Кемеровська ТЕС

Кемеровська ТЕС

55°22′03″ пн. ш. 86°04′06″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1934 (перша черга), 1938 (друга черга), 1939 (третя черга), 1943 (четверта черга), 1973, 1974 (турбіни 9 та 10), 1978 (турбіна 11), 1988 (турбіна 12), 1995 (турбіна 13)
Модернізація	1996 (заміна турбіни 3), 2001 (заміна турбіни 5)
Вид палива	вугілля, коксовий газ
Водозабір	Том
Котельні агрегати	всі парові, 2 Ленінградський металічний завод ЛМЗ-1500 (котли 2 та 3), 3 ТКЗ-120/150 (котли 4, 5 та 9), 1 ТКП-1 (котел 6), 1 ТКП-11 (котел 8), 1 ТП-200 (котел 10), 5 ТП-87-1 (котли 11 – 15), 1 ТП-87М (котел 16)
Турбіни	всі парові, 1 Ленінградський металічний завод (турбіна 1, виведена з експлуатації), 1 Ленінградський металічний завод Р-15-29/2,5 (турбіна 2, після переномінування, виведена з експлуатації), 1 АП-25-1 / ПТР-30-2,9/0,6 (турбіна 3, до /після заміни), 1 АК-50 / ПТР-30-2,9/0,25 (турбіна 5, до /після заміни), 2 Калузький турбінний завод Р-10-29 (турбіни 6 та 7), 2 Уральський турбінний завод Р-40-130 / Р-35-130 (турбіни 9 та 10, до / після переномінування), 2 Уральський турбінний завод Т-110/120-130 (турбіни 11 та 12), 1 Уральський турбінний завод Т-116/125-130 (турбіна 13)
Електрогенератори	1 Т2-25-2 / 1 Лисьвенський генераторний завод Т-32-2ВЗ (генератор 3, до / після заміни), 1 ТГ1500/62,5-10,5 (генератор 4, виведений з експлуатації), 1 ТФП-36-2УЗ (генератор 5, після заміни), 2 Лисьвенський генераторний завод Т-12-2УЗ (генератори 6 та 7), 1 Сибелектроважмаш ТВФ-60-2УЗ + 1 Сибелектроважмаш ТВФ-63-2УЗ (генератори 9 та 10), 1 Сибелектроважмаш ТВФ-120-2УЗ (генератор 11), 1 Сибелектроважмаш ТВФ-110-2ЕУЗ (генератор 12)
Встановлена електрична потужність	460 (1999), 485 (друга половина 2010-х)
Встановлена теплова потужність	1183 Гкал/год (1999), 1540 Гкал/год (друга половина 2010-х)
Материнська компанія	Сибірська вугільна енергетична компанія
ідентифікатори і посилання
Кемеровська ТЕС
Кемеровська ТЕС у Вікісховищі

Кемеровська ТЕС — теплова електростанція у Кемеровській області Росії.

В 1934 – 1935 роках на майданчику станції стали до ладу три парові котла, з яких щонайменше два були виготовлені Ленінградським металічним заводом та відносились до типу ЛМЗ-1500 з продуктивністю по 150 тон пари на годину (станційні номери 2 та 3). Від них живились дві парові турбіни виробництва того ж Ленінградського металічного заводу потужністю по 24 МВт (станційні номери 1 та 2).

В 1938-му ввели в дію другу чергу у складі двох парових котлів типу ТКЗ-120/150 продуктивністю по 150 тон пари на годину (номери 4 та 5) із однією паровою турбіною типу АП-25-1 потужністю 25 МВт (номер 3).

В межах третьої черги в 1939-му запустили парову турбіну потужністю 50 МВт (номер 4), тоді як котельне господарство в 1940-му поповнили котлом типу ТКП-1 продуктивністю 150 тон пари на годину (номер 6).

Четверта черга отримала введену в 1943-му турбіну типу АК-50 потужністю 50 МВт (номер 5) та запущені в 1943, 1944 та 1945 роках три парові котла, з яких щонайменше два мали продуктивність по 150 тон пари на годину – котел типу ТКП-11 (номер 8) та котел типу ТКЗ-120/150 (номер 9).

У 1951-му станцію підсилили паровим котлом типу ТП-200 продуктивністю 200 тон пари на годину (номер 10).

В останній третині 20 століття збільшення потужностей котельного цеху відбуось за рахунок п’яти парових котлів типу ТП-87-1 продуктивністю по 420 тон пари на годину (номери 11 – 15), які стали до ладу в 1974, 1975, 1976, 1983 та 1995 роках. При цьому турбінний цех поповнили п’ять парових турбін:

- в 1973 та 1974 роках ввели в дію дві турбіни виробництва Уральського турбінного заводу типу Р-40-130 потужністю по 40 МВт (номери 9 та 10);

- у 1978 та 1988 роках запустили дві турбіни Уральського турбінного заводу типу Т-110/120-130 потужністю по 110 МВт (номери 11 та 12);

- в 1995-му ввели в дію турбіну Уральського турбінного заводу Т-116/125-130 потужністю 116 МВт (турбіна 13).

В той де час, з плином часу застаріле обладнання виводили з експлуатації, наприклад, турбіну №1 в 1978 та турбіну №2 в 2007 роках. Також не пізніше кінця 1990-х вивели турбіну №4. Турбіни №9 та №10 в якийсь момент переномінували до рівня Р-35-130 зі зменшенням потужності до 35 МВт.

Частину обладнання міняли на нове, зокрема, в 1996 та 2001 роках стали до ладу дві турбіни потужністю по 30 МВт – №3 типу ПТР-30-2,9/0,6 та №5 типу ПТР-30-2,9/0,25. В 1995 та 1999 роках ввели в дію турбіни №7 та №6 типу Р-10-29 потужністю по 10 МВт.  

Котельне господарство в 2005-му підсилили за рахунок котла типу ТП-87М.

Як паливо ТЕЦ використовує вугілля. З кінця 1970-х резервним паливом виступає природний газ, який подали до регіону по трубопроводу Нижньовартовськ – Кузбас. Також кілька котлів можуть використовувати коксовий газ Кемеровського коксохімічного заводу.

Для видалення продуктів згоряння призначені димарі заввишки 180 та 210 метрів.

Для технологічних потреб використовується вода з річки Том.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.