Жень (чеснота)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жень (китайська: піньїнь: rén) — понятійна категорія в конфуціанстві.

У класичному сенсі позначує поняття «людяності», «гуманності», «чоловіколюбства», «доброти до людей», «щирості». Найвища чеснота з п'яти постійних, які мусить мати шляхетний муж. Виражається у любові до ближнього, піклуванні за людьми. Одне з ключових понять в китайській філософії.

Поняття жень виступає як суміжне до ї (yì 義/义: справедливість, праведність), де жень є проявою м'якості та милосердя, а ї — твердості та принципності (див. також Вень та ву).

У неоконфуціанських моделях, під впливом буддизму, категорія жень обрала космологічні риси. У вченні Тань Ситуна (1865–1898) вона виступає як аналог європейського поняття гравітації.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Жень (чеснота) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
  • Переломов Л. С. Конфуций: «Лунь юй». — Москва: Восточная литература, 1998.