Камерна сушарка
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/a/a3/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%83%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0.png)
Камерні сушарки — апарати для термічної сушки матеріалів.
Для сушіння дисперсних матеріалів у малотоннажних виробництвах застосовують камерні сушарки із частковою рециркуляцією й проміжним підігріванням повітря (рис.). Сушарка являє собою прямокутну теплоізольовану камеру 1, внутрішній простір якої розділений на секції, у кожній секції встановлені додаткові підігрівники – калорифери 7 й 8.
Вологий матеріал розміщують на полицях 5, що встановлені у вагонетку 4. Вагонетки вкочують у сушильну камеру, а затим сушарку герметизують. Потім включають вентилятор 2, підігрівають у калорифері 3 повітря й подають його в секції сушильної камери. Після проведення сушіння в першій секції повітря підігрівається в додатковому підігрівнику 7, після чого повітря надходить у другу секцію й процес повторюється. На виході із сушарки частина відпрацьованого повітря повертається на рециркуляцію за допомогою шибера 6. Таким чином, у даній сушарці реалізований процес із частковою рециркуляцією відпрацьованого повітря й дворазовим його підігріванням, що забезпечує м'які умови сушіння.
Тривалість сушіння складає декілька змін залежно від властивостей матеріалу, що висушується, і від температурного режиму, продуктивність сушарки за вологою, що видаляється, дорівнює 13 – 20 кг/год.
Недоліками такої сушарки є трудомісткість операцій завантаження й вивантаження матеріалу й низька інтенсивність сушіння.
Удосконаленим варіантом камерних сушарок є тунельна багатозональна сушарка.
- Білецький В.С., Олійник Т.А., Смирнов В.О., Скляр Л.В. Техніка та технологія збагачення корисних копалин. Частина ІІІ. Заключні процеси. – Кривий Ріг: Криворізький національний університет. 2019. 220 с.