Користувач:Олешко Таня

Історія арт-терапії На початкових етапах терапія мистецтвом відбивала уявлення психоаналізу, відповідно до якого кінцевий продукт творчості пацієнта, чи то щось намальоване олівцем чи то написане фарбами, розцінюється як вираження неусвідомлених процесів, що відбуваються у його психіці. У 20-х роках Принцхорн провів класичне дослідження творчості пацієнтів із психічними відхиленнями і прийшов до висновку, що їхня художня творчість відбиває найінтенсивніші конфлікти. У США однією з перших почала займатись терапією мистецтвом Маргарет Наумбург. Вона обстежувала дітей, що мали поведінкові проблеми, у психіатричному інституті і пізніше розробила кілька навчальних програм з арт-терапії. У своїй роботі Маргарет спиралась на ідею Фрейда про те, що первинні думки і переживання, які виникають у підсвідомості, найчастіше виражаються у формі образів і символів. Основи методу Терапія мистецтвом є посередником при спілкуванні пацієнта і терапевта на символічному рівні. Образи художньої творчості відбивають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, мрії, конфлікти, спогади. До основних форм арт-терапії належать: • групова; • індивідуальна; • сімейна. Терапія мистецтвом в наш час[Коли?] використовується не тільки в лікарнях і психіатричних клініках, але і в інших умовах — і як самостійна форма терапії, і як додаток до інших видів групової терапії. Одним із найбільш використовуваних у терапії вправ є створення групових фресок, у якому учасники або малюють усе, що вони хочуть, на загальній картині, або малюють на ній щось, відповідно до обраної всією групою теми. Членів групи заохочують коментувати свої малюнки, у той час як керівник групи підсилює групову взаємодію. Дуже важливо при терапії враховувати вік пацієнта і його можливості, не обтяжувати його не цікавою для нього роботою, а також враховувати техніку безпеки: людині із порушеною координацією рухів не можна давати в руки гострі предмети, що можна сказати і про малу дитину. Також важливо, щоб на груповій терапії, а особливо якщо це діти, вони відчували рівну кількість уваги. Старших за віком дітей можна зацікавлювати іншими заняттями, наприклад, бісер, кіноклуб, фотографія, читання віршів, створення музики і т. д. Завдання арт-терапії • лікування • зцілення • психокорекція • реабілітація • психопрофілактика • розвиток • діагностика Последовательно, логичнее так: 1. Диагностика. 2. Психокоррекция. 3. Психопрофилактика. 4. Реабилитация. 5. Лечение. 6. Исцеление. 7. Фиксирование-укрепление успехов здоровья и вектора здоровья. 8. Развитие. Безпосередні завдання • вираження почуттів • розкриття творчого потенціалу • включение в индивидуальную творческую деятельность, как и воспитание творческой личности, а не серенького существа из усредненного коллективного общества. Это высшие уровни здорового творчества. И сами Арт терапевты, психотерапевты в таком случае не халтурят перед развитием творчества(и не выполняют политический заказ воспитания усредненных личностей коллектива общества). • розвиток навичок включення в колективну діяльність Види занять • директивні (чітка установка) • не директивні (вільний вибір) Структура арт–терапевтичного заняття[ред. • ред. код] 1. початок (підготовка матеріалів тощо, збирання думок) 2. основна частина (основний процес, виконування основного завдання) 3. завершення (підбиття підсумків, ділення враженнями) Позиція терапевта[ред. • ред. код] • директивна (спрямовує) • не директивна (розвиваюча) В процессе коррективной деятельности образа и рекомендаций поведения пациенту директивная позиция Арт терапевта идентична директивной позиции психотерапевта-гипнолога или позиции гипнотизера директивных методов. Поэтому этику внушений Арт терапевт должен изучать самостоятельно, как и этику личного поведения гипнотизера, психотерапевта. Тривалість занять[ред. • ред. код] За тривалістю арт-терапевтичні заняття бувають: • короткотерміновими (до 12 занять) • середньотерміновими (до 1 року) • довготерміновими (декілька років) Проте кожне окреме з них не повинне тривати більше 3 годин. Психологія кольору[ред. • ред. код] Сприймання та переживання кольору людиною залежить від багатьох факторів Перша система[ред. • ред. код] • червоний — агресія, боротьба за виживання, бажання привернути до себе увагу. • синій — потреба у з’єднанні з іншими, спокій, пасивність, вишуканість. • жовтий — потреба в самосвідомості «я», колір нереалізованої самодосконалості. • зелений — колір стримання, обмеження захисту. • помаранчевий — колір нездійсненних реалізацій, потреба заявити про себе, недосконалість поставленої цілі. • фіолетовий — злиття, відмова від «я», ігнорувавання навколишнього оточення. Система Гете[ред. • ред. код] Передбачає те, що кольори виражають відношення між предметами. • Чорний — тіло, білий — дух, жовтий — чоловіче начало, синій — жіноче начало, зелений — гармонія, початок надії, червоний — дисгармонія. • Рожевий — його пов’язують з високою чутливістю, емоційними проявами, безпосередністю. • Персиковий — спокуса і ніжність. • Коричневий — сильне бажання звільнитись від ситуації, яка викликає дискомфорт. • Сірий — відсутність емоцій, їх пригнічення.