Sokumvatnet прокладено тунель довжиною біля 3,5 км, а до Arstaddalsdammen в свою чергу по тунелю довжиною біля 1,5 км подається ресурс із водозабору на Kovdisåga, правій притоці Arstadåga
Крім того, у водозбірній системі станції діє резервуар Langvatnet на річці Langvassåga, правій притоці Sundfjordelva, котра впадає до Sundsfjorden (ще один з фіордів, що оточують острів Sandhornoya). Звідси прокладено тунель довжиною біля 2 км, який неподалік західного узбережжя Sokumvatnet приєднується до головного дериваційного тунелю. Останній має довжину біля 5 км та на своєму шляху від Sokumvatnet до машинного залу підхоплює ресурс із водозаборів на Mølnelva (ще одна права притока Sundfjordelva) та її лівої притоки Bekk øst stifjellet.
Основне обладнання станції становлять три турбіни типу Пелтон потужністю по 32,5 МВт, які використовують напір у 328 метрів та забезпечують виробництво 562 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода майже одразу потрапляє до згаданого вище Sundsfjorden.[3][4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в NVE's database of hydroelectric power plants — Norwegian Water Resources and Energy Directorate.
- ↑ Norske Kraftverker Bind II Fredrik Vogt, Arne Solem. Side 238. — Teknisk Ukeblad.
- ↑ Vannkraftverk - NVE. www.nve.no. Процитовано 16 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Anders Korvald og I Torodd Jensen (red.) OPPRUSTING OG UTVIDELSE AV VANNKRAFTVERK (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2020.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |