Єдлічка Ернст Алоїзович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ернст Єдлічка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єдлічка.
Єдлічка Ернст Алоїзович
Основна інформація
Дата народження 5 червня 1855(1855-06-05)[1]
Місце народження Полтава, Російська імперія
Дата смерті 3 серпня 1904(1904-08-03)[2][1] (49 років)
Місце смерті Берлін, Німецька імперія
Громадянство Німеччина і Російська імперія
Професії музичний педагог, піаніст, музичний критик
Освіта Санкт-Петербурзький державний університет і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Відомі учні Astri Andersend і John J. McClelland
Інструменти фортепіано
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Батько Єдлічка Алоїз Венцеславович[3]

Ернст Єдличка (Ернест Алоїзович Єдличка, нім. Ernst Jedliczka (24 травня (5 червня) 1855(18550605), Полтава — 3 серпня 1904, Берлін) — російсько-німецький піаніст і музичний педагог. Син Алоїза Едлички.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1876 рік), потім Московську консерваторію (1879 рік) по класу фортепіано під керівництвом Миколи Рубінштейна і Карла Кліндворта.

У 1880–1887 роках викладав Московській консерваторії.

З 1888 року жив і працював в Берліні, професор Консерваторії Кліндворта — Шарвенка.

З 1897 року — Консерваторії Штерна.

Серед його учнів — Ольга Самарофф, Артур Невін, Бруно Зайдлер-Вінклер, Георг Бертрам та ін.

Виступав у складі фортепіанного тріо разом з Карлом Халіром і Хуго Дехертом. Цей склад, зокрема, виконав берлінську прем'єру тріо № 2 Ганса Пфіцнера[4]. Едличка був одним з провідних пропагандистів творчості молодого Пфіцнера[5].

Виступав також як музичний критик.

Публікувався в берлінській «Загальній музичній газеті».

Родина[ред. | ред. код]

У 1881 році Едличка одружився з Марією Відрінг (Wiedring, 17 травня 1865 — після 1935), дочкою німців, що мешкали у Москві.[6] Як і її брат Іван та сестра Кароліна, Марія вивчала фортепіано в Московській консерваторії в 1877-1882 роках.[7] Після смерті чоловіка вона залишалася близькою подругою Ганса Пфіцнера. Їй присвячена фортепіанна думка «Скарга» М. А. Балакірєва (1900).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Catalog of the German National Library
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ В. Едличка // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 505.
  4. ↑ Hans Pfitzner. Trio für Pianoforte, Violine und Violoncell, F-Dur, op.8. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 3 квітня 2021.
  5. ↑ Hans Pfitzner. Sonate für Pianoforte und Violoncell, fis-moll, op.1. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 3 квітня 2021.
  6. ↑ Vogel, Johann Peter. [1] — Springer-Verlag. — С. 171—189. — ISBN 978-3-476-02886-0. Архівовано з джерела 1 серпня 2020
  7. ↑ Московская государственная консерватория имени П. И. Чайковского. История — студенты. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єдлічка_Ернст_Алоїзович&oldid=42374203