Користувач:Антоній Вацеба/Згромадження Воплоченого Слова
Згромадження Воплоченого Слова, ЗВС (Institutum Verbum Incarnatum, IVE) – католицьке чернече Згромадження, яке діє як в Латинській, так і в Східних Католицьких Церквах. Головним завдання Згромадження є праця задля якомога глибшої інкультурації (воплочення) Євангелія в різних культурах, тобто перетворення силою Євангелія: критеріїв судження, визначальних цінностей, точок інтересу, напрямків думки, джерел натхнення, моделей життя людей різних культур.
Засновником ЗВС є отець Карлос Міґель Буела. Він отримав ласку заснування Згромадження Воплоченого Слова 3 травня 1981 року. Про цей день він згадував так: «У неділю, 3 травня 1981 року, я сповідав у старій каплиці парафії Богородиці Пресвятої Вервиці на Вілла де Прогресо в Буенос-Айресі. Здається, що це було перед Службою Божою, в 11 год. Я бачив велику кількість каянників і міг приділити їм лише по декілька хвилин. Тоді, мені прийшла думка про необхідність мати при парафіях спільноти священиків, яку я одразу відкинув, як розсіяння. Після обіднього відпочинку в домі моїх батьків – я повернувся на парафію. Вже у парафіяльному домі, приблизно між 17 та 18 годинами, мені прийшла думка, що я маю заснувати монаше згромадження. Вона прийшла з такою впевненістю, що я ніколи не сумнівався, ані не міг сумніватися, що саме Бог хотів цього. Але, все рівно, я зробив розпізнання духів, щоби проаналізувати, чи була якась попередня причина, яка могла б викликати цю думку. І не знайшов її… Одразу подзвонив отцю Карлосу Лохойї, щоб розповісти йому про те, що сталося. Отця Лохойю я знав з 6 років, з ним ми стали друзями з 9 років, потім він навчив мене прислуговувати на Службі Божій. Наступного дня, о. Лохойя подзвонив, щоб запитати, чи я знаю, що за день був учора. «Так, – сказав я йому, – неділя, 3 травня». «Але яке свято?» «Не пам’ятаю», – відповів я. «Свято Господа де ля Кєбрада», – сказав він. Це щасливе співпадіння принесло нам ще більшу радість, бо ми мали велику набожність до Господа де ля Кєбрада і багато разів проповідували там Духовні Вправи, які мали великі плоди священичих та монаших покликань». День 3 травня назавжди став святом для Згромадження – Днем ласки заснування.
Отримавши Господнє натхнення заснувати монаше Згромадження і, порадившись, з о. Лохойя – о. Карлос Буела розумів, що наступним кроком було представити такий проект комусь із ієрархів Церкви. Ось як про це розповідає сам о. Мігель Буела: «Нам потрібно було знайти єпископа, який би підтримав проект. Здавалося цілком логічним розпочати з мого єпископа, владики Менендеса. Але він відповів, що не відчував себе в силах, щоб розпочати подібну справу, що вітає нас і благословляє, і щоб ми шукали доброго єпископа. Пізніше він дуже зрадів, дізнавшись, що цим єпископом став владика Лев Крук… 7 жовтня 1983 року владика Крук повідомив нас, що дає дозвіл Згромадженню розпочати досвід богопосвяченого життя в його єпархії. Але до цього додав ще одне доручення – започаткувати єпархіальну семінарію у Сан-Рафаелі. Таким чином, протягом 6 років (від початку 1984 р. до кінця 1989 р.) філософсько-богословське формування надавалося одночасно богопосвяченим і єпархіальним семінаристам. Єпархія Сан-Рафаель знаходиться на півдні провінції Мендоза (Аргентина), біля гірського хребта Анд. Саме там почався досвід монашого життя. Початок співпав зі святом Благовіщення, 25 березня (згідно латинського календаря) 1984 року, днем, коли всі єпископи світу разом з Папою, посвятили світ Непорочному Серцю Марії».
Відтак вже 23 вересня 1988 року проходить Перша Генеральна Капітула, на якій відбуваються вибори Вищих настоятелів, щоб організувати богопосвячене життя згідно з Канонічним правом. У 1990 році була заснувана власна Семінарія Згромадження. 16 квітня, єпископ Сан-Рафаеля дозволив заснування нової семінарії, яка почала діяти у Віллі де Лухань і отримала назву Великої Семінарії Марії, Матері Воплоченого Слова. Наявність власної семінарії полегшувала працю над формуванням семінаристів-монахів, яке тепер здійснювалось відповідно до специфічної мети та харизми Згромадження. Наприклад, вивчення грецької, єврейської і сучасних мов; наголос на пасторальному вимірі формування; філософсько-богословське навчання з використанням текстів св. Томи Аквінського; Томістичні та Біблійні дні; власне видавництво; відбір найкращих викладачів тощо. У 1992 р. завершилося редагування Конституцій Згромадження Воплоченого Слова.
З 1991 по 2004 роки Згромадження поширюється майже по всіх континентах земної кулі,засновуючи свої монастирі в Перу, США, Італії, Росії, Ізраїлї, Бразилії, Україні, Тайвані, Єгипті, Іспанії та інших країнах Європи.
Генеральна Капітула, яка, крім інших речей, затверджує Конституцій та Директорій Згромадження, Вищих настоятелів, способи та терміни їх вибору, організовує Провінції. У 2001 році Генеральний Дім Згромадження переноситься в Італію у єпархію Велетрі-Сені (недалеко від Риму).
21-28 травня 2001 року у Сені відбувається Друга Позачергова Генеральна Капітула. Отця Карлоса Буелу обрано Генеральним Настоятелем. У цей же час, Згромадження отримало численні прохання про заснування в різних частинах світу, деякі з них були дуже терміновими. Є багато таких, які ще досі очікують достатньої кількості священиків, щоб відгукнутись на ці потреби Церкви.
8 травня 2004 року владика Андреа Марія Ерба, єпископ Велетрі-Сені, підписав Декрет про єпархіальну апробацію чоловічої гілки Згромадження Воплоченого Слова.
6 липня 1994 року на прохання Єпископа Андрія (Сапеляка), СДБ, тодішнього Єпарха українців в Аргентині, перші священники Згромадження ВС приїхали з Аргентини в Україну, до Львова, де жили та вивчали українську мову, допомагаючи при салезіянській парафії Покрови Пресвятої Богородиці. Отець Йосиф Монтес, ВС був одним із них і надалі залишається служити в Україні.
Вже наступного року, на запрошення Владики Софрона (Дмитерка), ЧСВВ, священики переїхали до Івано-Франківська, де почали засновувати монастирський осідок. Тут отці протягом кількох років допомагали в єпархіальній семінарії св. Йосафата.
У серпні 1998 року ми отримали будинок для новіціату у смт. Богородчанах, 20 км від Івано-Франківська.
У квітні 1999 року ми змушені були залишити Богородчани та переїхати до Івано-Франківська через певні труднощі.
У навечір’я Воздвиження Чесного Хреста перші кандидати східного обряду прийняли монаший постриг, який здійснив Кир Софрон Мудрий, ЧСВВ. Серед восьми новиків, шестеро теперішні священники – о. Софрон (Борис Зелінський), о. Тома (Олександр Тимчій), о. Григорій (Василь Рогацький), о. Йосиф (Василь Попович), о. Йосафат (Василь Бойко), о. Андрей (Юрій Старцев).
В березні 2004 р. відкрилася нова чернеча спільнота в смт. Дубове, Закарпатської обл. Влітку 2006 року новіціат перейшов на Закарпаття у смт. Дубове, Тячівського району, де працює одна зі спільнот Воплоченого Слова. Спільнота Блаженного священномученика Григорія Хомишина (Новіціат ЗВС)
У 1998 році засновано перший дім для новіціату. У навечір’я празника Воздвиження Чесного Хреста 1999 року перші новики Східного обряду прийняли монаший постриг, який здійснив Владика Софрон (Мудрий), ЧСВВ.
Спільнота Блаженного священномученика Теодора Ромжі
У березні 2004 року відкрилася нова чернеча спільнота в смт. Дубове, Закарпатської області.
Спільнота Святого Климента, Папи Римського
У 2009 році отці розпочали служіння на Півдні України, у м. Миколаїв. А вже у 2010 році взяли під свою опіку греко-католицьку парафію Покрови Пресвятої Богородиці у м. Скадовськ, Херсонської області.
Спільнота Патріарха Йосифа Сліпого
З січня 2012 року священники Згромадження обслуговують єдину греко-католицьку парафію Покрови Пресвятої Богородиці у Вінниці.
Спільнота Святого Івана Павла ІІ, Папи Римського
У 2016 році для кращого служіння на парафії свв. Кирила і Методія (м. Івано-Франківськ), була заснована нова спільнота отців.
Через харизму, що властива Згромадженню, всі його члени повинні працювати у найвищій покорі Святому Духові і на зразок Марії, з метою опанувати для Ісуса Христа все справжньо людське, навіть у найважчих ситуаціях та у найнесприятливіших умовах.
Отже харизма – це дар знати, як діяти конкретно, щоб продовжити воплочувати Христа в сімʼях, в освіті, у засобах масової інформації, у людях інтелектуальної праці та в будь-якому іншому легітимному прояві життя людини. Це ласка домогтися, щоб кожна людина була «як нове Воплочення Слова», будучи, за суттю, місіонерськими і марійськими. (Конституції ЗВС, 30-31)
ЦІННОСТІ, ЯКИМИ НЕ МОЖНА НЕХТУВАТИ.
Належать до спадщини Згромадження та його традиції
(Прийняті на V Генеральній капітулі)
ВИРАЖЕНА НАБОЖНІСТЬ ДО ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ Євхаристія, де Христос є дійсно і таїнственно присутнім, завжди має бути центром нашого духовного та апостольського життя. Отже, наша участь у Службі Божій завжди повинна бути більш повною, більш активною та більш свідомою.
МАРІЙСЬКА НАБОЖНІСТЬ Наші відносини з Богородицею знаходять нову основу в нашій духовності, яка хоче бути духовністю «Воплоченого Слова».
АПОСТОЛЬСЬКА ТА МІСІЙНА ТВОРЧІСТЬ Миряни відіграють активну роль у діяльності Церкви. Завдяки активній участі в літургійному житті своєї громади, вони старанно беруть участь в апостольській праці і приводять до Церкви людей, які віддалилися від неї.
ВАЖКІ МІСІЇ Це вибір авангардних місій. Бажання наслідувати Воплочене Слово спонукає нас працювати в найскладніших місцях куди ніхто не хоче йти.
РАДІСТЬ Нехай усі прагнуть створити середовище любові, де можна було б жити в дусі ораторію, в середовищі освіти, радості і веселощів, відкритих для всіх і що стосується всього, а також свободи, радості, миру і любові у Святому Дусі.
ДІЛА МИЛОСЕРДЯ Особливо з неповносправними особами. Усвідомлюючи свою ідентичність, ми бачимо у хворих Лик нашого Господа, страждаючого і прославленого, щоб бути надійними свідками любові Христа.
РОЗУМІТИ РЕАЛЬНІСТЬ Полягає в ефективній інтеграції в середовище, у якому знаходимося, щоб працювати по-апостольськи. Для цього необхідна вірність Ісусу Христу і знання доктрини св. Томи.
ГЛИБОКА ТА СЕРЙОЗНА ДУХОВНІСТЬ Не почуттєва. Серйозну духовність можна побачити, наприклад, у тому, що ми проповідуємо Духовні Вправи св. Ігнатія Лойоли. Також ця серйозна духовність проявляється в тому, що ми формуємося відповідно до доктрини великих вчителів духовного життя, зокрема св. Івана від Хреста, св. Томи Аквінського, св. Терези від Ісуса і св. Луїджі Марії Гріньйона де Монфорт.
ВІРНІСТЬ УЧИТЕЛЬСЬКОМУ УРЯДУ ЦЕРКВИ Живому уряду Церкви всіх часів. Для духовного формування третьочинців необхідно використовувати духовні багатства Церкви, особливо твори Святих та Учительського Уряду.
ДОКТРИНА СВ. ТОМИ Чіткий намір дотримуватися доктрини св. Томи Аквінського, як це вказує Церква, і також найкращих томістів, таких, як о. Корнеліо Фабро. Св. Тома має центральне значення в нашому формуванні.
СИМВОЛІКА ГЕРБА
Герб передає ідеї, взяті з творів св. Людовіка Марії Гріньйона де Монфорта, який є дуже близький духовності нашого Згромадження. «Матимуть в устах двосічний меч Слова Божого; на плечах окривавлений герб Хреста; у правій руці – розп’яття; у лівій – вервицю; святі імена Ісуса та Марії – у серці, і у всій своїй поведінці – скромність та умертвлення Ісуса Христа».
Харизма Згромадження – «інкультуризувати» Євангеліє, тобто продовжувати воплочення Слова в усій людині, в усіх проявах людини, тому червоний хрест на срібному фоні вказує на те, що правда Христа має охопити всіх людей і всю реальність людини, перемінити їх, освячуючи і приносячи радість спасіння.
Золота корона одночасно символізує вічне та універсальне царство Христа.
Три полум’я – це три обіти згідно євангельських рад: послух, убогість та чистота.
Лілія представляє Пресвяту Діву Марію і символізує четвертий обіт материнського рабства любові до Ісуса в Марії, згідно зі св. Гріньйоном де Монфортом, який складають члени Згромадження.
Чотири літери – це перші букви латинських слів: «Verbum caro factum est» («І Слово стало тілом») (Ів. 1, 14), якими св. апостол Іван на початку свого Євангелія говорить про Воплочення другої Особи Пресвятої Трійці. Наше Згромадження носить ім’я цієї Таємниці Господа нашого Ісуса Христа. Наше Згромадження місійне, тому його члени мають відповідальність нести, передавати та проповідувати Слово Боже, «живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча» (Євр. 4, 12).
Вервиця означає молитву та постійну при сутність Марії в апостольській праці.