Користувачка:Mediasystem/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Радіомовлення у Великобританії[ред. | ред. код]

Англія відноситься до такої групи країн, де радіо традиційно не було приватним підприємством, як, наприклад, в США, а знаходилося в руках держави з моменту його утворення в 1922 р. Традиційно основним принципом радіомовлення Великобританії є його визнання як підзвітної народу громадської служби. У наш час до цього суттєво важливого елементу додалися також принципи конкуренції та вибору.

Історія розвитку[ред. | ред. код]

Експериментальні радіопередачі у Великобританії були проведені в кінці XIX ст., а на початку XX ст. системи були вдосконалені. Після періоду обмеженого доступу публіки розпочало свою діяльність BBC, спочатку як картель виробників радіоприймачів, згодом як телерадіомовна компанія. Тобто, спершу компанія займалася випуском радіоприймачів, пізніше, у 1926 р., на кошти від продажу ліцензій на випуск радіоприймачів було створено Британську Радіомовну Корпорацію — BBC (British Broadcasting Company), і відтоді вона є культурною, моральною та виховною силою для вдосконалення «знань, смаку і манер» британців. Згідно з умовами Royal Charter, BBC було створене як комунально-громадська організація, що фінансувалася з податків громадян. Однак, так чи інакше, контроль за діяльністю BBC забезпечувався з боку керівних фінансово-промислових угруповань. Від самого початку BBC ставило за мету створення інформаційних програм, які спершу розповсюджуватимуться по радіо, а згодом — на двох каналах телебачення.

В кінці 50-х років була розгорнута кампанія з ліквідації державної монополії на радіомовлення. Поки над цим питанням працювала спеціальна нарада, була створена унікальна мережа піратського комерційного радіомовлення на суднах і занедбаних фортах за межами територіальних вод. Акції станцій-піратів відкрито продавалися на лондонській біржі. Доходи від піратства, особливо завдяки передачі реклами, були величезними. Лише в 1966 р. піратські радіостанції були заборонені. По англійському радіо було оголошено про введення 18-годинної програми легкої музики, а також організації місцевих радіостанцій в дев'яти районах Англії під контролем BBC. Серед місцевих радіостанцій найбільш відомі «Birmingham Broadcasting», «Piccadilly Reid» (Манчестер), «Radio Clyde» (Глазго), а також станції в Ліверпулі, Шеффілді та т.д.

Крім місцевих радіостанцій в системі ВВС (їх було створено близько 20) в 70-х роках в Англії почали свою діяльність комерційні радіостанції, які існували головним чином за рахунок реклами. Це - «London Broadcasting Company», що спеціалізувалася на інформації та «Capital Reid», яка спеціалізувалася на музиці, радіоспектаклях і т.д. Обидві, звичайно, приділяли велику увагу рекламі.

Варто зауважити, що не зважаючи на розвиток телебачення, радіо зуміло зберегти свою частину британської аудиторії. Не зменшились і рекламні прибутки. Справді, як телебачення, так і радіо ввійшли в період свого розквіту і розширення. Починаючи з 1986 р. стабільно зростає аудиторія слухачів радіо, створюються нові станції радіопередач, з 8 годин 40 хвилин на тиждень у 1986 р. мовлення збільшується в 1992 р. до 10 годин 26 хвилин.

У 1990 р. було ухвалено Закон «Про радіомовлення», що сприяло створенню безлічі маленьких радіостанцій та декількох нових національних каналів, що працювали як інформаційні служби. Ліцензія першої станції була видана Classic FM в 1991 р., яка передавала популярну класичну музику і випуски новин. Друга ліцензія була видана Virgin 1215 в 1992 р. Ця станція спеціалізувалася на рок-музиці. Розширення радіомовлення проводилося, окрім того, на рівні міста і району з метою підвищення різноманітності пропонованих програм і ширшого охоплення смаків та інтересів населення.

Сьогодні у Сполученому Королівстві нараховується близько 600 ліцензованих радіостанцій. Радіомовлення Великобританії перебуває у віданні Організації незалежного радіомовлення IBA та BBC, яка має громадсько-корпоративний статус і, безумовно, залишається панівною силою в британській радіожурналістиці. На відміну від п'яти інших каналів, телерадіомовна компанія передає близько 4000 годин на рік національних новин, поточних справ і програми різної тематики, що становить близько 30% від загальної радіопродукції. Такі регіональні станції, як Radio Scotland і Radio Ulster передають у достатній кількості власні новини та інформацію про поточні справи.

Види[ред. | ред. код]

Радіо транслюється на AM, FM та цифрових платформах. Воно поділяється на:

  1. державний сектор:
    • BBC: забезпечує більше ніж 40 радіостанцій, що складає 50% від усіх радіослухачів Британії;
    • канали: 5 національних радіостанцій; 5 цифрових станцій; the BBC World Service; регіональні станції Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії та 30 інших місцевих станцій.
  2. комерційне радіо - бере свій початок у 1970 р., зараз включає близько 300 приватних станцій, 3 національних сервіси (Classic FM, Virgin Radio and Talk Sport), близько 10 регіональних і 170 локальних сервісів. Також існує близько 100 тимчасових радіостанцій кожного року, які використовуються чи то до певних подій (the Glastonbury Festival), футбольних матчів (Radio Latics) чи місячні станції or monthly stations (використовуються за спеціальною ліцензією, чи є студентськими станціями).

Цифрове радіо[ред. | ред. код]

У Великобританії на сьогоднішнішній день найбільша цифрова мережа радіозв'язку з 103 передавачів. 29,5% всіх радіогодин у 2012 р. пройшли за допомогою цифрових платформ.

Рейтинг[ред. | ред. код]

Топ-10 радіостанцій (за кількість слухачів):[ред. | ред. код]

  1. BBC Radio 2 (15.1m listeners every week) [1]
  2. BBC Radio 4 (11.2m) [2]
  3. BBC Radio 1 (9.9m) [3]
  4. Heart (9.6m) [4]
  5. Capital FM (8.7m) [5]
  6. BBC Radio 5 live (5.5m) [6]
  7. Smooth (5.4m) [7]
  8. Classic FM (5.3m) [8]
  9. KISS (4.3m) [9]
  10. Magic (3.4m) [10]

Топ-10 власників радіо з найбільшою кількістю слухачів:[ред. | ред. код]

  1. BBC national radio (32.1m listeners every week) [11]
  2. Global Radio (23m) [12]
  3. Bauer Media (17.9m) [13]
  4. BBC local/regional radio (8.4m)
  5. Wireless Group (4.6m) [14]
  6. Communicorp UK (3.3m) [15]
  7. BBC World Service (1.5m)
  8. UKRD (0.9m) [16]
  9. Celador Radio (0.6m) [17]
  10. Lincs FM Group (0.6m) [18]

Література[ред. | ред. код]

Формування інформаційного простору Великої Британії кінця 80-х - початку 90-х років ХХ століття / Т. М. Шальман // Current issues of mass communication. - 2013. - Issue 14. - С. 116-119.

Посилання[ред. | ред. код]

  • The most popular radio stations in the UK [19]
  • Радіостанції Великобританії: повний список [20]
  • Развитие радиовещания в Великобритании [21]