Користувач:Олена Гапоненко/Чернетка

Ласиця Ольга Ларіонівна (09.11.1939 - 27.09.2006 р.р.) - доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, віце-президент Української асоціації «Астма та алергологія», глава Асоціації лікарів-педіатрів Київської області, член педіатричної секції Фармкомітету МОЗ України, член Міжнародної та Української асоціації лікарів-педіатрів, алергологів і пульмонологів, головний дитячий алерголог МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії № 1 НМАПО ім. П.Л. Шупика,  засновник дитячої алергологічної служби  в Україні.

Біографія

Ласиця Ольга Ларіонівна народилася 9 листопада 1938 року у містечку Чуднів Житомирської області в сім’ї військового. У 1955 році  срібна медалістка середньої школи № 70 м. Одеси  поступила на педіатричний факультет Одеського медичного інституту, який блискуче закінчила  у 1961 році, отримавши диплом з відзнакою.

На початку трудової діяльності виконувала обов’язки районного педіатра  в Одеській області. У 1963 році поступила, а у 1966 успішно закінчила очну аспірантуру на кафедрі педіатрії  Київського медичного інституту. Після захисту кандидатської дисертації працювала завідувачем відділу Мукачівської філії Львівського інституту педіатрії , акушерства та гінекології.

З 1971 року її життя було присвячено науково-педагогічній та клінічній діяльності на кафедрі педіатрії Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця, спочатку на посаді асистента, потім доцента і професора кафедри.

З 1987 року і до кінця своїх днів професор О.Л.Ласиця працювала завідувачем кафедри педіатрії №1 Київського інституту удосконалення лікарів МОЗ СРСР, а нині  - Національної медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л. Шупика МОЗ України.

Основні наукові роботи

Головними науковими напрямами у роботі професора О.Л.Ласиці упродовж багатьох років була дитяча алергологія та пульмонологія. Ольга Ларіонівна є засновником наукового напряму дитячої алергології в українській педіатрії, вона створила дитячу алергологічну службу України і протягом тривалого часу була її  незмінним керівником. Вона створила не тільки школу дитячих алергологів високої кваліфікації, а єдиний, дружній колектив однодумців. ЇЇ дисертантами і вихованцями є практично всі дитячі лікарі-алергологи та відомі сьогодні  вчені, серед яких професори Нєдельська С.О., Беш Л.В., Охотнікова О.М. та багато інших. Під керівництвом професора О.Л.Ласиці захищено 3 докторських та 9 кандидатських дисертацій.

Вона була членом 2 спеціалізованих вчених рад та членом редколегій 8 українських медичних журналів різного профілю,  автором понад 360 наукових робіт, серед яких 7 монографій та 8 учбових посібників з актуальних проблем педіатрії, дитячої алергології і пульмонології.

Наукові розробки професора О.Л.Ласиці знайшли широке визнання в Україні та за її межами – в Іспанії та Греції, Італії та Німеччині, Англії, Швеції, Франції, Чехії. Щорічно вона брала участь в роботі конгресів Європейського респіраторного товариства і Європейської асоціації алергологів і клінічних імунологів.

Як головний дитячий алерголог МОЗ України О.Л. Ласиця доклала багато зусиль для організації і розвитку дитячої алергологічної служби, у 1992 році була створена лікарська спеціальність «дитяча алергологія». Підготовка фахівців даного профілю в нашій країні відбувається на кафедрі педіатрії №1 НМАПО ім.. П.Л.Шупика . Під керівництвом  професора О.Л. Ласиці були створені учбові плани і програми для циклів спеціалізації та передатестаційних циклів за фахом «дитяча алергологія». Ольга Ларіонівна мала надзвичайний лекторський дар, що завжди відчувалось у змістовних доповідях і виступах, вона завжди брала активну у обговоренні проблемних питань на багатьох конференціях, з’їздах та симпозіумах.

Професор Ласиця О.Л. була висококваліфікованим, досвідченим та вдумливим клініцистом, могла приймати неординарні, навіть сміливі рішення. Неодноразово і безвідмовно виїздила за завданням МОЗ України  для з’ясування складних ситуацій, зумовлених спалахами захворювань, проводила їх аналіз, багатьох хворих консультувала.

Вона була багатогранною і високо ерудованою людиною, розбиралася і часто мала свою думку щодо історії, політики, культурної спадщини і сьогодення. Вона писала світлі вірші, які присвячувала колегам, однодумцям, близьким. У багатьох співробітників кафедри і лікарів УДСЛ «ОХМАТДИТ» зберігаються такі теплі пам’ятні знаки.

Бібліографія

• «Діатези у дітей» (1991 р.),
• «Внешняя среда и аллергические заболевания у детей»,
• «Бронхиальная астма в практике семейного врача» (2001 р.) ,
• «Алергологія дитячого віку» (2004 р.)

Ці найбільш значні монографії  і до теперішнього часу залишаються довідниками клінічного мислення кожного педіатра-алерголога.

Джерела

Енциклопедія Сучасної України

Спеціалізована БД "Винаходи (корисні моделі) в Україні"

Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ»     МОЗ України

Такою згадують професора О. Л. Ласицю колеги та друзі :

«Это была личность, это был ученый с бойцовским характером и прозорливым умом. Чудесная, утонченная женщина, помнящая прошлое, тонко чувствующая настоящее, мечтавшая о будущем. Все в ней сочеталось гармонично и взаимодополнялось» (Светлана Николаевна Недельская, профессор, г. Запорожье)

«Ольга Ларіонівна була нашим офіційним консультантом і куратором. Вона знала всіх тяжких хворих. Зранку в першу чергу заходила в палати і оглядала дітей. Завжди проводила професійну корекцію лікування, призначала найсучасніші методи дослідження. Вона була не просто вченим, викладачем, а і душевним, милим лікарем» (Микола Трохимович Макуха, дитячий лікар-алерголог)

«У 1986 р., коли спалахнуло лиховісне полум'я Чорнобиля, Ольга Ларіонівна була одною з перших вчених-медиків, які виїхали на допомогу дітям, потерпілим від аварії. Вона не рахувала часу та рентгенів, віддаючи себе всю для захисту дітей – майбутнього нашої країни» (Олександр Петрович Волосовець, професор, м. Київ)

«Незабываемой была наша совместная поездка в г. Будапешт (Венгрия) в октябре . на исследовательское совещание по лечению гриппа у детей с бронхиальной астмой. Она была не только профессионалом в области детской пульмонологии, аллергологии, но и широко эрудированным человеком. Фактически Ольга Илларионовна была для нас гидом, часами рассказывая об истории этого замечательного города, о Базилике Святого Иштвана, Соборе Матяша, других достопримечательностях. Будучи в Музее изобразительных искусств Будапешта, Ольга Илларионовна  говорила о   Рафаэле и  Боттичелли, Эль Греко, Веласкесе и Рембрандте» (Сергей Петрович Кривопустов, профессор, г. Киев)

«Общаясь с Ольгой Илларионовной как с руководителем, я осознала понятие «как за каменной стеной». Особенно явно это проявилось тогда, когда она начала болеть. Мы очень переживали за нее, искренне желали ей выздоровления. Я в это время была завучем кафедры, каждый день приходилось решать массу организационных вопросов. И каждый день я думала: «Хоть бы Ольга Илларионовна пришла – она все разрешит и поможет». И так до последнего дня... Мне повезло с учителем, с научным руководителем, с умным, глубоким и добрым человеком. Когда рядом с тобой есть такие люди, серые будни превращаются в праздник, рутинную работу выполняешь с удовольствием, необходимость воспринимаешь как свободу» (Елена Ивановна Усова, г. Киев)

«Ольга Илларионовна  учила тому, что подлинный врач, научный сотрудник должен быть специалистом, а не ремесленником. Она  раскрывала глубину профессии, повышала достоинство и веру в себя. Я думаю, что  Ольга Илларионовна   и после ухода незримо участвует в наших поступках и планах, продолжает быть учителем и мастером» (Наталия Юрьевна Яковлева, г. Киев)

«Вже після смерті Ольги Ларіонівни ми зрозуміли, який тягар вона одна несла на своїх плечах, коли по частинках цей об'єм роботи ліг на нас» (Тетяна Миколаївна Ткачова, м. Київ)

«Любимым писателем Ольги Илларионовны был А.П. Чехов, которому принадлежит ставшее крылатым выражение: «В человеке все должно быть прекрасным: и лицо, и душа, и одежда, и мысли...». Именно такой она останется в нашей памяти» (Елена Николаевна Охотникова, профессор, г. Киев)

«Я не хочу зараз перелічувати, скільком молодим науковцям вона дала путівку в життя. Той перелік був би лише сухою констатацією фактів. Я хочу розповісти про те, як вона працювала з молодими науковцями. Це була чесна наука. Вже тоді Ольга Ларіонівна нас вчила: «Від’ємний результат – це також результат, який треба поважати». [...] Вона навчала не тільки улюбленої спеціальності, вона формувала науковця. Робила це ненав’язливо, водночас навчаючи найскладніший з-поміж існуючих наук – науці Життя» (Леся Василівна Беш, професор, м. Львів)

«...Для всех тяжка печаль разлуки,

Виток судьбы не возвратить,

Нетленным стал Ваш вклад науке,

И память сердца будет жить!» (Надежда Александровна Горчакова, профессор, г. Киев)