Гребля Ататюрка
| Гребля Ататюрка | |
|---|---|
| тур. Atatürk Barajı ve Hidroelektrik Santrali | |
 | |
| 37°28′54″ пн. ш. 38°19′03″ сх. д. / 37.48166666669444425° пн. ш. 38.317500000027777673° сх. д.Координати: 37°28′54″ пн. ш. 38°19′03″ сх. д. / 37.48166666669444425° пн. ш. 38.317500000027777673° сх. д. | |
| Країна | Туреччина |
| Адмінодиниця | Bozovad Адияман |
| Стан | діюча |
| Річка | Євфрат |
| Каскад | Євфратський |
| Початок будівництва | 1983 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1992 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 2400 МВт |
| Середнє річне виробництво | 8900 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | греблева |
| Розрахований напір | ??? м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | радіально-осьові |
| Кількість та марка турбін | 8 |
| Витрата через турбіни | ??? м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 8 |
| Потужність гідроагрегатів | 8х300 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам'яно-накидна |
| Висота греблі | 169 м |
| Довжина греблі | 1820 м |
| Шлюз | ??? |
| ЛЕП | ??? |
| Власник | Devlet Su İşleri |
| Оператор | State Hydraulic Worksd |
  Гребля Ататюрка | |
| Мапа | |
 | |
 Гребля Ататюрка у Вікісховищі | |
Гребля Ататюрка (тур. Atatürk Barajı), спочатку гребля тур. Karababa — гребля[1] на річці Євфрат на межі провінцій Адияман і Шанлиурфа в Південно-східній Анатолії, Туреччина. Збудована як для вироблення електроенергії та для зрошення рівнини Харран вода відводиться через тунельну мережу Урфи й іррігаційний канал Шанлурфи;, гребля була перейменована на честь Мустафи Кемаля Ататюрка (1881-1938), засновника Турецької Республіки. Будівництво почалося в 1983 році і було завершено в 1990 році. Гребля та гідроелектростанція, вступили в дію по заповненню водосховища у 1992 році, знаходяться у веденні державних гідротехнічних споруд (DSI). Водосховище створено греблею, називається озеро греблі Ататюрка (тур. Atatürk Baraj Gölü), є третім за величиною в Туреччині.
Гребля знаходиться у 23 км від Бозова, на державній автостраді D.875, що прямує від Бозова до Адияман. Найпотужніша ГЕС з 22 гребель на річках Євфрат і Тигр розроблено у рамках Проекту розвитку Південно-Східної Анатолії (тур. Güneydoğu Anadolu Projesi, GAP)), і є однією з найбільших гребель світу.
Гребля має 169 м заввишки і 1820 м завдовжки. ГЕС має загальну встановлену потужністю 2400 МВт і генерує 8900 ГВт · год електроенергії на рік[2] Загальна вартість греблі проекту склала близько US $ 1,25 млрд[3].
Гребля була зображена на зворотньому боці банкноти мільйона турецьких лір 1995-2005[4] і нової банкноти одна ліра 2005-2009 рр[5]
Гребля ГЕС Ататюрка є найбільшою з 19 електростанцій GAP проекту. ГЕС має вісім радіально-осьових турбін і генераторів по 300 МВт, що були поставлені Sulzer Escher Wyss і AABB Asea Brown Boveri відповідно. Монтаж турбін і генераторів здійснено німецькою компанією NOELL (сьогодні NOELL DSD). Перші два енергоблоки стали до ладу у 1992[6], в повному обсязі стала до ладу у грудні 1993 року. ГЕС може генерувати 8900 ГВт-год електроенергії на рік[7] Її потужність становить близько однієї третини від загальної ємності GAP проекту[8]
У періоди низького попиту на електроенергію, тільки одна з восьми одиниць ГЕС знаходиться в роботі, а в періоди високого попиту, всі вісім одиниць в експлуатації. Таким чином, залежно від потреби в енергії та стану об'єднаної системи, кількість води, щоб бути витрачена ГЕС може варіюватися від 200 до 2000 м³/с за один день[8].
Майже 4760 км² орних земель у Шанлиурфа - Харану і Мардін - Вираншехир на рівнини Харран у верхній Месопотамії на початок ХХІ сторіччя зрошуються через самопливні канали Шанлиурфа[9], що складається з двох паралельних тунелів, кожен має 26,4 км завдовжки і 7,62 м у діаметрі.[7][8]. Витрата води через тунелі становить близько 328 м³/с, що складає одну третину від загальнорічного стоку Євфрату[10] Тунелі є найбільшими в світі, з точки зору довжини і швидкості потоку, побудованого для зрошення. Перший тунель було завершено у 1995 році, а інший у 1996 році. Планується збільшити площу зрошувальних земель з 406000 га до 882 000 га[11]. В середині 2000-х перекидання води через тунелі використали для створення ГЕС Шанлиурфа.
Проекти меліорації:
- Іригаційний канал Шанлиурфи (тунель Урфи);
- Зрошення рівнини Шанлиурфи - Харану (більше 140 тис. га);
- проект Мардін - Джейланпінар (зрошення рівнини Мардин - Джейланпінар - Вераншер з водосховища Ататюрк);
- Проект Сіверек - Хильван (зрошення понад 160 тис. га рівнини Сіверек - Хильван - Вераншер з водосховища Ататюрк);
- Іригаційний проект Бозова (зрошення району Шанлиурфа - Бозова з водосховища Ататюрк)
- Список найбільших електростанцій світу
- Каскад ГЕС на Євфраті
- Водосховище Ататюрка
- Проект розвитку Південно-Східної Анатолії
- Водогін Суруч
- Міст Ніссібі
- ↑ S. Malla; M. Wieland, R. Straubhaar (17 жовтня 2006). Monitoring Atatürk Dam. International Water Power & Dam Construction. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. Процитовано 2 лютого 2008.
- ↑ Atatürk Dam. State Hydraulic Works. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 2 лютого 2008.
- ↑ ATA Group. Архів оригіналу за 19 грудня 2007. Процитовано 2 лютого 2008.
- ↑ Central Bank of the Republic of Turkey [Архівовано 5 вересня 2009 у Wayback Machine.]. Banknote Museum: 7. Emission Group - One Million Turkish Lira - I. Series [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.], II. Series [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.] & III. Series [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.]. – Retrieved on 20 April 2009.
- ↑ Central Bank of the Republic of Turkey [Архівовано 5 вересня 2009 у Wayback Machine.]. Banknote Museum: 8. Emission Group - One New Turkish Lira - I. Series [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.].
Announcement on the Withdrawal of E8 New Turkish Lira Banknotes from Circulation [Архівовано 22 квітня 2009 у Wayback Machine.], 8 May 2007. – Retrieved on 20 April 2009. - ↑ Chapin Metz, Helen, ed. (1995). Turkey: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress. Архів оригіналу за 27 вересня 2006. Процитовано 2 лютого 2008.
- ↑ а б Tourism net. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 2 лютого 2008.
- ↑ а б в The Tigris & Euphrates Basin. Vital Facts:Water Resources and Middle East. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 2 лютого 2008.
- ↑ Southeastern Anatolia Becomes a Major Cotton Producing Region for Turkey. U.S. Dept of Agriculture - Foreign Agricultural Service. 28 серпня 2001. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 3 лютого 2008.
- ↑ Turkey. AQUASTAT - Food and Agriculture Organization of the United Nations. Архів оригіналу за 27 лютого 2008. Процитовано 2 лютого 2008.
- ↑ Turkey - GAP's Irrigation Component. U.S. Dept of Agriculture - Foreign Agricultural Service. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 3 лютого 2008.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гребля Ататюрка |
- GAP official website [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.]