Користувач:Олександр Моргун/Чернетка
МОРГУН Петро Андрійович . Лікар. Досьогодні, не зважаючи на непростий час, пов'язаний із реформуванням медичної галузі, працівники Канівської центральної районної лікарні пам'ятають своїх учителів - лікарів, які розбудовували галузь медицини у повоєнні роки, дбали про здоров'я людей та піднімали медицину району на належний рівень. До когорти таких медиків належить Петро Андрійович Моргун, який тривалий час працював головним лікарем Канівської райлікарні
Петро Андрійович народився 26 вересня 1908 року в с.Бахмач, що на Чернігівщині, в сім'ї службовця на залізниці. У 1924 році закінчив Бахмацьку залізничну школу I-II ступеню. Вся подальша доля пов'язала Петра Андрійовича з медициною. У 1924 році він вступив у залізничний медичний технікум на ст. Олександрівка Південної залізниці (зараз м. Запоріжжя). Після закінчення технікуму працював фельдшером залізничної поліклініки ст. Олександрівка з перервою на дійсну службу в Червоній Армії (1929-1931р.р.).
У 1936р., після закінчення медичного робітничого факультету Запорізького залізничного медтехнікуму вступив до Харківського медичного інституту, який закінчив у 1941 році.
Наприкінці червня 1941р. одразу, після отримання диплому, Петро Андрійович вирушає на фронт.
Командир медсанбату П.А. Моргун мав багато турбот. Люди в білих халатах разом з воїнами ділили злигодні війни. У медсанбаті довелося виконувати багато складних операцій. А потім - безсонні ночі біля поранених. Потрібно було мати багато душевного тепла, великого терпіння, щоб вселити у важкопоранених віру в одужання, у перемогу. Для відпочинку часу не залишалося. Постійно, кожної години і хвилини піклувався командир медсанбату, щоб забезпечити поранених воїнів усім необхідним, сприяти їхньому якнай-швидшому одужанню.
У грудні 1941 року німецькі війська під Москвою зазнали розгрому. Тоді й одержав свою першу бойову відзнаку командир медсанбату П.А.Моргун - орден Червоної Зірки.
...Дуже тяжко довелося начальнику еваковідділу польового евакопункту майору медичної служби П.А.Моргуну на Курській дузі в 1943 році. Під час одного з нальотів ворожої авіації його поранило та контузило. Але не минуло й чотирьох днів, як П.А. Моргун вже був на бойовому посту: організовував відправку тяжкопоранених, турбувався про забезпечення їх в дорозі медикаментами, їжею, питною водою, перев'язочними матеріалами.
За відмінне виконання завдань командування в боях на Курській дузі П.А. Моргуна було нагороджено другим орденом Червоної Зірки.
За участь в боях за визволення Києва підполковника медслужби П.А.Моргуна нагородили орденом Вітчизняної війни II ступеня.
38-й армії, у складі якої воював Петро Андрійович, випало пройти через Польщу, Болгарію, Угорщину, Чехословаччину. На грудях лікаря з'явився орден Вітчизняної війни I ступеня. Уряд Чехословаччини нагородив П.А.Моргуна орденом "Хрест з мечами".
...І ось настав День Перемоги. Повернувся вчорашній фронтовик до мирної праці. За направленням Київського обл-здороввідділу демобілізований підполковник медслужби, кавалер п'яти орденів і десяти медалей Петро Андрійович Моргун 5 жовтня 1946 року приїхав до Канева на посаду головного лікаря райлікарні. Довелося йому разом з іншими лікарями піднімати канівську медицину. Його колегами були: хірург Гаєвський В.І., терапевт Рябініна Н.І., акушер-гінеколог Барановський В.Г., хірург Янченко Г.М., санітарний лікар та терапевт Ярмолінський К.Ф., інфекціоніст Моргун М.І., офтальмолог Сахнюк В.І., хірург Фадеєв А.Д., терапевт Філіпас М.Д., стоматолог Кондратенко І.І., медичні сестри Шевченко Н.М., Мозгова М.В., Павленко О.Л., Бойко М.І., Бойченко О.Ф., Івченко Г.М., Довгань Є.П., Брондзя В.Г., Фролова К.І., Жданова Л.С., Кошова М., Скорина О.Ф., Письменко М.І., Сахнюк Л.Ф., фельдшер Сиріна Л.І. та інші.
Із березня 1961 року до кінця життя Петро Андрійович продовжував працювати в Канівській райлікарні практикуючим лікарем. Крім медицини цікавився історією, літературою, театром, філософією. Зібрав велику бібліотеку медичної, історичної та художньої літератури.
Естафету батька продовжив його син - лікар Олександр Петрович Моргун, який також тривалий час очолював Канів-ську ЦРЛ та працює практикуючим лікарем.
Більше всього мріяв Петро Андрійович Моргун пожити в незалежній Україні. Не судилося…
Газета "Днпрова Зірка" 17 жовт. 2013 р.