Йоган II (маркграф Бранденбургу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоган II
Народився 1237(1237)
Помер 10 вересня 1281
Поховання Chorin Abbeyd
Національність німець
Діяльність правитель
Титул маркграф Бранденбург-Штендаля
Термін 1266—1281 роки
Попередник Йоган I
Наступник Конрад I
Генріх I
Отто IV
Конрад II
Конфесія католицтво
Рід Асканії
Батько Йоган I
Мати Софія Естрідсен
Брати, сестри Agnes of Brandenburgd, Eric of Brandenburgd, Конрад I, Отто IV і Генріх I
У шлюбі з Гедвіга фон Верле
Діти 2 сина

Йоган II (*Johann II, 1237 — 10 вересня 1281) — маркграф Бранденбург-Штендаля у 12661281 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду Асканіїв. Старший син Йогана I, маркграфа Бранденбургу, та Софії (доньки Вальдемара II, короля Данії). Народився у 1237 році. У 1256 році відбулися заручини з Беатріс, донькою Альфонса X, короля Кастилії, яким цим бажав заручити підтримкою Йогана I під час голосування за кандидатуру короля Німеччини. Між 1258 та 1260 роками оженився на представниці роду Верле, родичами герцогів Мекленбурзьких.

У 1266 році після смерті батька разом з братами Конрадом I, Генріхом I і Отто IV стає Бранденбург-Штендальським маркграфом. Втім до 1267 року загальне керівництво Бранденбургом здійснював стрийко — Отто III. Своїми резиденціями Йоган II обрав замки Вербеллін та Бреден

У 1269 році спільно з братами уклав договір з Мстівоєм II, князем Східної Померанії, в Арнсвальді. Згідно нього брати отримували області навколо міст Білоґард та Свеце в обмін на фінансовоу допомогу князю. Втім останній залишався верховним сюзереном цих міст. Завдяки цьому Бранденбург-Штендаль отримав доступ до торгівлі в Балтійському морі.

У 1273 році разом з братами видав розпорядження про переведення монастиря з Марінзее до Коріна, який став усипальнею маркграфів Бранденбур-Штендалю. В подальшому Йоган II багато опікувався піднесенням цього цистерціанського абатства. Разом з тим він значну уваги приділяв німецький колонізації своїх володінь, втім надавши першість в керуванні брату Отто IV.

Втрутився у вибори архієпископа Магдебургу, намагаючись поставити новим прелатом свого брата Еріка, втім до кінця життя не досяг цієї мети. Помер він у 1287 році. Його володіння відійшли до братів та старший син.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Гедвіга, донька Ніколаса I фон Верле

Діти:

  • Конрад (1261—1308), маркграф Бранденбургу у 1281-1308 роках
  • Йоган (1263—1292), єпископ Гафельберга

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wolfgang Erdmann: Zisterzienser-Abtei Chorin. Geschichte, Architektur, Kult und Frömmigkeit, Fürsten-Anspruch und -Selbstdarstellung, klösterliches Wirtschaften sowie Wechselwirkungen zur mittelalterlichen Umwelt. Unter Mitarbeit von Gisela Gooß, Manfred Krause u. Gunther Nisch. Mit ausführlichem Literaturverzeichnis. Königstein i. Ts. 1994
  • Helmut Assing: Die frühen Askanier und ihre Frauen. Kulturstiftung Bernburg 2002, ISBN 3-9805532-9-9.