Казим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казим
Bassin-fluvial-de-l-Ob-sans.png
Ob river basin.png
Річка Казим на мапі басейну Обі
64°06′06″ пн. ш. 66°02′08″ сх. д. / 64.101721000027779951° пн. ш. 66.035807000027787694° сх. д. / 64.101721000027779951; 66.035807000027787694
Витік поблизу озера Казимтайлор, Білоярський район Ханти-Мансійського авт. округ, Росія
• координати 63°10′14″ пн. ш. 71°27′14″ сх. д. / 63.17055555558377478° пн. ш. 71.4538888889167794° сх. д. / 63.17055555558377478; 71.4538888889167794
висота, м 136 м
Гирло Полноват, Білоярський район Ханти-Мансійського авт. округ, Росія (права притока Обі)
• координати 64°06′06″ пн. ш. 66°02′08″ сх. д. / 64.101721000027779951° пн. ш. 66.035807000027787694° сх. д. / 64.101721000027779951; 66.035807000027787694
висота, м 7 м
Басейн ОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Країни: Flag of Russia.svg Росія
Площа: 35 600 км² км²
Прирічкові країни: Росія: Ханти-Мансійський авт. округ
Регіон Ханти-Мансійський автономний округ — Югра
Довжина 659 км
Середньорічний стік 77 м³/с (417 км від гирла)
Притоки: Сюн’юган (л.), Курйох (пр.), Ун-Вож'юган (л.), Кельсіюган (л.), Помут (л.), Сорум (пр.), Амня (л.), Лихма (л.)
код ДВР Росії 15020100112115300020203
GeoNames 1503976
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 29,26
 
лютий: 25,36
 
березень: 21,74
 
квітень: 26,06
 
травень: 161,79
 
червень: 191.23
 
липень: 103,02
 
серпень: 78,96
 
вересень: 80,74
 
жовтень: 78,52
 
листопад: 54,16
 
грудень: 37,26
 
Юільськ (417 км від гирла), 1968–1993

Казим (рос. Казым) — річка у Росії, права притока Обі, тече на півночі Ханти-Мансійського автономного округу.

Фізіографія[ред. | ред. код]

Казим бере початок на висоті 136 м над рівнем моря у болоті на півночі від озера Казимтайлор, яке розташоване на північному боці Сибірських Увалів на півночі Західно-Сибірської низовини. Місце витоку знаходиться на східному краї Білоярського району Ханти-Мансійського автономного округу, біля кордону з Сургутським районом. Від витоку річка тече на північ, але вже через кілька кілометрів повертає на захід, утримуючи цей напрямок на всьому протязі. Казим тече удовж північного краю Сибірський Увалів по дуже заболоченій тайговій місцевості з безліччю озер; русло дуже звивисте, часто розгалужується на рукави. Впадає у правий, головний рукав Обі (Велика Об) між селищами Полноват і Ванзеват (біля колишнього поселення Сомутнел) на висоті лише 7 м над рівнем моря. Незадовго до злиття з Об'ю Казим повертає на північ і близько 40 км тече паралельно її основному руслу, з'єднуючись з ним численними протоками. Найбільш південна з цих проток зливається з Великою Об'ю у безпосередній близькості від Полновата. У низов'ях Казим утворює з Об'ю спільну заплаву, яка під час весняної повені затоплюється на багато кілометрів.

Найзначіші притоки: Амня і Лихма зліва, Сорум — справа.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Довжина річки 659 км, площа басейну 35 600 км². Середньорічний стік, виміряний за 417 км від гирла біля села Юільськ у 1968—1993 роках, становить 77 м³/с. Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (22 м³/с), максимум — у червні (191 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (12,2 м³/с) спостерігався у квітні 1983 року, абсолютний максимум (442 м³/с) — у червні 1972.

Казим замерзає на початку листопада, у другій половині травня. Живлення переважно снігове.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Казим судноплавний на 180 км від гирла до селища Верхнєказимський[1]. В минулому судноплавний відрізок річки простягався на 250 км від гирла до села Помут (нині покинуте).

Казим та його басейн лежать повністю в межах Білоярського району Ханти-Мансійського АО. Поселення на річці: Нумто, Юільськ, Верхнєказимський, Білоярський, неподалік від гирла — Полноват; райцентр Білоярський — єдине з них, що має статус міста.

Економічне освоєння басейну Казиму почалося у 1970-х роках після відкриття західносибірських родовищ нафти та природного газу. В багатьох місцях річку перетинають нафто- і газопроводи.

Регіон удовж Казиму — область традиційного розселення північної групи хантів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації, затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Праві притоки Обі
→ → Назим Казим Полуй → →