Користувач:Полковник Долотецький
ПАЗЮН МАРІЯ ВАСИЛІВНАПазюн Мария Васильевна Гражданство Союз Советских Социалистических Республик СССР Клуб Локомотив (Киев) Дата рождения 17 июля 1953 (61 год) Место рождения Дзюньков, Погребищенский район, Винницкая область, Украинская ССР, СССР Рост 180 см Вес 81 кг Мари́я Васи́льевна Пазю́н (в девичестве — Васи́льева, 17 июля 1953, Дзюньков, Погребищенский район, Винницкая область, Украинская ССР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР (1978). На Олимпиаде в Москве Мария в составе восьмёрки выиграла серебряную медаль. На сайті Федерації греблі академічної є «Список заслуженных мастеров спорта СССР (академическая гребля) за 1978 год», в якому усі наші дівчата, що приймали участь в Олімпіаді в Москві. Серед них: 1. Преображенская (Антонюк), Нина ИльиничнаНи́на Ильи́нична Преображе́нская (в девичестве — Антоню́к, 16 февраля 1956, Ставище, Киевская область, Украинская ССР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР (1978).Гр. СССР. 2. Стеценко (Буняк), Татьяна Ивановна(в девичестве — Буня́к, 7 февраля 1957, Плесецкое, Васильковский район, Киевская область, Украинская ССР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. двукратная победительница и серебряный призёр чемпионатов мира. Заслуженный мастер спорта СССР (1978). Гр. СССР.
Тетяна Буняк
БУНЯК (СТЕЦЕНКО) Тетяна Іванівна (7.02.1957, с. Плисецьке, Київ. обл.). ЗМС (1980). "Локомотив", Київ. Закінчила КДІФК (1986). Срібний призер Ігор XXII Олімпіади (1980) у складі вісімки, чемпіонка світу (1978, 1979), срібний призер чемпіонату світу (1977). Тренер: Потабенко В.В. (Інформація із сайту Інституту фізкультури (тепер Національного університету фізичного виховання і спорту України).
3. Прищепа (Дергаченко), Надежда Ивановна(также выступала под фамилиями Дергаченко и Безпалова; род. 28 июня 1956, Киев) — советская спортсменка. В составе восьмёрки выиграла серебро в академической гребле на XXII Олимпийских играх, проходивших в Москве в 1980 году. Гр.СССР.
4. Жулина (Ермакова), Валентина Александровна [10] Валенти́на Алекса́ндровна Жу́лина (в девичестве — Ермако́ва, 15 июня 1953, пгт. Мумра, Икрянинский район, Астраханская область, РСФСР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР. Чемпионка СССР, двукратная победительница чемпионата мира. В настоящее время – детский тренер. Гр. СССР.
5. Пазюн, Мария Васильевнав девичестве — Васи́льева, 17 июля 1953, Дзюньков, Погребищенский район, Винницкая область, Украинская ССР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР (1978). На Олимпиаде в Москве Мария в составе восьмёрки выиграла серебряную медаль. Трёхкратная чемпионка мира. Гр.СССР ПАЗЮН Мария Васильевна (17.07.1953, с. Дзюнковое, Винницкая обл.). Гребля академическая. ЗМС (1980). «Локомотив», г. Киев. Закончила КГИФК (1985)). Серебряный призер Игр XXII Олимпиады (1980) в составе восьмерки. Чемпионка мира (1978, 1979, 1981), серебряный призер (1977). Тренер – Потабенко В.В. (Інформація із сайту Інституту фізкультури (тепер Національного університету фізичного виховання і спорту України).
6. Пивоварова, Ольга Иосифовна(29 января 1956, Свердловск, Луганская область, Украинская ССР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР (1978). Двукратная чемпионка мира и серебряный призёр чемпионата. Гр. СССР.
7. Уманец Нина Дмитриевна (01 мая 1956, Юрковка, Тульчинский район, Винницкая область, Украинская ССР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР (1978). Четырёхкратная чемпионка мира и серебряный призёр чемпионата. Олимпийские игры. Гр. України Нагороди: Серебро Москва 1980 в составе восьмёрки Чемпионаты мира: 1977 - срібна призерка чемпіонату світу в Амстердамі. 1978 - чемпіонка світу в Новій Зеландії. 1979 - чемпіонка світу в Югославії. 1980 - заслужений майстер спорту СРСР. 1980 - срібна призерка Ігор XXII Олімпіади у складі вісімки. 1981 -чемпіонка світу в Німеччині. 1982 - чемпіонка світу в Швейцарії. 1983 - чемпіонка світу в Німеччині. УМАНЕЦ Нина Дмитриевна (1.05.1956, с. Юрковка, Винницкая обл.). Гребля академическая. ЗМС (1980). «Локомотив», г. Киев. Закончила КГИФК (1986). Серебряный призер Игр XXII Олимпиады (1980) в составе восьмерки. Пятикратная чемпионка мира (1978, 1979, 1981–1983), серебряный призер чемпионата мира (1977). Награждена орденом «Знак Почета» (1985). Тренер – Потабенко В.В. (Інформація із сайту Інституту фізкультури (тепер Національного університету фізичного виховання і спорту України).
Такою вона була в розквіті своїх сил, а такою є зараз
Тривалий час працювала директором Департаменту фізичного виховання та масового спорту Державної служби молоді та спорту України (тепер Міністерство молоді та спорту України), шеф місії олімпійської збірної команди України на Іграх ХХХ Олімпіади (2012). Шеф місії Національного олімпійського комітету України на XXIX Олімпійських іграх. З 25 березня 2014 обіймала посаду заступника Міністра молоді та спорту України.
Нагороджена орденом княгині Ольги III ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні.
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (4 вересня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною збірною командою України на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні
8. Фролова, Нина Николаевна(11 октября 1948) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР (1978)[1]. На Олимпиаде в Москве Нина была рулевой в составе восьмёрки и вместе со своим экипажем выиграла серебряную медаль[2]. Трёхкратная чемпионка мира. Спартак (Горький) гр.. СССР
На Олимпиаде в Мосвке нашы спортсменки были заявлены в таком составе:
1.Надежда Прищепа
2.Нина Фролова 3.Валентина Жулина 4.Нина Преобрженская 5.Татьяна Стеценко 6.Ольга Пивоварова 7.Нина Уманец 8.Мария Пазюн 9.Еле́на Бори́совна Терёшина (6 февраля 1959, Киев, Украинская ССР, СССР) — советская гребчиха, серебряный призёр Олимпийских игр. Заслуженный мастер спорта СССР (1979).
На Олимпиаде в Москве Елена в составе восьмёрки выиграла серебряную медаль. В 1988 году Терёшина в составе распашной четвёрки с рулевым участвовала в Олимпиаде, в финале Б советский экипаж занял 3-е место. Семикратная чемпионка мира. Виступала за Локомотив (Киев) Спартак (Киев). Гр. СССР.
Результаты заезда спортсменок в составе восьмерки: ГДР 3:03.32 - ЗОЛОТО СССР 3:04.29 - СЕРЕБРО Румыния 3:05.63 - БРОНЗА
Краткая история проведения первых олимпийских игр на территории СССР
Первые Олимпийские игры на территории нашей страны прошли без участия американских спортсменов и подарили сборной СССР рекорд по количеству золотых медалей. Московские Игры ознаменовались политическим бойкотом со стороны США, ФРГ, Японии и еще нескольких десятков стран, протестующих против вторжения советских войск в Афганистан. Но это не помешало приехать в Москву, в частности, сборной Великобритании, которую руководство страны не хотело отпускать на Игры. Сборная страны-хозяйки Игр одержала убедительную победу в неофициальном командном подсчете (80 золотых, 69 серебряных и 46 бронзовых наград). Повторил золотой дубль Монреаля фехтовальщик Виктор Кровопусков. Как и на прошлых Играх не было равных метателю молота Юрию Седых. Благодаря Александру Старостину, победителю в современном пятиборье, сборная страны выиграла и командное первенство. Второй раз стала победительницей Игр – в Монреале и в Москве – Татьяна Казанкина (1500 метров). 3 августа 1980 года праздником в Лужниках завершились игры XXII Олимпиады. На нем были свершены все надлежащие церемониалы, кроме двух: по решению МОК не проведена передача флага организаторам следующей Олимпиады и не исполнен гимн США-страны, принимающей следующую Олимпиаду. Едва ли эту протокольную купюру обнаружили миллионы людей на трибунах Лужников и у своих телеэкранов. И если это обнаружила спортивная Америка, то благодарить должна своего президента, который сделал все, чтобы флаг и гимн США стали нежелательны в олимпийской Москве. На закрытии объявлена итоговая статистическая характеристика Игр: 81 страна-участница, 8304 атлета, 1245 судей из 78 стран, 241 поправка в таблицы олимпийских рекордов и 97 поправок в таблицы мировых рекордов, 5 миллионов зрителей на аренах Москвы, Таллина, Ленинграда, Киева и Минска. Но ни в один статистический отчет не вошли такие приметы Игр, как гостеприимство москвичей, отсутствие политических демонстраций или протестующих демаршей, истинно спортивный дух борьбы, бесподобная культурная программа. Ну и нельзя забыть слезы гостей на трибунах при виде ошеломляющего атлета Миши-талисмана со стадиона в историю под звуки песни Пахмутовой и Добронравова.
Среди перечисленнях команд, которые завоевалии на Олимпиаде золотые, серебрянные и бронзове медали в категории «Серебрянные медали» перечислено команду СССР (гребля академическая, восьмерка) в таком составе: Ольга Пивоварова, Мария Пазюн, Нина Преображенская, Надежда Прищепа, Татьяна Стеценко, Елена Терешина, Нина Уманец, Нина Фролова, Валентина Жулина. Джерело. http://www.webcitation.org/6EPIxsH6R Москва - 1980 (рус.). Газета.Ru. Проверено 4 ноября 2013. Архивировано из первоисточника 13 февраля 2013. И еще одну інформацию о легендарной восьмерне я нашел на сайте Південно-Західної залізниці. Із газети «Робоче слово № 23 (24 червня 2011). Історія та сьогодення Південно-Західної. (Продовження. Початок у №39 - 48 за 2009 р., №1 - 35, 37 - 39, 41 – 48 за 2010 р., №1 - 22 за 2011 р.). О, СПОРТ, ТИ - СВІТ!.. У сфері пропаганди здорового способу життя колектив Південно-Західної магістралі був впродовж багатьох років серед лідерів на мережі залізниць колишнього Радянського Союзу. Ще у 1982 році на магістралі було створено Раду зі сприяння розвитку фізичної культури і спорту. До її складу входили керівники служб Управління залізниці, начальники відділень і представники громадських організацій залізниці. Першим головою Ради був заступник начальника залізниці з кадрів І.І. Мозговий, а потім його змінив В.Г. Чепак. Основним напрямком роботи нової Ради було створення фізкультурно-оздоровчої бази на кожному підприємстві Південно-Західної залізниці. Вперше у колективних договорах, у планах із соціально-економічного розвитку залізниці та підрозділів було передбачено проводити будівництво, реконструкцію та ремонт спортивних об’єктів, а також оснащення їх тренажерами та спеціальним обладнанням.
Чемпіонки світу, срібні призерки Московської олімпіади у 1980 році з академічного веслування,
команда ДФСК «Локомотив» у складі Н. Фролової, М. Пазюн, О. ТерьошиноЇ, Т. Стеценко, Н. Антонюк, В. Єрмакової, Н. Дергаченко, Н. Уманець, О. Пивоварової.
У цей час по всій країні пролунав заклик залізничників Козятинського вузла: «Кожному підприємству - городошний майданчик!» При домоправліннях ентузіасти обладнували волейбольні, баскетбольні та тренажерні майданчики, на підприємствах створювалися оздоровчі комплекси. О, спорт, ти - світ! Прикладом для колективів локомотивних депо мережі залізниць колишнього Союзу стала спортивно-оздоровча база Жмеринського локомотивного депо, до складу якої увійшли зимовий сад, спортивна і тренажерна зали і сауна. Саме тут вперше було розроблено комплекси оздоровчої гімнастики для локомотивних бригад, а керівника цих розробок інструктора-методиста виробничої гімнастики П.Т. Червінську було нагороджено знаком «Почесному залізничнику». Гордістю Південно-Західної залізниці став Вінницький стадіон «Локомотив» (протягом двадцяти років очолював його Г.Д. Петровський). З усієї мережі приїжджали сюди переймати досвід роботи з організації груп здоров’я, загальнофізичної підготовки, атлетичної та ритмічної гімнастики. Багато коштів та організаторських зусиль в ці роки було витрачено з метою будівництва та ремонту великих спортивних споруд на залізниці. Часто ці спортивні осередки були єдиними у місті. Назвемо закриті плавальні басейни в Козятині, Коростені та Жмеринці і відкритий - у Києві, водноспортивні бази у Києві, Вінниці та Фастові, стадіони у Києві, Шепетівці, Коростені, Козятині, Жмеринці, Гречанах, Конотопі. На водноспортивній базі в Києві працював М.П. Костюченко, тренер олімпійських чемпіонів з веслування на байдарках і каное Юрія Філатова та Юрія Стеценка. Саме Миколі Петровичу залізничники Південно-Західної зобов’язані заснуванням секції веслування на байдарках і каное в Києві, яка потім виросла до спеціалізованої школи - СДЮШОР, - однієї з кращих в Україні. У Мюнхені на іграх XX Олімпіади виступ веслярів став сенсацією: шість золотих медалей із семи, з них дві у Юрія Філатова та Юрія Стеценка - спортсменів Південно-Західної. У січні 1986 року став чемпіоном зимового чемпіонату колишнього Союзу молодий весляр з Фастова Олександр Калиниченко - вихованець тренера Південно-Західної магістралі В.Н. Бузинова. Старший його брат Сергій уже був відомий у спорті: мав вищі досягнення - чемпіон Європи 1980 року. Він не раз захоплено розповідав про свій рідний Фастів - великий залізничний вузол, традиції спортсменів ДСО «Локомотив» Південно-Західної. Залишивши виступи, старший Калиниченко став тренером в рідному місті на водноспортивній базі на р. Унаві. У Матвіївській затоці на Дніпрі в Києві було створено умови для подальших блискучих перемог, починаючи з 1978 року, на чемпіонатах світу, рекордів гребних трас київського екіпажу вісімки «Локомотив». А найперша, «золота» гонка чемпіонів світу в історії академічного веслування «Локомотива» столичної магістралі відбулася в Новій Зеландії на озері Карапіро. Ось імена перших чемпіонок-залізничниць: Марія Пазюн, Олена Терьошина, Тетяна Буняк, Ніна Антонюк, Валентина Єрмакова, Надія Дергаченко, Ніна Уманець, Ольга Пивоварова і рульова Ніна Фролова. Тренер легендарної залізничної вісімки Віктор Васильович Потабенко, заслужений тренер колишнього Союзу. Після переможного фіналу вісімка ще шість разів ставала чемпіоном світу. Майже на всіх гребних каналах світу лінкором «Локомотив» Південно-Західної встановлено рекорди трас, а в 1980 році дівчата стали срібними призерками Олімпійських ігор в Москві. На базі Київського відділку залізниці росла і мужніла команда майстрів з волейболу «Локомотив» (заслужений тренер Б. П. Терещук, олімпійський чемпіон, начальник команди В. В. Ришков). Багато хто з вихованців київської школи майстрів волейболу стали олімпійськими чемпіонами. Спортсмени Південно-Західної залізниці лідирували і перемагали на змаганнях з настільного тенісу, класичної боротьби, волейболу, веслування академічного, легкої атлетики Міжнародного спортивного союзу залізничників (МССЗ) - єдиного у своєму роді міжнародного робітничого спортивного об’єднання. Віктор ЗАДВОРНОВ. Фото з архіву редакції. Із інформації, яку люб’язно наданаи Аврамчуком Миколою та Пастушенком Миколою з’ясовано, що першими вчителями фізкультури Марії Пазюн були мешканці с. Дзюньків Корж Лука Кас'янович та Пеценюк,- нажаль ім’я та по батькові останнього не відомо. Якщо земляків зацікавить інформація про легендарну землячку, прошу долучатися до теми групи, тим паче, що дитячі та шкільні роки Марії Пазюн зовсім не досліджено. За достовірними джерелами на даний час вона проживає в Росії і має громадянство Pосійської Федерації. Земляки повинні знати своїх героїв, де б вони зараз не проживали, яку віру не сповідали, яке громадянство не носили б