Користувач:Макушев/Основна категорія митного законодавства - митний режим

Митний режим - комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України, визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Митний режим є однією з основних категорій митного законодавства України і визначає:

- конкретний порядок переміщення товарів через митний кордон України залежно від їх призначення;

- правовий статус товарів, що проявляється через межі прав фізичних та юридичних осіб щодо розпорядження товарами, що переміщуються (можливість використовувати, відчужувати, обов’язок повернути через певний строк, тощо);

- обсяг митних та інших платежів, які необхідно сплатити у зв’язку із переміщенням цих товарів;

- умови знаходження товарів та їх припустиме використання на (за межами) митній території; додаткові вимоги до даного товару, а також до правового статусу особи, яка переміщує його через митний кордон (у випадках, передбачених митним законодавством).

Види митного режиму

Вибір того або іншого виду митного режиму здійснюється за наступними ознаками:

- походження товарів (український чи іноземний);

- обрана юридичними або фізичними особами мета переміщення;

- напрямок переміщення;

- строк перебування товарів під митним режимом;

- сплата митних платежів, а також надання митних пільг;

- статус товарів після завершення митного оформлення.

Вибір або зміна митного режиму стосовно товарів є прерогативою лише особи, яка переміщує товари. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Митного кодексу України, декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначений Митним кодексом України. Митні органи при цьому приймають рішення про можливість розміщення конкретного товару під митний режим, обраний особою, яка здійснює декларування. Розміщення товарів під окремі митні режими може обмежуватися у випадках невиконання або неповного виконання умов розміщення товарів під даний митний режим залежно від статусу товарів, їх призначення, сфери застосування чи використання тощо. Знаходження товарів під деякими митними режимами обмежується також визначеними термінами. Наприклад, товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися у режимі митного складу протягом 1095 днів. За митним статусом товари поділяються на українські та іноземні. Усі товари на митній території України (за винятком територій вільних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до норм Митного кодексу України не встановлено, що такі товари не є українськими.

У випадках, передбачених законами України, можуть встановлюватися, так звані, посилені митні режими. Дані режими характеризуються застосуванням особливих видів мита, які стягуються, в певних випадках, за рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні). Такі особливі види мита застосовуються з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників.

До особливих вид мита належать:

• спеціальне мито,
• антидемпінгове мито,
• компенсаційне мито,
• додатковий імпортний збір.

Наявність деяких митних режимів допускає встановлення тарифних пільг (преференцій) щодо ставок митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Зв'язок поняття митного режиму товарів та правового режиму товарів

Поняття митного режиму товарів тісно пов’язане із поняттям правового режиму товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Митного кодексу України умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються не тільки Митним Кодексом, а й іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на це можна говорити про існування правового режиму товарів, що визначає можливість переміщення товарів через митний кордон України та умови такого переміщення і встановлюється не Митним кодексом України, а рядом інших законодавчих актів. Одним з таких актів є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Вказаним Законом запроваджуються наступні правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно- імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

Існує певна відмінність щодо правових режимів для товарів, що імпортуються з держав-членів Світової організації торгівлі, що пов’язано з вступом України до цієї організації в 2008 р.

До таких товарів застосовуються наступні види правових режимів:

національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав-членів Світової організації торгівлі надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях;

режим найбільшого сприяння, який стосується мита, правил його справляння, правил і формальностей у зв’язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав-членів Світової організації торгівлі або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.

Виключення щодо режиму найбільшого сприяння в формі преференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування генеральної системи преференцій.

Митні формальності та порядок їх виконання

Як вже зазначалося, митний режим визначає митну процедуру щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України. При цьому, під митною процедурою розуміють зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Митні ж формальності – це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів та зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Питання, пов’язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю товарів, поміщених у відповідний митний режим, регулюються виключно Митним кодексом України.

Виконання необхідних митних формальностей здійснюється у вигляді певної системи, під якою слід розуміти здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, речей, майна та інших предметів, огляд предметів, оформлення митних документів, накладання митного забезпечення, перевірку правильності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, передачу статистичних даних до органів Держкомстату України та інші дії, що здійснюються органами доходів та зборів України з метою виконання законодавства щодо митної справи.

Класифікація та групи митних режимів

Усі митні режими можна поділити на п’ять груп:

- до першої варто віднести режими, які використовуються при здійсненні основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, пов’язаних з продажем українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів в інші країни і закупівлею в цих країнах товарів для потреб вітчизняного виробника. Це експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт;

- до другої групи варто включити митні режими, за яких переміщення товарів через кордон поєднується із здійсненням органами доходів та зборів конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг. Це режими митного складу та безмитної торгівлі;

- до третьої групи доцільно віднести митні режими, в рамках яких товари переміщуються через кордон у зв’язку з їх переробкою в іншій країні.

До даної групи варто віднести такі режими: переробка на митній території, переробка за межами митної території;

- четверта група об’єднує режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічних операцій (у зв’язку з неможливістю або неефективністю реалізації інших митних режимів на території України). Це такі режими як відмова на користь держави, а також режим знищення або руйнування;

- до п’ятої групи належать режими, зміст яких зводиться до того, що ввезення іноземних товарів відбувається без сплати митних податків, а також без застосування до даних товарів заходів нетарифного регулювання: митні режими транзиту, тимчасовий ввіз (вивіз), вільної митної зони.

У залежності від завершеності митного режиму, застосовують їх наступну класифікацію:

- завершені митні режими (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт,знищення або руйнування, відмова на користь держави, вільна митна зона);

- незавершені митні режими (тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, переробка на митній території, переробка за межами митної території, митний склад, транзит).

Заміна одного митного режиму, в який поміщено товари, на інший митний режим здійснюється декларантом за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у новий вид митного режиму. Але, в будь-якому випадку, поміщення товарів у обраний декларантом митний режим здійснюється шляхом декларування таких товарів та виконання щодо них митних формальностей, передбачених Митним кодексом України.