Геліограф світлосигнальний

Німецький геліограф (музей зв'язку у Франкфурті)

Геліо́граф (від грец. ἥλιος — сонце та γράφω — пишу) у військовій справі (XIX — початку XX сторіччя) — прилад для передачі сигналів (телеграфування) за допомогою дзеркал, що відбивають сонячне проміння. Здебільшого передача здійснювалася за допомогою азбуки Морзе.

Були розповсюдженими в арміях багатьох країн. Дальність зв'язку в гарних умовах (сонячний день, прозора атмосфера) могла досягати 75 км.

Рекорд дальності зв'язку за допомогою геліографа було встановлено 1894 року в США. Відстань між точками приймання та передачі, що були розташовані на вершинах гір, становила 295 км.

Джерела

• Геліограф // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 103. — ISBN 966-613-263-X.