Джон Кі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Джон Кей)
Перейти до: навігація, пошук
Джон Кі
John Phillip Key
Джон Кі
Прем'єр-міністр Нової Зеландії
19 листопада 2008 — 12 грудня 2016
Монарх: Єлизавета ІІ
 
Партія: Національна партія Нової Зеландії
Освіта: Гарвардський університет
Університет Кентербері
Народження: 9 серпня 1961(1961-08-09) (55 років)
Окленд, Нова Зеландія
Дружина: Брона Кі (1984-наш час)
Діти: Стефі
Макс
 
Сайт: Офіційний веб-сайт
Автограф: Автограф

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джон Кі (англ. John Phillip Key; нар. 9 серпня 1961, Окленд, Нова Зеландія) — новозеландський політик, лідер Національної партії Нової Зеландії. Прем'єр-міністр Нової Зеландії 19 листопада 2008 — 12 грудня 2016.

Під час своєї щотижневої прес-конференції, оголосив, що піде у відставку, формальною датою відставки він назвав 12 грудня. За час на посаді протягом восьми років отримав прізвисько «тефлоновий Джон», так як не був заплямований жодним великим скандалом. Упорався зі станом світової економічної кризи у 2008, вивівши країну з рецесії.[1].

Біографія[ред.ред. код]

Молодість[ред.ред. код]

Джон Кі народився 9 серпня 1961 року в Окленді, в родині з досить скромним достатком. Його мати, Рут Лазар разом з іншими єврейськими біженцями в 1939 році перебралася з Австрії до Великобританії, а звідти до Нової Зеландії, вийшовши заміж за Джорджа Кі. У 1967 році батько помер від серцевого нападу, сім'я збідніла[2] і Джона виховувала мати. Рут досі є активним членом новозеландської єврейської громади, яка налічує близько 5 тисяч осіб[3].

Спочатку Джон Кі навчався в школі Аорангі а Крайстчерчі, а пізніше в середній школі Бернсайд. У 1981 році він закінчив Кентерберійський університет зі ступенем бакалавра комерції в області бухгалтерського обліку[4][5]. У Гарвардському університеті Джон був слухачем курсів управління[6].

Кар'єра в бізнесі та банківській сфері[ред.ред. код]

У 1982 році Кі почав працювати аудитором в «McCulloch Menzies», а потім протягом двох років він був керівником проекту в Крайстчерчі — фабрики з виробництва одягу «Lane Walker Rudkin»[7].. Пізніше, Кі став працювати валютним дилером на фінансовій біржі у Веллінгтоні, і два роки по тому виріс до посади головного валютного трейдера[8], а в 1988 році переїхав до Окленду для роботи у банківському тресті[4].

У 1995 році він приєднався до банку «Merrill Lynch» як голова азійського валютного ринку у Сінгапурі. У тому ж році він був призначений директором валютного ринку в Лондоні, де і став мільйонером, заробляючи на рік 2 мільйона 250 тисяч доларів США з бонусами, що становило близько 5 мільйонів новозеландських доларів за обмінним курсом 2001 року[4][9]. У бізнес-колах Кі вважається людиною, яка досягла успіху завдяки своїй праці та інтелекту. Колеги прозвали його «усміхненим вбивцею» — за здатність, не втрачаючи життєрадісності і оптимізму[10] звільняти сотні співробітників через втрати від фінансової кризи в 1998 році[9][11]. Характерними рисами Джона Кі, також є амбітність, вміння оточувати себе потрібними людьми, впевненість в собі і неконфліктність, за що політичні опоненти назвали його «Слизький Джон» («Slippery John») і «Тефлоновий Кі». З 1999 по 2001 рік він був членом Комітету з валюти Федерального резервного банку Нью-Йорка[12].

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 1998 році, дізнавшись про його інтерес до кар'єри політика, голова Національної партії Нової Зеландії Джон Слейтер почав активно вербувати його. За шість років до того, як висунутися на посаду прем'єра, Джон повернувся до Нової Зеландії.

Зростання населення Окленду, про що свідчить перепис 2001 року, призвів до створення нового виборчого округу Хеленсвілл, що охоплює північний захід міської території Окленду[13]. На виборах 2002 року Кі отримав місце в парламенті Нової Зеландії з більшістю у 1,705 голосів, випередивши лейбориста Гері Рассела[14] . Кі з легкістю був переобраний на виборах 2005 року, заручившись підтримкою в 63 % голосів у Хеленсвіллі[15], і на виборах 2008 року отримав 73 % голосів виборців[16].

У 2006 році Джон Кі очолив Національну партію Нової Зеландії[2]. Свою першу промову як лідер опозиції Кі промовив 28 листопада 2006 року[17]. У лютому 2007 року, Кі у своїй промові окреслив програму партії — забезпечити продуктами найбідніші школи Нової Зеландії[18].

25 липня 2008 року, Кі був вперше включений в список багатих людей Нової Зеландії за дослідженням National Business Review[19]. За деякими оцінками, його статки становлять 50 млн. новозеландських доларів. І отже він є найбагатшим членом парламенту Нової Зеландії[20].

Прем'єр-міністр[ред.ред. код]

8 листопада 2008 року на 49-х загальнонаціональних парламентських виборах Національна партія Нової Зеландії здобула перемогу і Джон Кі обійняв посаду 38-го прем'єр-міністра Нової Зеландії 19 листопада 2008 року, змінивши лідера лейбористів Гелен Кларк. Під час виборчої кампанії Кі обіцяв прискорити зниження податків, збільшити допомогу людям, які втратили роботу, підвищити рівень вкладень в інфраструктуру, провести реформу освіти і почати боротьбу зі злочинністю[10]. У своїй переможній промові в Окленді Джон Кі пригадав передвиборче гасло Барака Обами про те, що настав час змін і сказав, що «сьогодні Нова Зеландія висловилася, і вона висловилася за зміни»[3]. За словами Джона Кі, першочерговим завданням його кабінету стане забезпечення економічного зростання в країні в умовах світової фінансової кризи. 17 листопада Кі опублікував список членів нового уряду, в тому числі 20 міністрів кабінету і 8 міністрів поза кабінетом. Оскільки, Національна партія отримала менше половини місць в парламенті — 59 з 122, вона не могла створити уряд на власній основі. Після консультацій було досягнуто згоди про створення уряду з деякими партіями, в тому числі з партією маорі і партією «Єдине майбутнє Нової Зеландії»[21]. Заступником Кі і міністром фінансів став Білл Інгліш, який до 2003 року був лідером Національної партії, проте змушений був піти з цієї посади на користь Кі після поразки партії на виборах в 2002 році . Новий уряд було приведено до присяги 19 листопада[22].

26 листопада 2011 року в Новій Зеландії пройшли парламентські вибори. Правляча Національна партія на чолі з Джоном Кі, отримала більшість голосів — 47,99 %, тим самим випередивши Лейбористську партію з 27,13 %. В результаті чого, Джон Кі знову став прем'єр-міністром на другий термін. Лідер опозиції і глава Лейбористської партії Філ Гофф визнав поразку, заявивши, що його прихильникам буде не під силу сформувати уряд[23], а Кі приступив до переговорів про створення правлячої коаліції[24]. У підсумку, Національна партія сформувала коаліцію з партією Об'єднане майбутнє Нової Зеландії і Асоціацією споживачів і платників податків, які набрали відповідно 0,62 % і 1,07 % голосів[25].

20 вересня 2014 року в Новій Зеландії пройшли парламентські вибори . Правляча Національна партія на чолі з Джоном Кі, отримала більшість голосів — 48,06 %. Кий залишився на своїй посаді[26].

5 грудня 2016 оголосив про свою відставку з посади посилаючись на особисті причини[27]. 12 грудня 2016 новим лідером Національної партії був обраний заступник Джона Кі — Білл Інгліш у той же день він був приведений до присяги як голова уряду[28].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Прем'єр Нової Зеландії несподівано оголосив про відставку. — ВВС Україна. 5 грудня, 2016.
  2. а б «Я не рептилоид»
  3. а б Седьмой Канал — Еврей и консерватор стал ПМ Новой Зеландии
  4. а б в WebCite query result
  5. Christchurch's Aorangi School to close — National News | TVNZ
  6. Profile: John Key — National — NZ Herald News
  7. My Job: John Key, Leader of the National Party — Employment — NZ Herald News
  8. Close Up — Big Dealers (feat. John Key) — Television | NZ On Screen
  9. а б WebCite query result
  10. а б NEWSru.co.il — новости Израиля :: Лидер Новой Зеландии, еврей и «улыбчивый убийца», готовится к инаугурации
  11. WebCite query result
  12. New Zealand Parliament — Key, John
  13. http://www.parliament.nz/NR/rdonlyres/886D5481-DAA5-42BB-8866-395A38C8BAFF/122/Helensville1.pdf
  14. Official Count Results — Helensville
  15. Official Count Results — Helensville
  16. Official Count Results — Helensville
  17. Speech to North Shore National Party luncheon
  18. National launches its Food in Schools programme | Scoop News
  19. Rich List 2008: A bad economy, but the rich still get richer | The National Business Review
  20. Will the real John Key step forward — National — NZ Herald News
  21. ::Новоизбранный премьер-министр Новой Зеландии опубликовал список членов нового правительства::
  22. Lenta.ru: Мир: В Новой Зеландии сменится правительство
  23. Lenta.ru: Мир: Премьер-министр Новой Зеландии объявил о победе на выборах
  24. Партия премьер-министра одержала победу на выборах в Новой Зеландии — Korrespondent.net
  25. НОВАЯ ЗЕЛАНДИЯ | Энциклопедия Кругосвет
  26. Official Count Results -- Overall Status (en). electionresults.govt.nz. Процитовано 2016-12-12. 
  27. John Key resignation 'changes New Zealand political game' (en). BBC News. 2016-12-05. Процитовано 2016-12-12. 
  28. New Zealand PM: Bill English to succeed John Key (en). BBC News. 2016-12-12. Процитовано 2016-12-12. 

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.