Етанолопровід Убераба – Паулінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Етанолопровід Убераба — Паулінія — бразильський продуктопровід, призначений для транспортування в напрямку узбережжя етанолу, виробленого в сільських районах південно-східних штатів.

На початку 21-го століття в Бразилії набуло активного розвитку виробництво біоетанолу, який призначався для використання як моторне паливо. Це було пов'язано зі статусом країни як провідного виробника цукрової тростини. Транспортування виробленого продукту традиційно відбувалося в цистернах, оскільки йому властива підвищена корозійна активність, що пошкоджує трубопроводи. Проте коли мова пішла про обсяги перевезень у мільйони тон, виник проект створення спеціальної трубопровідної системи. Вона повинна була починатись у збірних пунктах штатів Мінас-Жерайс та Сан-Паулу, а за кінцеві точки обрали центри споживання етанолу в тому ж Сан-Паулу та Ріо-де–Жанейро. Довжина системи анонсована у 850 км.[1] Існують також плани довести її загальну протяжність до 1300 км.[2] Повна потужність трубопроводу планується на рівні 21 млн.м3 на рік. Можливо відзначити, що бразильський етанолопровід став одним із перших у світі та першим такої великої протяжності.

Будівництво продуктопроводу відбувається поетапно. Першою у 2011 році почали роботи на ділянці довжиною 209 км та діаметром 600 мм між приймальним терміналом в Рібейран-Прету та нафтопереробним заводом у Паулінія (обидва пункти в штаті Сан-Паулу, тільки перший розташований далі від узбережжя). Для її спорудження аргентинська компанія Tenaris поставила спеціальні труби, здатні витримувати агресивне середовище етанолопроводу. Ділянку ввели в експлуатацію у 2013 році та перейшли до реалізації другого етапу, на якому Рібейран-Прету з'єднають з приймальним терміналом в Убераба (штат Мінас-Жерайс) за допомогою 145 км трубопроводу діаметром 500 мм.[3]

В подальшому планується розвиток етанолопроводу в обох напрямках — на північ до штату Гояс та до Баруері і Гуарульюс в штатах Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро. Окрім забезпечення внутрішнього споживання, передбачається також експорт доставленого по системі етанолу через морські термінали.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б From the mountains to the sea: a review of South America. Pipelines International. 24 серпня 2011. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 24 січня 2017.
  2. Ethanol pipeline to reduce fuel transport costs by 20% in South-Central Brazil - Unica. www.unica.com.br. Процитовано 24 січня 2017.[недоступне посилання з серпня 2019]
  3. Steel pipes for the first Brazilian ethanol pipeline - Tenaris. www.tenaris.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 24 січня 2017.