Користувач:Ананченко Алла/Чернетка

Місце сімейного права в правовій системі УкраїниВеликий текст Студентка Київського національного університету технологій та дизайну

Ананченко А.В. Згідно з

1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ СК України
2. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[1]]

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.(ст.3.п.1 СК України)

Сімейне право(далі СП) — це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини людей, які виникають на основі шлюбу, сім’ї, родства, усиновлення, прийняття дітей на виховання. Сімейні правовідносини виникають на основі ук¬ладення шлюбу, народження дітей чи іншого родства, усиновлення дітей, опікунство. Ці стосунки за своїм змістом дуже схожі до цивільних і по суті є такими. Однак вони мають особливості, які дають підстави виділити їх в окрему сферу, а норми, що їх регулюють, — в окрему галузь права — сімейне право.

Сімейні правовідносини — це насамперед особисті немайнові відносини. Що стосується батьківства,то це передусім кровний і духовний зв’язок батьків з дитиною, його піклування про неї, виховання тощо, а на їх основі виникає обов’язок щодо утримання цієї дитини до досягнення повноліття. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. У випадках, передбачених частиною другою статті 23 Сімейного Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. СП регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Одні вчені вважають, що сімейне право є складовою цивільного права. Це обумолено тим, що по-перше, обидві галузі регулюють одні й ті ж подібні правовідносини, тобто майнові правовідносини на грунті шлюбу і рідства та особисті відносини; по-друге, оскільки і в цивільному праві регламентуються майнові та особисті немайнові правовідносини, то немає підстав для розмежування цих галузей, і таким чином сімейне право є складовою частиною цивільного права.

   Інші вчені вважають, що сімейне право - самостійна галузь, яка принципово відрізняється від інших галузей права. Вони стверджують, що майнові та особисті немайнові відносини, які є об'єктом сімейного права, мають ряд особливостей:

-ці відносини виникають з рідства, шлюбу, усиновлення, і всі майнові відносини випливають з особистих; -в першу чергу, це особисті немайнові відносини, і лише в другу чергу, вони є майновими; -сімейні права та обов'язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати; -ці правовідносини регулюються окремим кодексом; -процес розгляду сімейних справ та виконання рішень суттєво відрізняється від розгляду та виконання цивільних; -ці відносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами.

  Це дає підстави розглядати цю галузь права як специфічну, самостійну, що має об'єктом особисті та майнові відносини, які виникають на грунті шлюбу, рідства та усиновлення.

У Сімейному кодексі України зазначено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки,та мають кровне рідство. Принципи сімейного права: - неприпустимість свавільного втручання будь-кого у сімейні справи та повага до сімейного життя: навіть правом сімейні відносини регулюються лише у тій частині, в якій це є допустимим і можливим з погляду інтересів їх учасників ; - одношлюбність (моногамія): будь-яка особа може одночасно перебувати тільки в одному шлюбі згідно законодавства України; - свобода шлюбу і добровільності укладення шлюбу: укладення шлюбу і вибір дружини або чоловіка здійснюється за власним бажанням; Держава захищає право на особистий вільний вибір дружини або чоловіка; - свобода розірвання шлюбу: ніхто не має права примусити особу перебувати у шлюбі проти її волі; якщо продовження подружнього життя стало неможливим, то подружжя вправі розірвати шлюб у встановленому порядку; - рівність сторін у шлюбі; - пріоритет сімейного виховання дітей: цей принцип ґрунтується на положеннях Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.01 та міжнародно-правовими актами щодо захисту прав дітей ; - матеріальна підтримка членів сім’ї, які потребують матеріальної допомоги: закон встановлює аліментні зобов’язання ,тобто батьки повинні утримувати , забезпечувати необхідним дітей до їх повноліття; Що стосується джерел ,то джерелами є офіційні форми вираження правових норм, які в сукупності складають СП. Основними джерелами СП України є Конституція України 1996 року, що визначає основні засади всієї правової системи держави, та Сімейний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 10.01.02. До його прийняття упродовж 30 років діяв Кодекс про шлюб та сім’ю (1970 р.).

СК України складається із Загальної та Особливої частин. Загальна частина містить норми, що розповсюджується на усі сімейні правовідносини(норми про предмет, мету , завдання, принципи, суб’єкти сімейних правовідносин). Особлива частина регулює визначені різновиди сімейних правовідносин,тобто порядок укладення і розірвання шлюбу, особисті і майнові відносини подружжя та ін..

До джерел СП України слід віднести ряд законів і підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють сімейні відносини: Цивільний кодекс України, Закони України: «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24.12.94, «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92, «Про охорону дитинства» від 26.04.01, «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.01. Джерелами сімейного права є також міжнародно-правові акти: Загальна декларація прав людини, Міжнарод¬ний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції ООН про права дитини, про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція країн СНД про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.93 та ін. Відповідно до положень нового Сімейного кодексу джерелом сімейного права може бути і звичай. При вирішенні сімейного спору суд за заявою зацікавленої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім’ї та родичі можуть врегулювати свої сімейні відносини за допомогою договору (за домовленістю) згідно із законодавством України. Положення такого договору не повин¬ні суперечити вимогам законів і моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім’єю, а також родичі за походженням, можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений лише у письмовій формі. Договір може укладатися ними лише щодо тих відносин, які не врегульовані Сімейним кодексом України. Він є обов’язковим до виконання, якщо не суперечить вимогам законів України та моральним засадам суспільства. Розвиток сімейного законодавства, його вдосконалення, підтримка сім’ї є предметом постійної уваги з боку держави. Так, Верховною Радою України схвалено Концепцію державної сімейної політики (постанова від 17.09.99). У цьому документі підкреслюється, що в усьому світі сім’я є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і виступає могутнім фактором формування демографічного потенціалу. Відповідно до Конституції сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Виходячи з потреби створення належних умов для життєдіяльності сім’ї в Україні згадана Концепція визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім’ї, передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя суспільства, кожної окремої сім’ї повноправним та ефективним.

Сімейне право тісно пов'язане з цивільним правом, особливо зі спадковим, житловим правом.

Список використаних джерел:Жирний текст

1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ]]

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

2. Апопій І. В. Сімейне право України [Текст] : навч. посіб. для студ. вузів / І. В. Апопій. – 2-е вид., переробл. та допов. – К. : ЦУЛ, 2011. – 359 с.

3. Боднар Т.В. Сімейне право в системі права України. // Право України. – 20013. – № 1. – С. 129-134.

4. Мироненко В. П., Пилипенко С. А. Сімейне право України : підручник / за заг. ред. В. П. Мироненко – К. : «Правова єдність», Всеукраїнська асоціація видавців, 2008.

5. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / за ред. Ю. С. Червоного. – К. : Істина, 2003.

6. Олійник О. Розвиток шлюбно-сімейного права в Київській Русі / О. Олійник // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – Спецвипуск.

7. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / З. В. Ромовська. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2003]]