Гюнтер Гербіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гюнтер Хербіг)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гюнтер Гербіг
Народився30 листопада 1931(1931-11-30)[1][2][3] (92 роки)
Усті-над-Лабем, Усті-над-Лабем, Чехія[4]
Країна Німеччина
Діяльністьдиригент
Знання мовнімецька
Жанркласична музика
Нагороди
Національна премія НДР

Гю́нтер Ге́рбіг (нім. Günther Herbig; нар. 30 листопада 1931, Усті-над-Лабем, тепер Чехія) — німецький диригент.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчався у Веймарській вищій школі музики у диригентів Германа Абендрота, Германа Шерхена, Арвіда Янсонса та Герберта Караяна. У 1956 році дебютував як диригент у Веймарському оперному театрі, потім працював в театрах Ерфурта та Потсдама. У 1966—1972 роках працював в Берлінському симфонічному оркестрі, у 1972—1976 роках був головним диригентом Дрезденського симфонічного оркестру. У 1977 році повернувся до Берлінського симфонічного оркестру і очолював його до 1983 року. З 1979 року Гербіг багато працював закордоном, в тому числі був запрошеним диригентом Далласького симфонічного оркестру і Філармонічного оркестру BBC.

У 1984 році, після конфлікту з партійним керівництвом НДР, Гербіг залишив Східну Німеччину і емігрував до США. У 1984—1990 роках він очолював Детройтський симфонічний оркестр. У 1988—1994 роках співпрацював із Торонтським симфонічним оркестром як музичний радник та музичний директор[5]. Потім повернувся до Німеччини. У 2001—2006 роках він очолював Оркестр радіо і телебачення Саарбрюкена. У 2003—2006 роках, а також з 2009 року по теперішній час — головний запрошений диригент та музичний керівник Колумбуського симфонічного оркестру в Огайо.

Найбільш помітні успіхи Гербіга пов'язані з виконанням творів Гайдна, Шуберта, Брамса і, перш за все, Малера.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #12467125X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Discogs — 2000.
  5. James R. Oestreich (29 January 1990). Toronto Symphony Offers Fresh 20th-Century Works. New York Times. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 4 квітня 2009.