Користувач:Амонс Максим/Амонс Максим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Безсполучникове речення — це складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації та розділових знаків.

Між частинами безсполучникового речення (БСР) ставляться розділові знаки: кома, крапка з комою, тире і двокрапка.

Смислові відношення

[ред. | ред. код]

Між однорідними частинами безсполучникових складних речень виділяють такі основні види смислових зв'язків:

  1. одночасність дій, явищ: Мороз притискує, зривається північний вітер, мете сніг через рейки.;
  2. послідовність дій, явищ: Минають дні, минає літо, настала осінь;
  3. зіставлення чи протиставлення змісту частин: Сіроманець уже не котився — його котив вітер (М.Вінграновський)..

За будовою безсполучникові складні речення, що виражають одночасність або послідовність дій, є відкритими синтаксичними одиницями й можуть мати необмежену кількість частин.

Речення із зіставними чи протиставними зв'язками у своєму складі мають завжди тільки дві частини (тобто є двочленними). Вік живи — вік учись. (Народна творчість). Буде каяття на світі — вороття не буде (Т. Шевченко).

Безсполучникові складні речення з неоднорідними частинами за будовою є двочленними. За смисловими зв'язками вони поділяються на кілька видів:

  1. Безсполучникові складні речення з умовним значенням. У цих реченнях перша частина виражає умову, за якої можлива дія другої частини. Своїх батьків поважатимеш — шану від власних дітей матимеш..
  2. Безсполучникові складні речення з часовим значенням. У них перша частина вказує на час здійснення дії, про яку йдеться в другій частині. Зійде сонце — утру сльози...
  3. Безсполучникові складні речення з причиновим значенням. У цих реченнях друга частина розкриває причину дії чи стану, про які йдеться в першій частині. Пора до двору: сходять місяць і зоря.
  4. Безсполучникові складні речення з наслідковим значенням. У них друга частина виражає наслідок або висновок із того, про що йдеться в першій частині. Весною сій — восени збереш.
  5. Безсполучникові складні речення з пояснювальним значенням. Друга частина цих речень розкриває, пояснює чи уточнює зміст першої частини. Щастя не кінь: прямої дороги не визнає.

Розділові знаки

[ред. | ред. код]

Між частинами безсполучникового складного речення ставлять кому, коли вони виражають

  • одночасність подій, наприклад: Світило сонце, парувала земля.(Петро Панч)
  • послідовність подій, наприклад: Додолу верби гне високі, горами хвилю підійма. (Т. Шевченко.)

Тире ставиться між частинами безсполучникового речення, коли:

  • наступна частина виражає наслідок або висновок із того, про що йдеться в попередній, наприклад: Защебетав соловейко — пішла луна гаєм. (Т.Шевченко.)
  • зміст частин протиставляється або зіставляється, наприклад: Зрубав дерево - посади два.
  • наступна частина порівнюється за змістом з попередньою, наприклад: Гляне — воду витре. (Т. Шевченко.)

Двокрапка

[ред. | ред. код]

Двокрапка ставиться, коли:

  • друга частина складного речення конкретизує, пояснює або доповнює зміст першої частини, наприклад:

Поступово давні медики усвідомили: потрібно постійно вивчати будову живих організмів

  • Друга частина виражає причину того, що відбувається в першій частині, наприклад:

Хат не було видно: вони потонули в снігу.

Крапка з комою

[ред. | ред. код]

Крапку з комою ставлять між поширеними частинами БСР, у середині яких уже є розділові знаки, наприклад:

Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари. (Т. Шевченко.)

  • Крапку з комою також ставлять між частинами БСР далекими за змістом, наприклад:

Все зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий. (Панас Мирний.)

Першу частину таких речень вимовляють із підвищенням тону, а після паузи тон потрібно знизити.

Інтонація

[ред. | ред. код]

Інтонація як специфічний і основний засіб зв’язку частин безсполучникового складного речення може бути різною:

  • перелічувальна, яка виражає відношення однорідності;
  • зіставлення й протиставлення;
  • зумовленості, яка виражає змістові відношення умови, часу, наслідку й допустовості;
  • з’ясувальна, що виражає причинові й пояснювальні відношення.