Користувач:Софія Чуйгук/Чернетка
Червінська Катерина[ред. | ред. код]
Червінська Катерина Іванівна (1900, м. Чорнобиль, Київська область — 1962, Київ) — дружина В. П. Підмогильного, акторка Театру юного глядача.
Життєпис [ред. | ред. код]
Народилася 1900 р. (точна дата невідома) в м. Чорнобилі, у родині священника. Була акторкою Київського українського музично-драматичного театру, на момент знайомства з Валер'яном Підмогильним працювала в аматорському театральному гуртку. Її майбутній чоловік 1921-1922 рр. винаймав квартиру в будинку Портнових. Червінські часто навідувалися туди в гості до сім’ї авіатора Георгія Горшкова[1]. Там Катря зустріла Валер'яна. У 1922 р. молоді люди побралися[2].
Восени 1923 р. Підмогильний із дружиною переїздять до Києва, Катря грає в Театрі юного глядача. 1928 р. у пари народжується син Роман.
За 3 р. родина Підмогильних перебирається до Харкова, до будинку «Слово». 8 грудня 1934 р. Валер'яна Петровича репресовано. Однією з причин арешту став шлюб із донькою священника.
За постановою ЦВК СРСР члени родини «ворога народу» висилалися до віддалених районів Сибіру на 5 років. Тому Червінська разом із сином виїхали до РСФРР. Спочатку вони оселилася недалеко від Соловецького табору (СЛОН). Саме там перебував Підмогильний. Адміністрація табору не дозволила зустрітися з ним. Навесні 1936 р. Катерина з Ромчиком переїхали в Алма-Ату. Там і залишалися під час Другої світової. Після війни пані Катерина повернулася до Києва. Жінка влаштувалася бібліотекаркою в Палаці піонерів, ночувала в помешканнях знайомих. 1941 р. Роман помер від серцевої хвороби.
Катерина Червінська пішла з життя 1962 р. Її поховали сестри Коваленко на Байковому кладовищі (31 ділянка), де спочиває Роман. Валер'яна формально поховано на тому ж місці[3].
Катерина Червінська і збереження творчої спадщини Валер'яна Підмогильного [ред. | ред. код]
Саме пані Катерина пришвидшила процес політичної реабілітації Підмогильного, надсилаючи до КДБ численні запити про долю чоловіка. Катерина Іванівна планувала видати твори Валер'яна Петровича, сподіваючись, що очільники Спілки письменників допоможуть їй. Червінська розшукувала автентичні публікації оповідань і романів, вичитувала тексти та готувала їх до друку. Валер’ян Петрович у листі до неї просив: «Щодо “Повісті без назви”, яку я писав, збережи рукопис. У столі залишився не передрукований розділ, чернетка, розд. ІІ, спробуй його опрацювати начисто»[4]. Катерині Іванівні не судилося побачити перевидання опусів Підмогильного на Батьківщині, але саме завдяки її зусиллям збережено повні тексти геніального митця.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Гайденко О. Катерина Червінська та її роль у збереженні творчого спадку Валер’яна Підмогильного // Наш український дім : наук.-поп. часопис для вчителів України та діаспори. Ніжин, 2021. С. 63-66.
- Мельничук Ю., Соколенко Б. Нескорені духом : іст.-літ. зб. Київ: Золоті ворота, 2012. С. 38-39.
- Цимбал Я. Щоб їм усім усміхалися квіти // Український тиждень. URL: https://tyzhden.ua/Columns/50/184639 (дата звернення: 21.02.22).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мельничук Ю., Соколенко Б. Нескорені духом.
- ↑ Свідоцтво про шлюб Катерини Червінської та Валер'яна Підмогильного. Електронний архів українського визвольного руху.
- ↑ Цимбал, Ярина. Стаття "Щоб їм усім усміхалися квіти". Український тиждень.
- ↑ Гайденко, Олексій. Катерина Червінська та її роль у збереженні творчого спадку Валер'яна Підмогильного (PDF).
Категорія:Розстріляне відродження Категорія:Валер'ян Підмогильний Категорія:Українська література